Мій маленький син пів години гуляв у VR-окулярах хатою-музеєм мисткині Параски Плитки-Горицвіт, хоч насправді стояв на одному місці в Мистецькому Арсеналі. Він казав, що це хата баби Параски. Хоча мав на увазі свою власну бабусю, яка теж живе у карпатській хатині. Але настільки вражаюче для нього було потрапити у 3D-світ. Реальну хатину своєї бабусі він ніколи так довго не розглядав.
А в останньому залі, разом з іншими дітьми, син грався з великою повітряною кулькою, яка була частиною відеоінсталяції, і літала наче планета на фоні гуцульського неба Паращиних світлин. А перед тим були тисячі рукописів, витинанок, малюнків, саморобних книг і світлин.
У жовтні в Мистецькому Арсеналі в Києві відкрилася надзвичайно красива виставка «Параска Плитка-Горицвіт. Подолання гравітації».
Параска була самітницею, малювала ікони і портрети Магатми Ґанді, фотографувала односельців і робила саморобні книжечки з власними віршами і оповідками. Вона не лише все життя творила, її життя стало самобутнім твором.
Чотири роки тому група митців у хаті Параски в Криворівні на Прикарпатті знайшла під ліжком коробку з негативами. Це й стало підставою розширити спектр огляду її творчості. “Наївна” художниця і літераторка, знана у вузьких колах шанувальників Гуцульщини, виявилася дуже якісною фотографинею.
Творці виставки вирішили, що варто показати світові цю візуальну Параску. Її способи синтезу тексту й зображення. Тому, очевидно, найвагомішою частиною експозиції є саме візуальна складова.
І як можна красиво сказати, що нам пощастило мати в нашій культурі Параску Плитку-Горицвіт, так Парасці пощастило отримати саме таке втілення — сучасне, з використанням технологій (на планшеті можна погортати сторінки рукописів), елементами інсталяції, світла, аудіо (яке можна послухати у навушниках) і переглянути документальний фільм Максима Руденка, одного з тих, хто знайшов негативи, про процес підготовки виставки. У таких масштабах мисткиня експонується уперше.
За своє творче життя Параска Плитка-Горицвіт не мала публічного представлення своїх творів чи видання книг. Тільки світлини, які сама навчилася робити, мали більш-менш масове поширення у Криворівні. Через те її спочатку відкривали за картинами і літературою. Фотографії просто були по людях. І весь обсяг відкрився лише зі знайденням негативів. Зрештою, і їх під лупою можна порозглядати на виставці.
Народилася мисткиня 1927 р. Померла 1998 р. Її батько Степан Плитка був ковалем, а мати Ганна — ткалею і вишивальницею. У знамету Криворівню Параска перебралася з батьками ще в дитинстві із недалекого Бистреця. Освіти мала мало, як і всі в ті часи в горах, але батько навчив Параску німецької, і на початку Другої світової дівчина працювала перекладачем у сільській канцелярії.
А в 1943 році вона сама дісталася до Німеччини, щоб вступити до університету. Але там, замість науки, отримала службу в німецькій сім’ї і приниження.
Повернувшись до Криворівні, стала зв’язковою УПА, в 1945-му була засуджена до заслання, де мало не позбулася ніг через обмороження. Але й трапилася світла сторінка — кохання до грузинського художника, з яким зустрілася в таборах.
Однак коваль Плитка не був захоплений захопленням дочки. Коли вона ще з таборів переслала додому адресу коханого, щоб могти з ним листуватися, батько просто викинув того листа. Параску це вразило настільки, що після повернення із заслання більше не жила з батьками.
І хоч спочатку була активною в громадському житті села. Відтоді якраз опанувала фотографію і робила знімки односельців. Так ми отримали дуже цінний і якісний візуальний матеріал про життя горян другої половини ХХ століття. Можемо простежити зміни і статичність. Але з роками Параска все більше ставала самітницею, так ніколи й не вийшла заміж, що для карпатського села дивно. Вона все більше зросталася з творчістю. Чи то творчість з неї проростала.
Не так часто трапляється у митців, щоб вони обходилися без фідбеку від аудиторії. Параска ж наче цього зовсім не потребувала. А проте виготовила сотні саморобних рукописних і машинописних книг, які старанно оформляла за зразком друкованих видань, а також оригінально дизайнувала палітурки.
Чимало часу займе опрацювання її літературної спадщини. Адже на сьогодні вийшла, здається, тільки одна книжка «Старовіцкі повісторькє». Хоча поетеса з Криворівні Оксана Рибарук вже багато років набирає на комп’ютері рукописи Параски. Багато з них в напівготовності до видання.
Дивовижні очікування маю від роману «Індійські заграви» про пригоди гуцулів у Індії, до якого авторка створила ілюстрації (вони теж є в експозиції).
Мені здається, що виставка «Подолання гравітації» стане переломним моментом в творчій реалізації Параски Плитки-Горицвіт. (Який псевдонім вона собі обрала!) Виставка в Мистецькому Арсеналі триватиме до 19 січня 2020 року. Ще кожен має шанс відкрити для себе цю постать. Оглянути через VR-окуляри щоденні краєвиди чи ж насправді поїхати у Кириворівню і ступити на поріг її, колись такої самотньої, але переповненої творчою енергією, хати.
