Землю криє сніг спроволя,
В далі видно блиски лун,
Лячно, сумно доокола...
В хаті цвіркотить цвіркун.
Скрипку зняв малий Микола,
Та не доторкає струн...
А на кужелі дівчата
Навивають білий льон, —
Мовкне пісня лиш зачата,
Як озвется в полі стон...
Стрепенулись небожата.
Щось майнуло у вікон...
Хто се? Хто? Чи тінь людини,
Чи живий ще… ворог... друг?
Чи в час туги з вихром лине
І глядить прощення дух?
Вже матусі без причини
З рук не випав піря пух...
Бачить певно стать кохану,
Руки склались до молінь,
В бій пішов син... в путь незнану...
Чи вертає тільки тінь?
Може бачить лиш оману.
Глянь — чи хто ввійшов у сінь?
Вихор тільки... Чути в полі
Щось мов свист, мов шум, мов гук
Наче плач тих, що без долі...
"Господи, спаси від мук..."
_________
Незлущеної фасолі
Дитинята мечуть струк,
І в вогонь, що погасає,
Докидають ще скипок.
Тихо гурт про бій співає,
Слів — перлин силя разок,
Думка вється, улітає
В справжній бій, не в край казок...
Близько північна година,
Рветься пісня, рветься льон —
Розвернулась хуртовина,
А в ній чути плач та стон...
_________
Чи побачить мати сина,
Чи лиш тінь цю у вікон?
_________
Що це було?.. Дійсність? Сон?
[Вперед! 09.11.1919]
09.11.1919