Ох, Отче наш благий, котрий цариш на небі
І вказуєш цілій вселенній правий путь,
До Тебе ми з низин звертаємся в потребі
І молимо з глибин: Ласкав нам, Отче, будь!
Цілий наш земний ґльоб пірнув в потопі крови
І зависна рука тиранії нас бє.
Врізьби нам, Всеблагий, в серця скрижаль любови —
Нехай святится скрізь святе імя Твоє!
Ми знаємо, що ми нікчемний пил дороги,
Котрий здуває час і губить в сірій млі,
І ми безрадні йдем крізь сумерки трівоги:
Твоя будь воля скрізь — на небі й на землі!
Нам ворог наш закрав кріваві плоди поту
І наших кволих чад ссе голоду поліп.
Поглянь на земний ад і вкороти скорботу!
Та дай нам, Отче наш, насущний чорний хліб.
Ми знаємо, що ми чимало нагрішили;
Прости нам сліпоту слабої волі й тіл!
Та натовп простить у нас немає сили...
Ох, Отче, не жадай від нас надлюдських діл!
Наш човен без весел несеться океаном,
Над Сціллею спокус, над кратером жадоб,
І як мімозі будь над пяним серцем паном?
Не дай, щоб в сіти впав слабий, нікчемний хроб!
Як ті голодні пси, що гонять кволу ланю,
Лукаві вороги несуть нам ад терпінь
І невмолиму смерть. І ми стоя' над хланю,
Благаємо Тебе: Розгром Ляхів!
Амінь
[Український прапор, 15.11.1919]
15.11.1919