Бучач – тераса, перевернута дном.
Можна не знати в якому ж Аґнон
домі народжений – поруч? поодаль?
Можна забути що з-за Федір-гори
з вулички бачиш долішні двори
й кілька мостів й переходів
Можна забути єврейський акцент
їдиш який заполонював центр
сорок крамниць і стихійний ринок
Стрипу сторожить ребе Аґнон
який є домом – дверми і вікном
і воркотанням горлиць на ринвах
Бучач – горбун. Яма на ямі.
тут знаються всі на книжках і на крамі
на всіх письменах та усіх алфавітах
на глиняній річці що наша навіки
І «ч» як відірвана чашечка вільхи
занесена вітром з тремкого івриту
до наших очей і до наших кирилиць.
Метелик летить із мембраною крилець.
Оса пролетить над липким виноградом.
над Стрипою – і над ребе Аґноном
над тим що колись було його домом
тобто тим що можна згадати
В під'їздах висить кислий запах капусти.
Куди ж тебе Бучач на ніч відпустить?
А як в павутиннях стежок і провулків
іти – на читання псалмів та віршів
в слова в яких дух і спокуса їжі
й тижневе життя горличих звуків?
19.10.2019