В прасї польскій, по хвилевій застої, зачинають появляти ся наново статьї на темат ucisk-y Поляків від Русинів і рущеня польского населеня у всхідній Галичинї. Крім проворного, а навіть перфідного і ложного заложеня, на якім опирають ся ті статьї, подає ся ради і вказівки верховодячим кругам польским, в якій спосіб мають они зарадити тому мнимому а грізному лиху. Ті атаки не суть виключним привілеєм орґанів одного сторонництва польского, будь-то шляхотского, будь то демократичного, — нї, они рівномірно роздїлені поміж орґани обох сторонництв польских, і в сей спосіб ведесь атак на цїлій лінії, підготовляєсь і нагинаєсь опінію публичну до згідного погляду на відносини Поляків і Русинів. Нинї маємо занотувати допись з Бродів до N. Reform-и якогось то Prawdomown-ого, поміщену в рубрицї під заголовком Ze wschodnich kresów і замітку редакційну в рубрицї: Перегляд політичний.
Допись Prawdomown-oгo ось яка:
"Підносимо публично нераз много справ, а не звертаємо уваги на пекучі справи, чисто національного характеру. Гарна і шляхотна цїль, збирати гроші на ґімназію в Тїшинї, але не менше дуже важна річ, щоби загал польскій заглянув близше, що тут дїє ся з польскими мешканцями на всхідних окраїнах, н. пр. в повітї брідскім і золочівскім, котрі звільна, але постійно винародовлюють ся під впливом рущини.
Сумного зазнаєсь вражіня, коли стрітить ся селянина, невісту або дитину і зачинаєсь з ним розмову. Селянин говорить ино по руски, я знов по польски до него відзиваю ся — вкінци питаю: — Чи ви Поляк, чи Русин? — А вже ж Поляк — відповідає. — Таж єсли ви Поляк, чому не говорите своїм рідним язиком, с. є. польским? — Тогдї селянин чіхає ся в потилицю і зачинає до мене говорити досить чистою польщиною або по руски, єсли по польски не знає. Єсли вміє по польски, а язика того не уживає, питаю єго, длячого говорить по руски — на що знов дістаю відповідь, що "стидає ся польского язика", або що "він Русин обряду латиньского", бо так чув в церкві або що єго в школї вчено лиш по руски а польского язика не чув; вкінци з причини, що єго жінка Русинка, приневолений дома уживати язика руского, а по польски забув.
Досить згадати, що на скілько знаю населенє тутешних повітів, то всюди з малими лиш виїмками, язик рускій навіть між польским населенєм загально уживає ся. Так н. пр. села з мішаним населенєм: Балутин, Бедзець, Беренївцї, Богданівка, Богутин, Бонишин, Хмелева, Чижів, Фирлеївка, Ярчівцї, Ярославичі, Ясенівцї, Кальне, Княже, Кіндратів, Красносїлцї, Куткір, Манаїв, Колтів, Митулин, Млинівцї, Нестерівцї, Нетерпинцї, Нуще, Ольшаниця, Олипанка мала, Ожидів, Плїсняни, Почапи, Підлипцї, Розгадів, Руда колтівска, Скварява, Струтин і т. п., в котрих переважне число Поляків, а Русинів єсть лиш мала частина — загал населеня уживає лиш руского язика. Сумно і то дуже сумно, коли дивлюсь на ту появу. Не знаю, чи окружні ради шкільні не видять того або не хотять видїти та не старають ся о се, щоби всюди, де лиш истнують школи і де хоч би одна трета часть Поляків мешкає, учено обовязково польского язика побіч руского. Най би дитина польского походженя почула бодай свою мову в школї і научала ся нею володїти.
Певно наші Русини скажуть, що у всхідній Галичинї учать побіч руского і польского язика, — правда, але лиш в містах і лиш в деяких селах, де єсть більше Поляків, заведений утраквізм, — там же, де Поляків менше від Русинів, язик викладовий в школї єсть рускій, а про польскій учитель навіть не згадає. Се факт — неоспорима правда. Се обурююче в найвисшій степени, бо дитина польска, не чуючи мови польскої, перестає бути Поляком. Тож питаю коли то наші достойні протектори шкіл народних зволять вглянути в так анормальні відносини і старати ся усунути лихо?
Не менше сумним фактом і та обставина, що переважне число сїл не має в поблизкости костелів римо-католицких, але се доказ, що наша шляхта супротив справи так важної заховує ся з дивною байдужностію. Так н. пр. в Підгірцях єсть населенє майже виключно польске, а прецї має одну церков, один монастир василіяньскій але натомість лиш одну маленьку каплицю де може помістити ся що-найбільше 50 осіб так що підчас богослуженя в тім костелї більша часть публики мусить стояти на дворі. В иншій знов місцевости, в Колтові, власности і осїдку польского маґната ґр. Вячеслава Баворовского, де мешкає около 600 Поляків а 523 Русинів, єсть величава церков але нема костела і польске населенє мусить ходити до Сасова, віддаленого о 6 кільометрів. Було би пожадане, щоби нас менше засипували монастирями в Кракові і де инде, в більших містах західної Галичини, а звернено ся тут на всхідні окраїни, а прислуженось би і Богови і "вітчинї".
Коли н. пр. селянинови польскої народности уродить ся дитина і случайно єсть слаба, або коли хуртовина на дворі, або вкінци до костела далеко, тогдї розуміє ся, заносить ся єї до хресту в церков і вже тим способом населенє руске збільшає ся. Тож при "надаваню" мандатів до сойму і ради державної годилось би увзглядняти польске населенє і не надавати мандатів лиш Русинам.
Може тих кілька заміток не промине без відгомону і може найдуть ся люде, котрі милуючи вітчину, виборять нашому язикови приналежне становище та докажуть, щоби краєва рада шкільна зволила добре вглянути в тутешні відносини і зарядила, аби по селах, де суть Поляки, учено в школах безусловно язика польского обовязково".
Редакція N. Reform-и — по запевненю, що нїколи не запізнавала прав національних, які Русинам у всхідній Галичинї належать ся, що встоювалась, аби рівноправність припала і Русинам в участи та що завсїгди була готова на найдальші уступства — каже: "Але не можемо байдужно глядїти, єсли густо по всхідній части краю замешкале населенє польске, длятого що находить ся в меншости видане єсть на ласку і неласку більшости рускої і під єї заливом гине. Рівноправність опирає ся на тім, щоби пошановано меншости національні. А під тим взглядом зазнає польске населенє кривд, перед котрими захоронити єго повинні не лиш основні закони але й поодинокі устави краєві. Але очевидно ті устави в переведеню не відповідають свому духови, помимо що обовязком правительства краєвого наглядати, щоби переведенє устави не зависїло від забаганок того, кому власть екзекутивну поручено. Наша допись повинна звернути увагу краєвої ради шкільної. Або подрібности наведені в дописи суть неправдиві, або лучають ся надужитя, котрі сейчас треба усунути."
Позаяк і дописуватель і редакція звертають ся головно до ради шкільної, се значить: причиною лиха, "рущеня Поляків" уважають закони шкільні і противзаконне поведенє учителїв, то ми скажемо найперше, що дописуватель кинув злобно безпідставну клевету на учителїв в Золочівщинї і Брідщинї, немов би то они не вчили в школах народних язика польского. Се-ж як раз противно лихо Русинів, що окружні ради шкільні розуміють в сей спосіб виконанє законів шкільних, котрими наказуєсь обовязкову науку другого краєвого язика (польского) лиш там де єсть 5% другої народности населеня, що навіть в школах народних, де нема майже нї одного школяря народности польскої, учитель мусить учити по польски — і на сей темат кривд Русинів не списав би на воловій шкірі, а Полякам нїкуди жалувати ся. Konia z rzędem обіцюємо і дописувателеви і редакції N. Reform-и, єсли покаже нам не то школу народну, але навіть хайдер жидівскій, де би не вчили польского язика. Инша річ, єсли дописуватель розуміє під своїми домаганями, викладовий язик польскій. І під тим взглядом Русини виказують довжезну лїтопись кривд, як то инспектори шкільні вміють повертатись при креованю шкіл, або як то iure саduсo перемінюєсь рускій язик викладовий на польскій. От лїпше не викликувати вовка з лїса.
Польскі справи церковні на окраїнах рівнож не так лихо стоять щоби кликати веліїм гласом. Таж бачимо яка успішна тиха робота кс. Громницкого і львівскої капітули латиньскої в здвиганю кріпостей prawdziwej wiary nа wschodnich kresach та з яким окликом служить ся і Богови і "вітчинї". І знов безсторонний судья мусїв би рішити на сторону Русинів.
А вже просто смішна замітка о "надаваню" мандатів посольских. Тим поцїлив дописуватель в саму суть річи і ми єму вдячні за се, бо як раз надходить пора виборів.
Взагалї ми вдячні орґанам польским за того рода статьї, бо як з одної сторони розкривають цїль і забаги organiczn-ої працї Поляків, так з другої сторони стають ся для Русинів вказанєм, з котрої сторони і в якій спосіб боронити им треба своїх прав.
Дѣло
27.09.1894