В перші роковини Падолиста.

 

Благословенна будь священна хвиля,

Благословенні невмірущі дні!

Ви розповили Велетня з безсилля

І сили люду, скамянілі в сні,

Збудили дивом на геройське діло.

 

І сталось чудо!... Лазарове тіло,

Закуте в гробі три дні, три віки,

Воскресло, встало, кровію скипіло

І, меч двосічний взявши до руки,

Пішло до бою з темним духом смерти.

 

Лиш підлий хоче добровільно стерти

Своє нікчемне ймення з карт буття.

Імя героя не на те, щоб вмерти

І понестися в безвість забуття!

Воно від роду помянесь до роду!

 

Нехай святиться гордий стяг Народу,

Який простерся на верхах Карпат!

Він сонне море сколихнув до споду

І, збивши хвилю в дикий водопад,

У скелю грянув — аж здрігнулись гори!

 

І від надхмарних шпиців Чорногори

Аж до плодючих понадсянських піль

Знялася пісня, як бурхливе море:

Нехай пропаде наш відвічній біль!

Восанна гордим Лицарям! Ми вольні!

 

Ми вольні! — Вправді ворота пекольні

Повстали проти наших вічних прав

І вправді наші здобутки мозольні

Варшавський злодій підступом закрав. —

Дарма! — Ми вольні і будемо вольні!

 

[Український прапор, 01.11.1919]

01.11.1919