Вибори двох послів соймових з сїльских громад в повітах старо-міскім і збаражскім представляють вже в дотеперішнім своїм ходї неодин цїкавий момент.
Коли розписані були недавно доповняючі вибори з сїльских громад в західній Галичинї [на місце ґр. Яна Тарновского і ґр. Тешкевича], оголосила их Gazeta Lwowska в своїй урядовій части. [Давнїйше она мала звичай оголошувати такі вибори лише в части неурядовій.] Однакож о виборах в староміскім і збаражскім повітї нема в нїй жадної згадки, анї в урядовій анї в неурядовій части. Правда, що на те нема законної постанови; але длячого-ж мимо того оголошено і то в такій урядовій формі вибори в західній Галичинї? чому зроблено таку різницю межи всхідною а західною Галичиною? чому заховує ся якась тайна власне щодо виборів в руских повітах?...
Скоро появили ся вісти о руских кандидатурах, польска праса, з виїмкою Kurjer-a Lwowsk-oгo, наробила крику, а польскі комітети повітові і краєвий поспішили поставити свого кандидата навіть в такій Збаражчинї, де послом соймовим був завсїгди Русин. Отже польскі політики, хоч належать до правительственної коаліції зовсїм не вагають ся, насупротив єї проґрами, нарушувати стан посїданя Русинів, а крім того виявляти перед світом антаґонізм межи обома народами Галичини, котрий же-ж і они самі і урядові сфери старали ся так дуже затушовувати. Та мабуть тепер, коли вистава у Львові скінчила ся, туманити дальше світ фікцією згоди і єдности Поляків і Русинів уважає ся вже за річ не так потрібну... Але цїкаве єсть мотивованє польскої акції в Збаражчинї. Сей повіт — читаємо в Gazet-ї Narodow-ій — був уже спольщений а тепер русчить ся, отже треба ратувати польскість. Коли-б справдї так було, то Русини тілько відбирали би назад своє, — але, на жаль, оно зовсїм инакше.
Конскрипція з року 1880 виказала в збаражскім повітї 41.746 або 70 прц. Русинів а 15.960 або 26.7 прц. Поляків. Остатна конскрипція з 1890 р. виказала 45.141 або 67.6 прц. Русинів а 20.249 або 30.3 прц. Поляків. Отже за десять лїт число Русинів в порівнаню до загального числа населеня о 2.4 прц. зменшило ся, а противно, число Поляків о 3.6 прц. збільшило ся. І таке некористне для Русинів відношенє показує ся не тілько що-до язика, але і що-до обряду. В роцї 1880 було в Збаражчинї греко-католиків 37.676 або 62.9 прц. а римо-католиків 16.265 або 27.1 прц., в роцї-ж 1890 греко-католиків 40.814 або 61.1 прц. а римо-католиків 19.980 або 29.9 прц. Отже число греко-католиків в відношеню до загального числа зменшило ся о 1.8 прц., а число римо-кат. збільшило ся о 2.8 прц. І се називає ся — русченєм Поляків!
Все-ж таки ще й нинї Русини в збаражскім повітї творять більше як дві третини а Поляки менше як одну третину населеня, отже зовсїм справедливо, щоби характер повіта був рускій а заступником єго в соймі був Русин. Ще більше право до того, хоч при тім і ще більшій упадок Русинів, показує ся в староміскім повітї. Там було з кінцем 1880 року 38.874 або 86.5 прц. Русинів а 2.764 або 6.1 прц. Поляків, з кінцем же 1890 року було вже лише 38.764 або 77.6 прц. Русинів а 8.646 або 17.3 прц. Поляків. Що за величезна різниця! Число Русинів навіть абсолютно зменшило ся о 110 а процентово о 8.9 прц., число-ж Поляків зросло о 11.2 прц. в порівнаню до загального числа населеня. Під взглядом обряду було в 1880 роцї 35.796 або 79.6 прц. греко-католиків а 4.325 або 9.6 прц. римо-католиків, в 1890 роцї 38.437 або 76.6 прц. греко-католиків а 5.920 або 11.8 прц. римо-католиків. Отже число греко-католиків в порівнаню до загального числа населеня зменшило ся о 2.2 прц. З тих всїх чисел показує ся також, що в роцї 1880 ще 1.561 римо-католиків [і 1.517 жидів] признало ся до рускої народности, а в десять лїт пізнїйше вже всї римо-католики котрих число ще й зросло дуже значно, і крім того також 2.726 жидів вже польску мову подало за свою рідну — так сильно зміг ся польскій а так дуже ослаб рускій елємент! Єсли отже Поляки зовсїм невірно свою акцію виборчу мотивують дбалостію о захованє упадаючого елєменту польского, то Русини і в збаражскім і ще більше з старо-міскім повітї в дїйстнім упаданю руского елєменту повинні мати товчок до напруженя всїх сил за-для ратованя свого національного посїданя. В старо-міскім повітї они ще й нинї становлять більше як три чверти а Поляки тілько шесту часть всего населеня, отже сором був би, як-би пять разів численнїйші Русини дали ся перемочи о стілько слабшому противникови.
З иншого боку взяла ся до Русинів "Народна Часопись", а списала ся ще красше як польскі дневники. Ледви довідала ся о акції Народної Ради і зміркувала, що тота акція готова мати успіх, ануж їй перешкаджати! ану-ж интриґувати межи самими Русинами! Она написала, що право потверджуваня кандидатур і припоручуваня виборцям прислугує з-давна [рускому] центральному комітетови виборчому а не Народній Радї, отже через узурпацію Народною Радою неналежачого їй права може вийти таке, що центральний комітет поставить инших кандидатів а Народна Рада инших, і один кандидат стане против другого. Ми передо всїм "Народній Часописи" і єї инспираторам мусимо рішучо відмовити права мішати ся у внутрішні справи Русинів: внутрішні справи рускі належать до Русинів самих, до сторін безпосередно діткнених, а всякого постороннего вже навіть само почутє такту і приличности повинно здержувати від них. Hands off, панове! Коли-ж "Народній Часописи" так на серци лежить повага центрального комітету, чому она за нею не вступила ся торік, коли той-же комітет ставив кандидатів своїх в Ярославі-Чешанові і в Долинї?!
Але, поминувши ту формальну сторону, Народна Рада має повну компетенцію до переводженя всяких виборів, отже і до потверджуваня і припоручуваня кандидатур, на основі свого статута. Она і виконувала те своє право, н. пр. в р. 1888 переводила вибір посла до сойму в повітї рудецкім. Центральний [властиво головний] комітет завязав ся аж з кінцем сїчня 1891 р., і то наслїдком зміненої ситуації політичної спеціяльно до переведеня тогдїшних загальних виборів до ради державної, котрі то вибори він і сам переводив через всї их стадії. Але мимо єго завязаня Народна Рада виконувала відтак дальше своє право в справі виборів, н. пр. при виборі посла до сойму з бучацкого повіта, і нїкому, хоч-би й "Народній Часописи", а найменше головному комітетови, анї на гадку не прийшло видїти в тім якусь узурпацію. Аж торік Народна Рада лишила потвердженє і оголошенє декотрих кандидатур головному комітетови, в тім припущеню, що склад того комітету, до котрого входять і відпоручники ординаріятів, спонукає другі сторони, именно Поляків і правительство, більше числити ся з ним і оглядати ся на него. Але се припущенє зовсїм не здїйстнило ся, як показало ся при згаданих вже повисше виборах в Ярославі-Чешанові і Долинї; длятого Народна Рада, котра і так цїлі вибори приготовляла, не видїла вже жадного интересу в тім, щоби потвердженє і оголошенє кандидатур лишати головному комітетови. і знов нїкому анї на гадку не прийшло оспорювати єї компетенцію, аж здобула ся на се — "Народна Часопись"... в интересї правдивої консолідації Русинів!
Не хочемо більше розводити ся над сею справою, скажемо лиш одно: Всї интриґи і махінації противників Русинів повинні бути спасенною наукою для кождого щирого Русина, щоб тим сильнїйше держати ся разом і тим енерґічнійше виступати в оборонї наших прав і наших потреб. Спеціяльно-ж що-до найблизшої акції політично-народної — двох доповняючих виборів в Збаражи і Старім-містї — повинні всї рускі виборцї солідарно голосувати на независимих кандидатів руских: в Збаражи на о. Алексея Заячківского а в Старім-містї на о. Михайла Зубрицкого.
Дѣло
03.11.1894