Співголова Німецько-української історичної комісії Ярослав Грицак назвав безсенсовим один із основних арґументів Міністерства закордонних справ ФРН, котрий німецькі дипломати використали для обґрунтування неможливості визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом, – а саме той арґумент, що поняття "геноцид" було прописане у міжнародному праві аж укінці 1940-х років, а тому воно не годиться для характеристики Великого голоду.
Про це Ярослав Грицак сказав у інтерв'ю "Німецькій хвилі", коментуючи розгляд петиційним комітетом Бундестаґу петиції про визнання Голодомору геноцидом.
Аргументи МЗС Німеччини він назвав "такими, що не мають жодного сенсу". "Поняття геноциду, яке було прийнято ООН, є штучно звужене, по суті, кастроване. Тобто українська сторона мала би пропрацювати правову сторону", – сказав Грицак.
Український історик нагадав про те, що визначення злочинів геноциду у Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухваленій ООН 1948 року, були значно звужені під тиском СРСР. Зокрема, з конвенції зникли усі згадки про політичні аспекти.
Ярослав Грицак, хоч сам і вважає Голодомор геноцидом, каже, що ініційованій українською громадою петиції забракло обґрунтування та доказової бази. Зокрема, "бракувало документів, які могли би дати точніше правове означення геноциду".
Також Ярослав Грицак відкинув закиди українського посла у Німеччині Андрія Мельника, котрий звинувачував Німецько-українську історичну комісію, а насамперед українську її половину і передусім – самого Грицака, у бездіяльності.
"Ми не є державною інституцією, ми – добровільне об'єднання істориків, українських та німецьких, які вирішили показати свою солідарність з Україною під час російської агресії 2014 року, виступивши з цією ініціативою. І ми не беремо жодної копійки від української держави", – сказав Грицак.
При тім Ярослав Грицак визнав, що в Німецько-українській комісії істориків немає консенсусу щодо трактування Голодомору як геноциду. Водночас, він запевнив, що всі її члени одностайно визнають Голодомор жахливим і спланованим злочином проти людяності. "Справа в тому, що треба довести намір – що Сталін хотів винищити саме українців. Такий намір довести неможливо, тому що поки що не знайшли документів. Ми можемо знайти дуже багато документів, чи фактів, чи спогадів, які дають опосередкований доказ, але не дають прямого доказу", – пояснив Грицак.
Німецький співголова комісії з Мюнхенського університету Мартін Шульце Вессель іще категоричніший щодо позиції українського посла Мельника. Він зазначив, що тема Голодомору є однією з тих, котрі комісія опрацьовувала за лічені роки своєї роботи, взявши, зокрема, участь у великому тематичному симпозіумі в Києві 2017 року. "Тобто це, само собою, є важливою темою для нас, і посол Мельник мав би про це знати, адже я широко поінформував його про це, коли він відвідував мене в Мюнхені", – додав Шульце Вессель.
Сам Мартін Шульце Вессель вважає: "Голодомор можна розглядати у взаємозв'язку з іншими кампаніями переслідування в Україні. Адже ще до початку Голодомору Сталін виступив проти інтелігенції та духовенства. Між 1926 та 1932 роками були вбиті десять тисяч українських представників духовенства, десятки тисяч представників інтелігенції були вислані до Сибіру. Це створює спільний контекст із Голодомором, який дозволяє дійти висновку, що йшлося про геноцид", – сказав німецький історик.
Нагадаємо, посол України у Німеччині Андрій Мельник після розгляду в Бундестазі петиції про визнання Голодомору геноцидом заявив, що він вважає незадовільною роботу комісії і наполягає на її переформатуванні.
"Я можу про це відверто сказати, ми не задоволені роботою двосторонньої Німецько-української історичної комісії. Мало того, що ми не задоволені, ми розчаровані так званою роботою цієї комісії упродовж останніх чотирьох років", – сказав посол, додавши, що це стосується навіть не так німецької частини, як української.
Мельник згадав, що був серед тих, хто звертався до керівництва МЗС Німеччини навесні 2015 року та просив виділити фінансування на роботу цієї комісії саме з огляду на такі важливі теми, як Друга світова війна, Голодомор – "щоб їх справді ґрунтовно могли розглянути". Втім, згодом він розчарувався.
"Мої письмові звернення, дзвінки до співголови комісії, пана Ярослава Грицака, з проханням висловити думку якщо не всієї комісії, то принаймні її української частини напередодні розгляду такого питання як зараз (визнання Голодомору геноцидом), залишилися без відповіді протягом численних тижнів. Я вважаю таку позицію безвідповідальною. І ми зараз будемо намагатися порушити питання, щоб робота комісії була повністю переформатована", – цитує аґенція "Укрінформ".
Мельник обурений тим, що робота комісії обмежується однією конференцією на рік, на котрих обговорюють "другорядні питання", натомість проблеми ключового значення – Голодомор, історична пам’ять у ФРН про жертв-українців – залишаються поза увагою. "Я вважаю, що це неприпустимо. І ми будемо намагатися змінити такий підхід. Ми будемо взагалі ставити під питання принцип роботи цієї комісії. А називати її німецько-українською станом на сьогодні, виходячи з результатів роботи, поки що язик не повертається. Це – німецька комісія, в якій формально беруть участь кілька українських істориків", – заявив Мельник.
Співголови Німецько-української історичної комісії Ярослав Грицак та Мартін Шульце Вессель відкинули закиди посла України в Німеччині Андрія Мельника, опублікувавши спільну заяву на офіційній сторінці комісії.
На їхній погляд, Андрій Мельник применшує роль комісії й неправильно трактує її місію, а також вводить громадськість в оману, не зауважуючи тематики Голодомору в її роботі.
Співголови комісії пишуть, що Німецько-українська історична комісія "є першим та єдиним іституційним містком між німецькою та українською історіографією". "Вона була і залишається винятково громадською ініціативою, котра не залежить від фінансування чи підтримки ані німецьких, ані українських державних інститутів. Вона зберігає академічну автономність", – зазначають співголови комісії.
На їхнє переконання, комісія, попри скромні фінансові можливості, успішно виконує свою роль. Зокрема, від 2015 року у Німеччині та в Україні відбулося п'ять конференцій, на котрих дискутувалися "основні питання української історії та українсько-німецьких стосунків" за участі істориків не лише цих двох країн, а й фахівців із Європи та Північної Америки; комісія провадить стипендіальні програми для молодих українських і німецьких істориків для виїзду на студії; також для молодих науковців щорічно проводять тренінґ з методології та теорії історії; комісія готує портал на тему модерної історії України, спрямований на вчителів та учнів поза академічним світом, перша частина котрого – про Другу світову війну – відкриється на початку наступного року.
"Нещодавно ми особисто інформували Вас про нашу роботу. Відтак, нам тим більш незрозуміло, що ви вирішили публічно заатакувати роботу комісії. Ваші інтерв'ю містять низку фактичних помилок: українські історики так само віддані комісії, як і німецькі колеги; на останніх конференціях комісії виступало більше українців, ніж німців; Ваше твердження, що комісія займається "вторинними темами", незрозуміле. Темою конференцій 2018 та 2019 років була історія Другої світової війни, яка, безумовно, не мала другорядного значення для України", – ідеться у заяві.
Співголови наголошують, що тема Голодомору належала до центральних тем у роботі комісії. Зокрема, у 2017 році комісія входила до співорганізаторів міжнародного симпозіуму "Імперія, колоніалізм та голод у порівняльній історичній перспективі".
"Ми продовжуватимемо досліджувати Голодомор, який так трагічно знищив населення України у 1930-х роках, у нашій роботі та дискусіях. Голод – який забрав життя стількох німнцькомовних в Україні (менонітів та інших) і щодо котрого існують солідні німецькі джерела – прямісінько входить у мандат нашої комісії", – заявили історики.
"Ми висловлюємо жаль, що Ви заатакували нас у спосіб, непритаманний досвідченому дипломатові. Ми відмовляємося прийняти твердження, що робота комісії мусить зазнати реструктуризації через політичне втручання", – ідеться в заяві істориків.
Співголови комісії запросили Андрія Мельника до розмови й висловили надію на усунення всіляких непорозумінь, котрі могли виникнути довкола розуміння завдань історичної комісії.
Потім Андрій Мельник виступив із авторською колонкою в інтернет-виданні "Європейська правда", в котрій заявив, що Ярослав Грицак відмовляв йому в проханні заанґажувати Німецько-українську комісію в промоцію петиції, покликаючись на те, що більшість її членів не забажали бути втягненими в дискусію, котра є радше українсько-російською, аніж українсько-німецькою.
25.10.2019