З дневника сотника УСС Дмитра Кренжаловського.
ВСТУП.
Видаючи друком свій дневник, маю на думці подати лиш важнійші моменти і факти з памятної боротьби у Львові. З огляду на переслідування семей наших старшин, які остали під польським наїздом, подаю повні імена тільки тих старшин, які вже були оповіщені в львівській пресі, або семі яких в безпечнім місци. Не подаю також з ріжних причин багато инших цікавих річей. Тому прошу всіх як найскорше надіслати до Ред. "Стрільця" свої доповнення.
Про плян заняття Львова і приготування до цего, вийде невдовзі осібна брошура, тому тут згадую про це небагато.
НІЧ З 31. ЖОВТНЯ НА 1. ЛИСТОПАДА 1918 р.
Мокра осінна ніч. Густа мряка розтягає свої крила понад містом, а легенький вітрець шепоче щось таємного, розбиваючися о мури домів та опалі з листя галузки дерев. Мертва тишина. Галицька столиця спить тяжким сном. Від часу до часу відзиваються лише невиразні звуки дзвонів, які вибивають години на вежах, — а й ті гинуть скоро в безмежній мрачній глибині.
Всьо спить... Тільки горстка українських старшин та інтеліґенції снує пляни в будинку "Народного Дому", біля старої площі Castrum*) над переведенням в дійсність споконвічної мрії — ідеї українського народа, за котру вже так багато полилося крови, за котру сотки тисяч лягло головами в ріжних країнах, почавши від Вердену, Альп, Балкану а скінчивши на Кавказі. Всі присутні свідомі цего, що від сучасної хвилі залежить їх доля і доля 45-міліонового українського народу, котрий стогне в тяжкім ярмі ляцького і російського панування. Бо тут, на Заході, мозок і серце України...
В салі нарад великий рух і гамір. Українські пластуни, які від 8 днів розвідувалися про польські пляни і силу, здають звіти, старшини 19 п. стрільців, 15 п. піхоти й инші подають точний стан української мужви, крісів, скорострілів і муніції. Зі всіх українських військових частин у Львові можна було числити боєвого стану коло 800 людей, і в друге стільки жовнірів придатних лише де льокальної служби, переважно старих і хорих. Деякі старшини подають плян розброювання чужинців і провадять дискусію, в котрій порі переняти владу в українські руки.
Пятигодинна нарада дала таку постанову:
1) О год. 4-й рано дня І. XI. 1918 р. обсаджуємо всі державні інституції, а передовсім Головний Двірець (чт. П.), Підзамче (пор. УСС. H.), Личаків, будинок поліції (чет. М.), почту (чет. Б.), ратуш (пор. Р.), державну жандармерію, Сойм, Скарбову Дирекцію, Корпусну Команду, Намісництво і т. п.
2) Команду над всіми військовими частинами обнимає пок. сот. УСС. Дмитро Вітовський. Йому доданий, як заступник пор. Петро Бубела а хор. УСС. Д. Паліїв як адютант. Аґенди шефа штабу обняв сотн. УСС. Ґ., помічник пор. УСС. Гм. Інтендантом назначено пор. УСС. д-ра Ілька Цьокана, як помічника додано йому пор. М. Скарбником обрано пор. М. Розвідкою занявся пор. Усс. С. Комендантом міста став полк. Маринович. Комдт. поліції чет. О. Казарми Фердинанда пор. М. Комдт. 15 п. піхоти пор. Мик., 19 п. стр. чет. К., Цитаделі пор. Богдан Билинкевич, 19 п. ополчення сот. Черський з Буковини, сан. шеф д-р Т.
3) Всіх старшин і мужву чужинців розброювати. Зброю складати до "Народного Дому".
4) Харчівня, якою займуться українські пані, буде давати поживу для всіх, що повнять службу. 15 п. піхоти, 19 п. стр., залоги Цитаделі і Червоного Кляштору варять харч у себе.
5) Українські жовніри мають носити як відзнаку синьо-жовту кокардку.
6) Про виконання наказу доносити письменно Українському Штабови, який перманентно урядувати-ме в "Народнім Домі".
Я одержав від нашого головнокомандуючого Д. Вітовського наказ переглянути раненько всі казарми й інституції в ціли провірення, чи наказ виконаний як слід і найдальше о год. 7-й рано зголосити вислід перегляду.
О год. 1. в ночі починає саля опорожнюватися. Кождий, піднесений на дусі, що ось засвітить сонце і в наше віконце, спішить до призначеної для нього праці.
Я мов ошоломлений, вибігаю на вулицю. На спаня мені не збирається, тож проходжуюся по вул. Карла Людвика. На думці лиш одно: за дві години — ми вільні, свобідні, будемо мати Українську Державу, будемо панами в своїй хаті!
ДНЯ 1. ЛИСТОПАДА 1918 р.
По всіх казармах великий рух. Старшини роблять збірки, розброюють чужинців, що їм дуже легко вдається, бо кождий чужинець, перемучений майже пятилітною війною, віддає радо зброю, щоб лиш скоро дістатися домів. — Перебирають всі склади з муніциєю, мундурами, харчами і т. д. та формують перші українські відділи, котрими мають обсадити, призначені їм інституції — перебираючи тим самим владу в українські руки.
О год. 4½ рано йду Личаківською вулицею до казармів 19 п. стр. По дорозі стрічаю зорганізованих жовнірів зі синьо-жовтими кокардками. На запит, хто вони та що роблять, відповіли, що вони Українці і мають наказ кождого, хто не є Українець, розброїти, а цивільних перешукувати, чи не мають зброї та берегти порядку. Серце з радости почало ще скоріще бити. Мрії здійснилися.
В казармах застаю найбільший спокій і порядок. Четар К. зголосився до мене як комендант полку та заявив, що наказ, який одержав, виконав найточнійше. Пeреглянувши решту казарм і місцевостей, де були розміщені українські відділи, я переконався про виконання наказів, побіг стрілою зголосити це головнокомандуючому.
По дорозі бачу, що всі державні будинки прикрашені вже українськими прапорами. Найгарнійше представляється ратуш. На дворі падає дощ. Небеса плачуть по небіжці Австрії...
7 година рано. Люде, пробудившися, вибігають на двір, придивлятися новому чудови, яке ся ніч принесла. Українці радуються, Поляки зі злости закусують зуби. Якийсь урядовець ляшок, як довідався що Українці переняли владу в свої руки в цілій Східній Галичині, верещав на весь голос: "Пшемєнєнє паньске!."
В українськім штабі і у Народнім Домі панує сильний рух. Багато українських старшин голоситься до служби, з котрих більшість висилається на провінцію в ціли орґанізування української армії. Всю муніцію і зареквіровану аброю зносять і розділюють поміж своїх. Те саме діється з мундурами.
В українській бурсі, напроти Народного Дому пораються вже українські пані і панночки коло варення харчів для нашого війська. Словом, радість — радість — радість, а при ній і весела праця, для своїх, для Самостійної Української Держави.
О год. 9-ій одержую наказ позбирати всі ерарні самоходи і самохідне майно, щоби приспішити комунікацію з провінцією та улекшити розвожування харчів для поодиноких відділів. Наказ скоро переведений, бо авт вже о год. 12. стояло перед Народним Домом і ратушем 10 особових самоходів, 6 санітарних і 18 тягарових. В тім часі, підчас переїзду наших вулицею Городецькою впало з вікон дому ч. 63. пять стрілів. Ранили тяжко шофера. Це перший прояв польського бунту проти Української влади у Львові. Хор. Р.К. з 4-ма стр. котрі були додані мені як охорона, зробив на місци з виновниками суд. Від цеї хвилі що з другої камяницї стріляли на нас Поляки.
О год. 1-й по полудни доносить один ученик, що при вул. Льва Coпіги, на Техніці зібралася польська банда на чолі з якимсь лєґіоністом і стріляє на наших стрільців. "Зараз беріть скоростріл і 15 стрільців", сказав Шеф Штабу сотник Г., "на тягарове авто їдьте туди і зліквідуйте ту банду. Ґаразд!" Вибираюся на техніку. Зi мною хор. К. Він з 15 людьми обходить з заду будинок техніки і має вдарити на Ляшню, як лише почує стрілянину з нашого скоростріла. Так і сталося.
За яких десять хвиль ми розігнали польську банду, котра оставила 5-ьох убитими і 6 раненими.
Рівночасно здержали ми трамваєвий рух, бо донесено, що Поляки перевозять кріси і муніцію трамваями.
Вечером стрілянина з вікон тріває дальше. Але не чути про збирання Поляків в більші відділи.
Ніч дуже неспокійна. По цілім місті стрілянина.
2. ЛИСТОПАДА.
Досвіта приносять наші розвідчики вістки, що Поляки збираються в школі кадецькій і Сєнкевича. Там мають узброювати ріжних батярів, платять їм по 50 к. денно і висилають на Головний Двірець, щоби відібрати нам його. Для провірення цих вісток беру 15 людей з хор. К. і 1 скоростріл на тягарове авто та їду вул. Льва Coпіги. За політехнікою остерегли мене наші міліціонери, що угол Городецької і Coпіги сильно обсаджений Поляками. Все одно говорю, мусимо їх прогнати. Казав хлопцям висісти і йдемо гусаком дальше. Коло костела Єлисавети oдержав я сильний огонь, на що казав відповісти огнем зі скоростріла. По довгій боротьбі почув я себе безсильним, бо польські банди обсадили 10 домів і мали там більшу силу. Тоді я подався на вулицю Городецьку й обсадив своїми людьми два наріжні доми а як команданта оставив хор. К. Ця група була, скільки мені здається, завязком сталого фронту з Поляками у Львові.
Не встиг я зайти до штабу, коли знова донесено, що польські банди займають одну камяницю за другою при вул. Сопіги, нападають зі всіх сторін на наші стійки та підсунулися під саму політехніку. Ясно, що починається страшна боротьба, тим більше страшна, що по противній стороні бере участь майже ціле населення. Начальник штабу дає наказ, щоби зараз відійшла одна чета зі старшиною і скорострілом в ту сторону і здержувала ворога так довго, поки не прийде підмога. Вивязується страшна боротьба. Наші герої здобувають одну камяницю за другою, виловлюють ляцькі банди і на місци розправляються з тими, при яких знайшли зброю.
Надходить ніч — наш найбільший ворог. Наші жовніри перемучені, не знаючи Львова, подаються з району техніки до площі св. Юра і тут укріпляються в надії, що ранком відібють решту домів а може й навіть привернуть сполуку з українською залогою Головного Двірця.
Пробували Ляхи під вечір заняти Цитаделю. Але попеклися і то порядно. Українська залога Цитаделі, що складалася зі стариків під командою хороброго пор. Білинкевича, дала їм такого чосу, що мабуть не скоро спробують тут щастя.
Вечером привозять з українських сіл велику скількість харчів. Всі вози заїзджають перед Народний Дім, а пор. д-р Цьокан відправляє їх до ріжних відділів та казарм.
Вечір дуже неспокійний. Сильна стрілянина зі сторони св. Юра.
3. ЛИСТОПАДА.
Раненько розгорілася знова сильна боротьба між українською катедрою св. Юра і політехнікою.
Наші відділи витревало відбивають енерґічні напади польських лєґіоністів, які ночею зорґанізувалися в школі Сенкевича і там утворили свій штаб. Коло години другої пополудни наші перемучені герої уступають перед переважаючими силами Поляків до будинку державної жандармерії біля Інститута ім. Лисенка і там укріпляють свої нові становища.
Наш ґенеральний штаб, довідавшися пpo утрату так важного стратеґічного місця, як площі св. Юра, висилає о год. 3 по пол. пор. Т. з 80-ма стрільцями тa 2-ма скорострілами на двох тягарових автах та приказує за всяку ціну відбити це важне місце. Пор. Т. вирушив на означене місце і розпочав завзятий бій. Окружений зі всіх сторін польським огнем, бореться хоробро до пізної ночі. Відбиває попередні утрачені місця і застелює кругом себе вулицю польськими раненими та трупами. При тім поносить і сам значні жертви. Пізно в ночі прибувають Полякам на поміч нові сили. Перевага стає по стороні противника. Пор. Т. озбезсилений довгим і завзятим боєм і великими втратами, держиться до останка і дістається в руки Поляків.
Другим місцем завзятих боїв нинішного дня стає головний залізничний двірець. Четар Пол—ський з малою горсткою укр. міліціонерів і студентів веде безнастанну боротьбу з Поляками до пізної ночі. Коли одначе бачить, що не може дальше удержатись, бо відтятий від своїх і окружений Ляхами, пробує перебитися через польські сили до Сихова. Це йому вдається.
Польські банди вдершися на двірець, розтарбозують, як доносять розвідчики, маґазини харчів і за великі суми продають цивільному населенню, котре від трох днів голодує.
Казарми Фердинанда при вул. Городецькій становлять залізну опору проти польської навали. Мала горстка українських жовнірів, укритих за рамами вікон, під командою пор. М. відбиває кожний наступ, вкриваючи площу трупами Поляків.
Під вечір надходять звідомлення зі всіх сторін, що польські банди творяться вже на всіх вулицях і нападають нечайно на наших міліціонерів і стійки. Положення стає дуже поважне. Поміч конче потрібна а знайти її можна покищо лише в Українських Січових Стрільцях, котрі по донесенню мали вже виїхати з Черновець. В цей бік звернені очи і думки всіх.
Сегодня почали ми роздавати безплатно з полевих кухонь по всіх вулицях харч для голодного цивільного населення.
В штабі Ґенерального Військового Комісаріяту творяться нові укр. відділи, як телєфонічний чет. Кузьмович, муніційний пор. Сивак, ветеринарійний хор. Сінгалевич, самохідний пор. Кренжаловський і булавна сотня під командою пор. Краснопери. Крім сего до оперативного штабу прибуває пор. Гyзap і одна машиністка.
Прибуває вишкіл УСС.
Сегодня збирається Українська Національна Рада. Наради відбуваються перманентно при вулиці Бляхарській в домі Ставропіґії. Як військового заступника вислано зі Штабу пор. Петра Бубелу.
4. ЛИСТОПАДА.
Ніч перейшла в безнастанних боях. Як тілько стало свитати, завязалася ще завзятійша боротьба на життя і смерть. Beсь Львів представляється як дві ворожі твердині в горячім бою. Українці з почуття обовязку хватають за зброю і стають в ряди оборонців української державности, з Народного Дому виходять бадьоро, з піснею на устах, відділи ново-сформованих героїв на призначені їм позиції.
День 4-го листопада є кервавим днем для ворога. Де лиш пробує наступати, зістає з великими втратами відпертий. Від самого рана наступають на Цитаделю аж до год. 11-ої перед полуднем. Всі наступи відбиті. Звідомлення пор. Білинкевича звучить ось як: "Цитаделя 4. ХІІ: 918. 10.30 перед пол. Ляхи пробували від 8 год. рано, аж дотепер наступали з ріжних напрямків. Одначе наступ не вдався. Ворог поніс великі втрати, як видно з лежачих на вулицях трупів. Ми не маємо жадних втрат".
Hаcтyп на поліцію рівнoж не вдається, як видно зі звідомлення чет. Марака; "4/11 1918. 2 год. по полудн. Банда батярів**) під проводом лєґіоністів в силі 60—70 людей наступала 5 разів безуспішно. Втрати польські розмірно значні, з моїх людей 1 легко ранений". Марак Комдт."
Найзавзятійші бої ведуться коло будинку різні (біля Жовківської рогачки). Від 10 години рано до 4.30 по пол. наступає вopoг. Всі наступи відбито. На будинок різні, котрий кілька разів переходив з одних рук до других, вів пор. Hoc. особисто хлопців до протинаступу як сам висказався вечером, передімною, скупався в ляцькій крови.
Стрілянина з вікон треває дальше мимо того, що мешканців кількох домів здесятковано за се. Коло полудня виступило кількох польських бунтівників оружно з каварні Сіty і готелі New-York. З ними на місци упорався хор. П.
Друкарню "Кypиєpa" і "Ґазети Поранної" здемольовали ми за це, що в тих часописях накликували населення до боротьби проти наc.
О годині 6-ій вечером зголошено приїзд У.С.С., які очікують на дальші прикази коло Сиxова. Рівночасно доходять слухи, що сегодня 2 сотні У.С.С. наступали на кадецьку школу, та що пор. др. Старосольський дістався в полон.
Сотник Вітовський захорів тяжко. Команду перебирає от. Гр. Коссак.
5. ЛИСТОПАДА.
Ніч дуже неспокійна. Алярм за алярмом. Ляхи хотять використати темряву і прогнати наших з деяких домінуючих місць. Одначе даремні всі їх з'усилля.
Прихід У.С.С. до Львова відбився голосним відгомоном по всіх закутках. Всім стає лекше на душі. Всі вірять, що справа піде краще. Штаб розділив їх в цей спосіб, що дві сотні скріпило залогу Цитаделі, одна пішла на скріплення залоги двірця Підзамче, а решта остала як запас.
Ворог одержав нічю також поміч в людях і артилєрії. Вже о годині 8 paнo розпочинає наступ на жандармерію і Єзуїтський парк. По пятигодиннім бою будинок жандармерії і горішня часть парку в руках Ляшні. Найгірше для нас те, що днем не можна післати туда підмоги і муніції, бо з вікон сипляться безнастанно стріли.
По полудни бої тревають дальше. Поляки підіпхалися аж під Сойм, занявши цілий Єзуітський парк і загрожуючи нашій залозі почти.
В сій так критичній для нас хвилі голоситься пор. др. Цьокан добровільно боронити Сойму. Бeрe рій У.С.С. 1 скоростріл і 1 міномет і відходить о год. 2.30 по пол. на позицію. По короткім бою відбив Сойм і там приготовився до дальшого протинаступу. На бальконі Сойму уставив міномети a в однім з вікон скоростріл і давай бити польське "войско" переважно в циліндрах, котре поховалося поза корчі та дерева. Гук експльодуючих мін переважував кождого і нісся далеко улицями міста аж шиби дрожали. А щож діялося з тими, що на них вони падали? В безладі кинулися Поляки до утечі. Тоді скоростріл загородив їм дорогу і остало їм лиш одно: згинути за свою безличність.
Використуючи cю панічну втечу Поляків, занимає др. Цьокан вулиці Міцкеаича і 3иґмунтівську. О годині 10-ій вечером пор. др. Цьокан прислав таке звідомлення:"Сойм, часть вулиці Міцкевича, Зиґмунтівської і часть парку заняв. Рано продовжую наступ. Прошу о підмогу 50 стрільців і кілька скринок набоїв. 5/11 1918 10 год. веч."
Вістка про це підбадьорила Українців в цілім місті. Сподіваються, що невдовзі очистимо цілий город від польських бунтівників.
Залога казарм держалася також добре. Ворог, що підсунувся аж до брами подвіря, заплатив поверх 30-ма убитими за свою безличність. Залога зробила випад і знищила банду, яка не давала їй вічно спокою. Звіт команданта залоги: "Ляхи наступають від год. 8 рано аж дотепер. Всі наступи відбито легко, a коли підсунулися більші сили під cамy браму, я зарядив випад і все змів до ноги. Ворог поніс втрати. 30 убитих лежить перед самою брамою. З залоги 1 убитий а 2 ранених. Навкруги казарм панує повна тишина.
5/11 918 6 год. вечером. Мельник пор. Комд."
Від 3—6 год. по пол. острілює польська артилєрія Народний Дім, вулицю Руську і Намісництво. — Втрат не маємо жадних. Стріляють зле.
6. ЛИСТОПАДА.
Ніч перейшла спокійно. О год. 5:30 рано розпочинає пор. др. Цьокан дальший наступ протягом передполудня займає кілька вулиць, поперечних до вул. Міцкевича, та ліквідує польські відділи, які поукривалися в домах і непокоїли його — Єзуїтський парк вкритий трупами і раненими.
Діло пор. Цьокана піднесено в оперативнім звіті і в українських часописях.
О год. 1 по пол. наступає ворог зі сторони Замарстинова на Підзамче. Успіху не має жадного.
Польська артилєрія острілює цілий день Підвалє і вул. Куркову. Втрат по нашій стороні знов нема. Дальше стріляють зле.
Але хоробре наше військо сильно перемучене. Команданти майже всіх відділів просять, щоби їх людей дати на відпочинок. Це одначе неможливе, бо нема кому заступити їх.
З кількох сіл приходять українські новобранці, їx приучуємо лиш орудувати крісом і посилаємо на фронт.
Нині позатикано всі люки по місті поодинокими групами, так що утворився безпереривний фронт. Замість окопів уживаємо домів. І це хто знає, чи не лучше від стрілецьких ровів. Пізною ночию заключають з Поляками завішення зброї на 54 години. Одначе Поляки не додержують його, бо на ріжних відтинках скріплюють безупину. З нашої сторони вислано до Поляків парлямєнтар з заявою, що з причини неодержання слова з польської сторони, ми розпочинаємо також операції.
7. ЛИСТОПАДА.
Рано польська артилєрія острілює казарми при вул. Курковій і Hамiсництво.
О год. 9-тій розпочиннає хор. Д-р Цьокан дальший наступ. Тригодинна боротьба приносить нам yспiхи, бо відбиває поверх 20 домів, а що найважнійше, всі угли вулиці, як Красіцких, Зигмунтівської і Браєрівської (поперечні Міцкевича) остають в наших руках. Хоробрі українські відділи того відтинку вкриваються знова славою.
Ворог бачать, що заняття центра міста виключене, перекидає свої сили на Замарстинів і звідси має намір ударити на двірець Підзамче і тим способом змусити нас до залишення Львова. То одначе не вдається йому. Наші розвідчики повідомили про се штаб завчасу. А він видав всякі можливі зарядження в сім напрямі і післав туди підмогу. Наступати в більшім розмірі почали Ляхи о год. 4-тій по пол. Наші хоробрі відділи відбивають всі наступи, а ворог поносить значні втрати в убитих і ранених. Пор. Нос посилає таке звідомлення: "Польські банди наступали кілька разів на різню і Підзамче. Всі наступи відбиті. Наше праве крило посунулося навіть о одну вулицю наперед. Вечором мала прийти свіжа сотня польських лєґіоністів. У нас втрат нема, у ворога значні — самих ранених є поверх 40. 7/11 1918 10.05 вечером. "
Ґрупа стрільців від командою хор. К., яку я сам уставив в наріжниї домах вулиць Сопіги і Городоцької, держадася аж до нині, помимо окруження иворогом зі всіх сторін. Аж коли не стало їм амуніції і голод почав доскулювати, опустили становища і вечером поміж доми добилися до Народного Дому. Хор. К. привів багато польських відозв і кілька чисел часописи "Pobudka". В перших днях наступали на него кілька разів, а коли побачили що не виженуть його силою, почали окружувати і вічно непокоїти. З 5 на 6 в ночи напав він на польську "рlаcоwku" і все до ноги вибив. Стрілець Ф. Л. сам того вечора убив 20 бандитів. Отаман Коссак висказав нашим борцям щиру подяку і стиснув руку кождому.
Українська Національна Рада вибирає, чи щойно має вибрати тимчасовий Уряд. Міністром війни має бути Вітовський.
Оперативний відділ замінюється в бюро видавання перепусток, а оперативні справи полагоджує Д-р Б. С. Ґ. вічно щось пише і так поденервований, що годі з ним говорити. Державну жандармерію, якy збирають, віддають під команду сот. д-ра Олесницького. Там урядує тaкoж і пор. Індишевський.
Полкова Команда УСС міститься на II пов. Народного Дому. Командантом полку є сот. Букшований, а адютантом його пор. Л.
8. ЛИСТОПАДА.
Дощ падає від самого рання. На фронті притихло. Від часу до часу загуде лиш польська артилєрія і наші міномети.
Користаючи з такого спокою, улаштовую дві самохідні робітні, одну при вул. Личаківській, а другу при Францішканській і зараджую скору направу авт, бо багато з ниx поломувалося. Додам, що одиноким средством комунікації з провінцією, воження муніції, харчів і ранених є авта. — Всі шофери чужинці, котрим платиться прямо страшні суми. Мимо цего втікають, бо 6 зістало убитих, а поверх десять ранених лежить в шпиталі.
Коло год. 11 випогоджується. Стрілянина починається шалена. Маса куль паде на вул. Личаківську і ранить переходячих. Думаю що це певно пор. Цьокан продовжає свій наступ. Біжу у штаб, щоби довідатися, що сталося нового. На сходах питаю д-ра Т., чому такий рух? Поляки наступають на почту — відповідає.
Для забезпеки заряджено обсаду вул. Словацького 1 сотнею УСС під командою чет д-ра Ш., а рівночасно післано підмогу в людях і ручних гранатах залозі почти. Бій ведеться до години другої пo пол. Українці виходять з нього побідно, одначе почту покидають, бо Поляки перелізли стрихом семінарії під дах почти і запалили. Після сього Ляхи вислали парляментаря з просьбою, перестати на кілька годин стрілянину в сім місци і дати змогу дещо уратувати і здусити пожар. Ми пристали на це. Українські панночки котрі повнили санітарну службу списалися як найгарніще підчас пожару виносили гроші в подолках і передавали скарбникови, чим дали великий доказ відваги. Рівнож командант почтової залоги чет. Б. висказався про них як найліпше, бо брали участь в бою.
Пор. Цьокан не попускає. Наступає дальше, ліквідуючи банди за бандою і займає все свіжі камяниці. Під вечір заняв будинок дирекції і там укріпився сильно. Дальше йти не може, бо сусідні українські групи остали по заду. Полонені Поляки з того відтинка оповідають, що особа пор. Цьокана є пострахом для них: кого з них висилано до єзуїтського парку або в вулицю Міцкевича, той був приготований на певну смерть.
З инших відтинків нічого не зголошують. Видно, що нічого надзвичайного у них нема.
Українські позиції переходять нині слідуючими вулицями: Марціна, Панєвською, Вибрановського, Сонішною, Ґазовою, жидівським цвинтарем, касарнею Фердинанда, Городецькою, Зигмонтівською, Єзуїтським парком, Словацького, Коперника, Цитаделею, а дальше в напрямі Зофії до стрийського парку.
Hiчю скликає отаман Кocсак всіх старшин Ґенерального Штабу на нараду, щоби застановитися, чи можемо держати сю лінію, яка тепер є, чи годитился на догіднійшу, яка переходилаби через Підвалє. Всі одноголосно ухвалили держати цю лінію, яка є — тим більше що мають прийти невдовзі і нам на поміч братя Наддніпрянці. Вістку сю привіз нам др. Панейко з Київа.
9 ЛИСТОПАДА.
Поляки пробували наступати на різню, одначе скоро відбито їх. В казармах Фердинанада ранено пор. М. — Команду перебрав пор. Індишевський і переходить від нас до Державного Секретаріяту (так називається наш Уряд).
Рівнож відійшов від нас до Секретаріяту пор. Бубела і хор. Паліїв.
Поляки, котрі суть по нашій стороні, приходять до нас з просьбою, щоби переговорювати з ними і погодитися.
Штаб відіслав їх до Секретаріяту. Між ними був др. Адам і проф. Хлямтач.
*) На цім місци стояв колись мійський замок у Львові (головний оборонний був на Замковій Горі). Tепep на б. площі "Каструм" побудований Промисловий Музей. — Ред.)
**) Звіт подаю дослівно.
[Стрілець, 01.11.1919]
01.11.1919