Бучач – тераса, перевернута дном.

Можна не знати в якому ж Аґнон

домі народжений – поруч? поодаль?

Можна забути що з-за Федір-гори

з вулички бачиш долішні двори

й кілька мостів й переходів

 

Можна забути єврейський акцент

їдиш який заполонював центр

сорок крамниць і стихійний ринок

Стрипу сторожить ребе Аґнон

який є домом – дверми і вікном

і воркотанням горлиць на ринвах

 

Бучач – горбун. Яма на ямі.

тут знаються всі на книжках і на крамі

на всіх письменах та усіх алфавітах

на глиняній річці що наша навіки

І «ч» як відірвана чашечка вільхи

занесена вітром з тремкого івриту

 

до наших очей і до наших кирилиць.

Метелик летить із мембраною крилець.

Оса пролетить над липким виноградом.

над Стрипою – і над ребе Аґноном

над тим що колись було його домом

тобто тим що можна згадати

 

В під'їздах висить кислий запах капусти.

Куди ж тебе Бучач на ніч відпустить?

А як в павутиннях стежок і провулків

іти – на читання псалмів та віршів

в слова в яких дух і спокуса їжі

й тижневе життя горличих звуків?

 

 

19.10.2019