Завтра, 16 червня, о 18:30, на дев'ятий день по смерті, у храмі Святого Василія Великого (Вознесенський узвіз, 7) відбудеться літургія і панахида за Орестом Васкулом - учасником збройного підпілля ОУН під час Другої світової війни, багаторічним в’язнем совєтських концентраційних таборів, керівником Київського крайового братства ветеранів ОУН і УПА з 1992 року. У період 1995-2010 рр. він був членом Головного Проводу ОУН (б) та у 1998-2005 рр. головою Теренового Проводу ОУН (б) в Україні.
Прощання з Орестом Васкулом відбулося 13 червня у Михайлівському Золотоверхому соборі Православної Церкви України. У церемонії прощання взяли участь понад 200 осіб, серед яких ветерани російсько-української війни, народні депутати України, представники громадських об’єднань, українське духовенство.
Під час прощання на території Михайлівського монастиря та на цвинтарі села Ясногородка почесною вартою Окремого Президентського полку імені Гетьмана Богдана Хмельницького був виконаний сучасний український військовий поховальний ритуал.
ДЛЯ ДОВІДКИ
Орест Васкул народився 28 травня 1928 р. у с. Серафинці Городенківського р-ну Івано-Франківської обл. у сім’ї вчителів Петра та Марії. Батько — Петро Васкул, був поручником Української Галицької Армії, членом УВО і ОУН. Організатор української підстаршинської школи у 1941 р. у м. Городенці. Розстріляний угорськими окупантами.
У 1942 р. Орест вступив у ряди Юнацтва ОУН, де брав участь у вишколах, займався просвітницькою діяльністю, розвозив по навколишніх селах підпільну літературу. Навесні 1943 р. склав приречення і був прийнятий до ОУН (б).
У 1943 р. добровільно записався у Городенці в дивізію “Галичина”, приписавши собі три роки (на той час йому було тільки п’ятнадцять років), пройшов медкомісію. Проходив вишколи у Гайделяґері, де був зарахований у 12-ту сотню в чоту тяжких гранатометів. Брав участь у боротьбі з радянськими партизанами у складі бойової групи Байєрсдорфа у званні старшого стрільця важкої кулеметної сотні.
З березня 1944 р. перебував на вишколі у Нойгаммері. Розподілений командиром розрахунку тяжкого міномета в 4-ту сотню фюзилірного куреня (розвідувального батальйону). Призначений командиром рою (відділення). Наприкінці червня відправлений на фронт. Учасник боїв під Бродами.
22 липня 1944 р. потрапив у радянський полон і був відправлений до спецтабору НКВД. Засланий терміном на 6 років за маршрутом Золочів-Київ-Подольськ-Бірюльово-Субханкулово. Будував нафтопровід “Туймази – Уфа”. Через деякий час втік із заслання у рідне село Серафинці і завдяки особистим зв’язкам приєднався до збройного підпілля ОУН, де виконував різні завдання на території сучасних Івано-Франківської, Чернівецької та Тернопільської обл.
У червні 1947 р. арештований МҐБ. Військовий трибунал засудив до 25 років таборів і 5 років позбавлення у правах. Засланий у ГУЛАГ на станцію Решоти (Красноярський край). За короткий час змінив 11 таборів: Караганда – Карабас – Чурбай – Долінка – Дубовка-1 – Дубовка-5 – Екібастуз – Ольжерас – Мєждурєчєнск – Богучар – Воркута. У таборах брав активну участь у просвітницькій роботі і налагодженні руху опору серед політичних в’язнів. 25 червня 1956 р. був звільнений із забороною повертатися проживати в Україні.
У Воркуті в 1960-их рр. пройшов курси майстрів. У 1961-66 рр. навчався на заочному відділенні у Ризькому будівельному технікумі. Постійно приїздив відпочивати у Київ, зокрема на футбольні матчі улюбленого «Динамо» (Київ). Почав будувати у Ясногородці (Київська обл.) будинки для літнього відпочинку дітей. З 1968 р. отримав прописку в Макарівському р-ні Київської обл.
Реабілітований 13.02.1973 р. У рішенні про реабілітацію зазначено: «Звинувачення: член молодіжної ОУН, псевдо — Зуб, вояк дивізії «СС-Галичина», втік із заслання. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської обл. 09.10.1947 засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років поразки в правах із конфіскацією майна».
У 1980 р. поступив на заочне відділення Ризького будівельного інституту. 8 лютого 1984 р., в період правління Андропова, Ореста Васкула арештували на роботі в Ясногородці. Суд дав 11 років тюрми за антирадянську діяльність. Відправлений відбувати покарання до м. Алчевськ Луганської обл., де керував будівництвом двох нових корпусів тюрми. 26 грудня 1987 р. був звільнений.
З 1992 р. був членом Львівської станиці Галицького братства колишніх вояків 1-ої Української дивізії Української Національної Армії та був керівником Київського крайового братства ветеранів ОУН і УПА. У період 1995-2010 рр. був членом Головного Проводу ОУН (б) та у 1998-2005 рр. головою Теренового Проводу ОУН (б) в Україні.
У 2005 р. указом Президента України №1193/2005 від 23.08.2005 р. нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня як учасник національно-визвольного руху українського народу.
15.06.2021