Заплисти у «Зимове море»

Заплисти у «Зимове море» Георгія Нахуцрішвілі

 

«Виявляється він загинув. Заплив у зимове море. Його обманув спокій зимового моря. Море винесло його на берег і його знайшов старий рибалка. Знаєш, це був несправжній Андро. Рибалка бачив тільки його тіло. А справжній Андро втілив свою дитячу мрію. Він купив яхту і вийшов у море. Ось він заплив за червоний буйок, ось він заплив за обрій… Потім за другий, за третій… І все пливе, все пливе.»

Так завершується роман «Зимове море», написаний грузинським письменником Георгієм Нахуцрішвілі. Чому я почала з кінця, не цитуючи початок тексту? Останній абзац у книжці «Зимове море» є своєрідною увертюрою, котра дає можливість читачеві продовжити цю історію у власній уяві. Глибше обміркувати прочитане і обрати: плисти зимовим морем далі чи залишитись тут.

 «Зимове море» –  це дебютний роман грузинського письменника, оскільки Георгій Нахуцрішвілі передовсім відомий грузинській та українській публіці як поет та перекладач. Саме тому текст має виняткову мелодику, і коли читати роман вголос, то чітко можна простежити цю поетичну інтонацію роману.

Авторські читання  Георгія Нахуцрішвілі.

Про що нам може розповісти «зимове море»? Які таємниці забере з собою чи залишить читачеві? Чи може «зимове море» стати для нас раптом теплим та поблажливим?

Відповіді на ці запитання приходять уже з початком читання, з перших сторінок роману, котрий огортає читача своєю безвимірною філософією тексту. По суті, «зимове море» –   роман про війну. Проте у цьому складному і допіру беззлобному  світі не існує ненависті чи зла. Бо автор намагається показати читачам іншу сторону людської сутності, де, попри жорстокість, людина може і повинна зберегти у собі щось людяне та гуманне. Те, про що неможливо часто оповідати, зате варто описувати. Так зі спогадів та снів складається повноцінний роман. Авторські видіння та спомини про минуле переносять нас туди, де живе, вмирає і знову народжується головний герой роману – Андро. Тут є все, про що можна безперервно міркувати: любов, свобода, смерть, народження. І, звісно, не обійшлось без доброго грузинського гумору.

«Ти нічого не розповідала про тих, хто тоді вдерся до нас.»

«Бо я не хочу, щоб ти писав про них. Краще напиши про тих, хто допомагав нам».

«І що далі?» – кинув я і відійшов до вікна.

Кімната провітрилась, я зачинив вікно. Десь усе ще гавкали вуличні пси.

«Напиши про тих, хто допоміг нам, онучку».

Це один з кавалків роману. Діалог головного героя Андро зі своєю бабцею дуже яскраво демонструє одну з важливих цінностей, котру Георгій Нахуцрішвілі зберігає і намагається показати своїм читачам.

Ця книга про добрих людей занурює нас у щось невловиме і важливе. Змушує шукати, втрачати, а потім зненацька знаходити.  Вдала мозаїка слів, речень, споминів, думок та переживань.

Грузинський письменник, поет, перекладач Георгій Нахуцрішвілі.

Роман складається з двох частин: оповідь героя Андро та героїні Марі. Автор наче намагається перенести читача у свою вигадану і фантастичну, але й водночас реальну Грузію, де не існує ворожнечі чи неприйняття. Навпаки, через абсолютну драму людства автор показує, що війна таки інколи вчить нас любити.

Схожих текстів суттєво бракує і в українській сучасній літературі. Бо нині досвід Грузії є вкрай актуальним та важливим. Передовсім тому, що маємо дуже багато спільних травм минулого та нинішнього, а тому історичний травматизм може послужити для кращого розуміння самих себе. Навиками та практикою, на які нам неодмінно треба звернути увагу та зробити певний аналіз подій на тлі російсько-української війни.

Роман читається легко, з відчуттям певної невагомості. Запливаючи у глибокі тексти «зимового моря» не помічаєш, як одночасно поринаєш у спогади автора, відтак стаєш співпричетною до його сентиментального і ніжного відчуття світу та людей, глибоких рефлексій щодо пережитої грузинсько-російської війни.

Врешті, після прочитання «зимове море» стає зовсім не зимовим. Воно віддає теплом та промовистою зичливістю. Змушує залишитись і плисти далі. Навіть якщо Андро «заплив за червоний буйок, а потім за обрій…».

Презентація роману Георгія Нахуцрішвілі в Дрогобичі.

P.S. В Україні роман «Зимове море» вперше було презентовано на цьогорічному Форумі видавців у Львові. Проілюструвала книжку художниця Аглая Ногіна, а переклала Майя Таргамадзе. Роман побачив світ у видавництві «Джезва».