Відомий український мистецтвознавець, кінорежисер, викладач Володимир Горпенко помер 17 жовтня на 79-му році життя.
Про це йдеться у повідомленні Національної спілки кінематографістів України.
Колега Володимира Григоровича Сергій Марченко зауважив, що Горпенко відійшов у день народження Івана Драча. "Якісь загадкові подарунки кінематографістів одне одному – як і Юрія Герасимовича Іллєнка не стало у день народження Івана Васильовича Миколайчука", – написав Марченко у Facebook.
Володимир Горпенко останніми роками недужав, але продовжував багато працювати. Півтора року тому на вечері пам'яті Василя Цвіркунова Горпенко зізнався, що перед цим він буквально змінив одне хірургічне ліжко на інше, але додав, що не може пропустити вечір на честь свого великого друга.
Горпенко до останніх років опікувався Інститутом екранних мистецтв, котрий заснував у 2007 році. Працював над теорією і методологією режисури кіно.
Володимир Григорович Горпенко народився 3 липня 1941 року у селі Буглаки Радомишльського району на Житомирщині.
Вчився на актора (1958–1961 рр.), закінчив режисерський факультут Київського інституту театрального мистецтва (1967).
Від 1958 року – актор Житомирського музично-драматичного театру; у 1963–2002 – режисер Національної кіностудії художніх фільмів ім. Довженка.
Досить рано розпочав викладацьку діяльність, із 30 років викладав у Київському університеті театру, кіно і телебачення. У 1994–2000 рр. був деканом кінофакультету Театрального університету. У 2001–2003 рр. – декан факультету журналістики і телемистецтва Київського міжнародного університету. Із 2003-го – професор Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв України, із 2007 року – ректор Інституту екранних мистецтв.
Поставив стрічки "Лаври" (1972; диплом за режисерський дебют Республіканського кінофестивалю, Жданов, 1973 рік), "Дощ у чужому місті" (1979, т/ф, 2 серії, співавтор), "Твоє мирне небо" (1984), відеострічки "Хто ми?" (1995, трилогія; найкращий відеофільм кінофестивалю, Івано-Франківськ, 1996), "Чернігів" (1997; ґран-прі кінофестивалю "Вітер мандрів", Київ, 1998), здійснив низку телепроєктів.
Праці: "Пластика фільму" (1984), "Основи монтажу" (1992), "Колір: Підруник" (1995), "Епічне та драматичне" (1995), "Архітектоніка фільму" (2000), "Аудіовізуальна культура" (2002), "Монтаж" (2003), "Методика роботи журналіста в кадрі" (2003).
18.10.2019