У Першому відбулись два допрем’єрні відкриті покази вистави «Пауза» у постановці румунського режисера Косміна Матея. Ця постдокументальна драма з життя акторів була створена під час Театральної резиденції «Пам’ять. Тожсамість. Ми» за підтримки Українського культурного фонду. Офіційна прем’єра запланована на 16 листопада.
Це вже не перша спроба Косміна Матея творити щось на цій території . 27 березня 2018 року в Першому театрі відбулась презентація результатів Міжнародної театральної лабораторії для режисерів «Open doors» й тоді, серед чотирьох інших, був показ його ескізу симфонічної казки Сергія Прокоф’єва «Петя і вовк». Через певний час з'явилася інформація, що саме цей режисер став переможцем, оскільки лабораторія передбачала відбір ймовірної майбутньої постановки для театру.
А в червні цього року Космін приїхав на тижневу підготовчу частину резиденції «Пам’ять. Тожсамість. Ми», під час якої разом з драматургинею Іриною Гарець визначив основні напрями руху, обриси майбутньої вистави, у якій вже нема нічого про хлопчика Петю, який допоміг мисливцям відвести вовка у зоопарк (хоча, звісно, інтерпретаційне поле може сягати куди завгодно), а в основі – історії восьми акторів Першого, задіяних у цьому проекті (Любов Мовчан, Марія Самсонова, Наталія Алексеєнко, Богдана Бончук, Катерина Волівецька, Мар’яна Кривдик, Марія Станькевич, Юрій Курило). Впродовж жовтня відбувалась основна робота, результати якої під назвою «Пауза» можна було побачити 30-31 жовтня.
Театр румунського режисера Косміна Матея починається не з вішака, а зі знань. Декому може навіть видатись, що актори стають піддослідним матеріалом для аспіранта, асистента факультету театру та телебачення Клузького університету імені Бабеша-Бойяї Косміна Матея, предметом досліджень якого є втілення когнітивних вразливостей у навчанні акторів.
Його робота починається з фізичних тренінгів, а ще точніше － зі слів: «Нічого не вдавайте». Пізніше на обговоренні після першого показу «Паузи» режисер зізнається, що долання цього було найскладнішим у роботі. Devised theatre － метод, з яким зазвичай працює Космін Матей, передбачає колективне творіння, часто імпровізовану роботу виконавського ансамблю.
«Пауза» складається з печворку шматків приватних історій акторів, імпровізацій, уривків бавлення з класичними текстами. Загалом, нашарувань різних тканин, за якими проте не вдасться сховатися. Вони просвічують акторську, людську оголеність. Хоча не брутально відверто. Режисер не кидає своїх акторів, наче на арену, а дуже бережно ставиться до них, будучи при тому вимогливим. Всеж режисер з драматургинею Іриною Гарець йдуть від природи кожного. Комусь в такому матеріалі працюється легше, як ось Наталії Алексеєнко, яка знайома з прийомом in-house dramaturgy з вистави «Прекрасні, прекрасні, прекрасні часи» (режисерка - Роза Саркісян, драматургиня - Йоанна Віховська), а також є дуже витривалою фізично.
Космін Матей у своїх постановках часто звертається до прийомів інтертекстуальності. До прикладу, у виставі «Reacting Chernobyl», в основу драматургії якої лягли «Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього» Світлани Алексієвич та «Злочин Чорнобиля: атомний ГУЛАГ» Володимира Черткова, на сцени з ліквідаторами аварії на Чорнобильській АЕС накладаються тексти «Трьох сестер» Антона Чехова. Драматургинею в цій постановці була дружина режисера Ралука Сас-Марінеску.
Видається, що співпраця з Іриною Гарець у «Паузі» провокувала вже певну інтертекстуальність в основі сама по собі й це дало цікавий результат та досвід для режисера та драматургині: поглибило багатошаровість тексту, різноплановість, різнобічність характерів та розкрило ширше поле для ймовірних інтерпретацій. В основі всього цього лежить чітка структура, заснована на фізичних тренінгах, які вивільняють правдиві емоції акторів. Вчать їх знову не вдавати. З одного боку, «Пауза» для того, щоб подумати по обидві сторони сцени.
Глядача тут спонукають мислити також. Про Україну, про світ, про соціальне, політичне, особисте. На футболці Мар'яни Кривдик — напис: «dramatic pause» (драматична пауза). З іншого боку ця «Пауза» — пауза від вдавання театральності, її там зовсім нема. Лише бавлення, яке в ідеалі має досягти легкості в уривках з Шекспіра. Дуже влучно потрапляє сюди «Вишневий сад», як історія про незіграні ролі, як парафраз про «садок вишневий біля хати», про «уж мі так не буде». Любов Мовчан вперше за свою акторську кар'єру заговорить монологом Раневської, Богдана Бончук, яка, напевно, колись бачила себе Анею за студійних часів в Театрі імені Леся Курбаса, сьогодні має можливість відірватись в образі… Лопахіна і це, видається, може бути набагато цікавішим.
Здається, що вимогливий режисер Космін Матей, який працює дуже по ділу та встигає знайти матеріал на кожну тему й, моментально імпровізаційно запропонувати зручний ймовірний спосіб існування для акторки, аби особисте краще зазвучало, вміє народити неймовірну довіру в акторів, бо насправді дуже трепетно до кожного з них ставиться. Не знаю, чи ще би в когось так спрацював Юрко Курило, хоч режисер йому не дав шансу за що-небудь сховатись. На публічному обговоренні після першого відкритого показу Катерина Волівецька сказала, що вона чекала саме цього режисера й не знає, як тепер буде грати дівчаток та квіточок.
У будь-якому випадку очевидно, що ця робота багато дала усім, як для акторського, так і для особистісного розвитку. Навіть, якщо вони й не озвучать голосно ці «нечитабельні», за Косміном Перцою, моменти: «Я зробив карту мозку, / і занотував на малих ділянках мозку / всілякі страхи. / В одній частині я написав дуже дрібно, / Нечитабельно, / ось це місце, куди я ніколи не повернуся.» Вірші цього румунського поета, свого ровесника, перекладеного 13-ма мовами, Космін Матей приніс у цю «Паузу». Така робота є цінною самим процесом, показ кожного разу буде давати різний ефект. Так само, як і музика Богдана Сегіна та Юрія Булки, яка твориться як повітря в залі, яке спочатку не зауважують.
У центрі «Паузи» — актори, вони в осерді уваги Косміна Матея. Він та вони допомагають один одному в цьому театрі знань. Простір та одяг не ховають нічого. Хіба стіна прикриє багато від вас, якщо ви опинетесь на крайніх місцях першого ряду праворуч (це треба врахувати). Окрім режисерської освіти Космін Матей має диплом графіка Бухарестського національного університету мистецтв й переважно не працює зі сценографами, а сам творить простір, тому Мар’яну Савіцькому в даному випадку не було багато території для творчої фантазії.
Отже, офіційна прем'єра «Паузи» відбудеться 16-го листопада. Без фізичної присутності Режисера Косміна Матея. Хоча, мабуть, йому цікаво, якою вона буде, при тому, що він свідомий того, що відпустив свою структуру у вільне плавання (в якомусь сенсі є ймовірність, що автор, як за Бартом, помер). Дозволив удосконалювати, але повільно. Які знаки проявляться, наче білим на стіні, яка має до того часу стати чорною? Що залишиться «нечитабельним», а що несподівано викричиться?
Фото: Анастасія Канарська
07.11.2019