Україна набуває неабиякої ваги на міжнародній арені. От уже через неї може втратити посаду найвладніша людина на цій планеті – президент США. З одного боку – це привід для жартів, з іншого – поважне попередження для українського керівництва, що зовнішньополітичну діяльність слід проводити з максимальною обережністю.
24 вересня спікерка Палати представників Конґресу США, представниця Демократичної партії Ненсі Пелосі оголосила про початок процедури імпічменту президента Дональда Трампа. «Ніхто не стоїть вище за закон. Президент Дональд Трамп порушив положення Конституції США під час телефонної розмови з українським президентом Володимиром Зеленським. Це є приводом для проведення розслідування і запуску процедури імпічменту», – заявила вона, виступаючи на Капітолійському пагорбі перед законодавцями та журналістами.
Дональдові Трампу закидають, що він чинив тиск на Україну. І не просто чинив, а намагався отримати для себе таким чином електоральні преференції. Існує підозра, що свого часу глава Білого дому заблокував допомогу в рамках Ініціативи з підтримки безпеки України саме для того, щоб отримати інструмент шантажу проти Києва. Диспонуючи таким інструментом, Трамп нібито під час телефонної розмови 25 липня схиляв свого українського колегу активізувати в Україні розслідування проти колишнього віце-президента Джозефа Байдена і проти його сина Гантера. А Джо Байден, скоріш за все, стане головним конкурентом Трампа на наступних президентських виборах в листопаді 2020 року.
Чи дійсно Трамп під час згаданої телефонної розмови порушував питання Байдена? Так, і ми це знаємо напевно. Наше видання опублікувало переклад повної стенограми цієї розмови. Наведемо коротку цитату з неї: «… є багато розмов про сина Байдена, що Байден закрив розслідування, і багато людей хочуть розібратися в цьому. Тому все, що ви можете зробити з генеральним прокурором, було би прекрасно. Байден ходив всюди і хвалився, що він закрив справу, так що, якщо можете, гляньте на це... Для мене це звучить жахливо». Потім глава Білого дому ще кілька разів згадував ексвіцепрезидента й натякав на необхідності довести слідство щодо нього і його сина до логічного завершення.
Про погрози позбавити Україну фінансування в розмові, щоправда, немає. Можливо, це вважали й так само собою зрозумілим. Зрештою, Володимир Зеленський і так з готовністю відрапортував про намір посприяти американському колезі: «Я хотів би вам сказати про прокурора. Перш за все – я розумію і я добре обізнаний про цю ситуацію. Оскільки ми отримали абсолютну більшість у нашому парламенті, то наступний генеральний прокурор буде на 100% моєю людиною, моїм кандидатом, який буде затверджений парламентом і почне працювати як новий прокурор у вересні. Він або вона розбереться в ситуації – зокрема стосовно компанії, яку ви згадали в цій справі». Так що Трампові й не довелося зайвий раз згадувати про гроші.
У будь-якому випадку, демократичній більшості в Палаті представників Конґресу США отриманих матеріалів цілком вистачило, аби звинуватити Трампа у злісному зловживанні службовим становищем і розпочати процедуру імпічменту. Як відомо, Конституція США наділила Конґрес правом відсторонити чинного президента від влади, якщо законодавці вирішать, що глава держави «скоїв зраду, був викритий у хабарництві або інших серйозних злочинах і правопорушеннях». Отже, тиск на президента іншої держави з метою здобуття для себе електоральних преференцій в Америці можна вважати «серйозним злочином». Чому ні?
В історії США про початок процедури імпічменту оголошували тричі. У 1868 році Конґрес спробував усунути від влади президента Ендрю Джонсона через суперечку щодо посади військового міністра. Проте Сенат заблокував цю ініціативу. 1974 року процедуру імпічменту було порушено проти Річарда Ніксона через «Вотерґейтський скандал». Не відкидають, що президент би й втримався на посаді, проте вирішив добровільно подати до демісії, не очікуючи результатів роботи слідчих комісій. 1998 року імпічмент було ініційовано проти Білла Клінтона. Проте, як і у випадку з Джонсоном, Сенат залишив Клінтона на своїй посаді до кінця терміну. Тобто можна стверджувати, що в США ще не було прецеденту успішного імпічменту, тобто такого, який би процедурно завершився демісією глави держави.
Схожа ситуація вимальовується й цього разу. Навіть якщо Палата представників, яку контролюють демократи, й проголосує за відставку президента Трампа, то Сенат, де більшість належить республіканцям, виступить проти. І на цьому весь перформенс завершиться пшиком.
Ну, можливо, не зовсім «пшиком», адже осад ж бо залишиться. Причому якраз у напружений період передвиборчих перегонів. Можливо, саме на це й розраховують демократи – не так на передчасну його демісію, як на максимальну дискредитацію Трампа перед виборами.
Хоча тут для Демократичної партії існує великий ризик встрелити собі в ногу. Точніше, в ногу своєму топ-кандидатові на майбутніх виборах – Джо Байдену.
Бо ж яка вималювалася картина з тим безталанним телефонним дзвінком: Трамп просив Зеленського поновити справу, яку й так свого часу вела українська прокуратура, але закрила через жорстке втручання того ж Байдена. Мова йде про розслідування щодо фірми Burisma, яка є найбільшою приватною газовидобувною компанією України і контролює третину видобутку газу в країні. Її власник – Микола Злочевський, котрий був міністром екології та природних ресурсів в уряді Миколи Азарова.
Зрозуміло, що ця компанія давно мала б потрапити під санкції в Україні, але не потрапила. Можливо тому, що з 2014 року там у раді директорів працює Гантер Байден (місячна зарплатня 15 тис. дол.) – син тодішнього віцепрезидента США, котрому волею долі випало курувати український напрямок у Білому домі.
У справі Трампа ще треба встановити, чи дійсно він шантажував президента Зеленського американською військовою допомогою. А от у випадку Байдена все відомо: 2016 року він, не приховуючись, пригрозив відмовити Україні в кредитній гарантії на мільярд доларів, якщо та не відправить у відставку свого тодішнього генерального прокурора Віктора Шокіна. А той завинив тим, що активно взявся за розслідування справи щодо фірми Burisma. І Шокіна таки зразу ж відправили до демісії. То що це з боку ексвіцепрезидента США, як не грубий шантаж України з наміром здобути вигоди для своєї родини? Цікаво, що Байден, начхавши на будь-яку обережність, сам і нахвалявся: «Я подивився на них і сказав: "За шість годин я їду. Якщо на той час прокурора не буде звільнено, грошей ви не отримаєте". Що ж, цей скурвин син недовго протримався після цього – його звільнили».
Невже демократи розраховують, що ця інформація про Джо Байдена не випливе нагору під час процедури імпічменту й не буде широко обговорюватися в американському суспільстві? Випливе обов'язково, як й інформація про Гантера Байдена. А йдеться не лише про його тепле містечко у фірмі Burisma, а й, зокрема, про те, що за позитивними результатами тестування на вживання кокаїну Байдена-молодшого викреслили з резерву ВМС США. Добре, коли в тебе є впливовий таточко, який може, завдяки своїм впливам, підшукати для нечемного синочка тепле містечко з непоганою платнею.
Так що Джо Байден, якого українці так любили, так бажали йому добра, так захоплювалися його прощальним виступом з трибуни Верховної Ради, може виявитися особою, м’яко кажучи, доволі неоднозначною. А процедура імпічменту дискредитує не так Трампа, як його головного конкурента.
