Від початку вiйни аж до скликання мирової конференції в Парижі читали ми в антантській пресі, що держави антанти ведуть війну в ціли повалення швецького імперіялізму, який загрожує Европі і европейській культурі та поступ хоче кинути під ноги пруського жовніра. Накинена їм — як казали — війна, це ніщо инше як тільки оборона людських прав чоловіка і прав малих народів та держав перед німецькою брутальністю та заборчістю. Цю рекляму "гуманности" скріпив ще новочасний миритель світа, президент Сполучених Держав Вільзон своїми звістними 14 точками, принятими в цілости антантою. Стали вони свого рода евангелієм, в котре довший час вірило багато наівних.
Скінчилася світова оружна розправа між могучими досі осередними державами і їx противниками. Проти волі і інтенцій антанти повалено і розбито їx наймогучійшого союзника, московський царат, але повалено на землю німецького кольоса і розбито на складові части Австро-Угорщину. Вікові заборола світової реакції, злучені свого часу по наполєонських війнах в святий союз, перестали існувати. Три могучі династії: Романових, Гогенцолєрнів і Габсбурґів, що "з Божої ласки" володіли над міліонами підданих, позбавлено престола і члени їх опинилися між звичайними смертними людьми.
Здавалося декому, що з хвилею, як пропали в безвістях могучі досі імператори, а з ними їх аристократично-ґенеральський почот з ватагою бездушних бюрократів, прийде дійсно пора здійснювати ці засади, що їх свого часу проголосила антанта і президент Вільзон в своїх чотирнайцяти точках.
Так одначе могли думати лишень ці люде, що не добачували властивих причин теперішнього світового конфлікту. А ці причини є далеко не ідеальної натури, тільки виключно грошевої. Нинішна війна, це властиво оружна розправа між анґльосаксонським капіталізмом, що вже здобув собі позицію і пановання над величезними просторами світа, а молодим німецьким капіталізмом, котрий ці простори хотів доперва війною здобути. Всі наші держави по однім чи другів боці грали тільки ролю трабантів, сподіючися при тім і для себе користи на случай побіди свого союзника. В цій оружній розправі побідниками вийшли західні капіталісти над капіталістами осередніх держав і диктують їм нині як своїм побідженим конкурентам тяжкі усліви, що цілі народи мають зробити невільниками побідників. В політичнім світі наступила тільки зміна осередків і осіб. З Петрограду, Берліна і Відня перенеслася реакція до Парижа, не стративши ні крихітки зі своєї брутальности супроти змагань широких народніх мас.
До побіджених зачислила нинішна світова реакція, зорґанізована в т. зв. мировій конференції в Парижі і нас, Українців, з формального боку неслушно, бо ми не маючи досі правно-державної особовости, не виступали як самостійний зорґанізований державний чинник, ні по одній, ні по другій стороні воюючих. Ми були лишень гарматним мясом в руках чужих нам держав. Відвічальність за війну в ніякій міpі на нас спасти не може, а так само і наслідки програної війни, котрої ми не вели, отже і не могли програти.
Причина, що до нас як нації світова реакція на мировій конференції відноситься неґативно, а то і ворожо, лежить в чім иншім. Ми по своїм соціяльнім складі, по своїм соціяльно-політичним і державним стремлінням є може найбільше демократичним народом в культурнім світі, де сучасна світова реакція не може знайти кляс або партії, котрі би у нас на місці були її експонентами і запряглися в її службу. Все, що на території українського народу могло би бути підпорою реакції, є нам національно чуже. Капітали в підприємствах, в паперах і в більшій земельній власности на Україні є в руках Поляків, Москалів, Німців і Жидів, які в своїм клясовім, а також в своїм національнім інтересі ставляться ворожо до наших державних змагань. І париська реакція йде справді по лінії їх інтересів.
Нашу територію вже по части розшматовано, на решту лізуть сусіди, попрані антантою, яка до нашого молодого державного орґанізму ставилася досі неґативно і ворожо.
Історичні вороги українського народу — Ляхи і часть Москалів, одержавши можливо як найбільшу поміч від антанти, станули невільниками париської реакції і стараються знова поневолити наш нарід, що мав відвагу скидати царів, викидати панів і запроваджувати новий соціяльний лад. Це робить передусім Польща, нині по правді найбільше реакційна держава у світі, правдивий бастард француської реакції. Похід польської реакції, що злучила всі польські партії, значиться на українських землях дуже кроваво, полишаючи по собі сліди страшніші від татарських набігів.
Теперішній триюмф реакції на сході Европи відчуваємо найбільше ми; тяжко відчувають його і в многих державах середньої Европи. Заходи до повороту Габсбурґів в Уґорщині і в Німецькій Австрії, попирання монархічних кругів російських, німецьких і инших, це незначна тільки частина з видимих вислідів планової роботи триюмфуючої анґльо-саксонсько-француської реакції для привернення володарів з Божої ласки в державах, де їх позбулися, для повалення здобутків революції і очищення ґрунту для пановання капіталізму.
Та рівночасно гуртується також і світ побідженний, зглядно кляси досі визискувані, які в державах антанти щораз сміливіще підносять голову. Радикально-демократичні і соціялістичні круги, визискуючи зручно нещастя, які і в державах антанти принесла війна, поширюють скоро свої впливи і в найблищім часі прийдуть там до рішаючого голосу. Це буде передусім у Франції, де при виборах до парляменту, що відбудуться з кінцем цього року, радикально-демократична і соціялістична опозиція по думці знатоків здобуде більшість. Тоді прийде кінець попиранню реакції на сході Европи, тоді і Франція поставиться инакше до наших державних стремлінь.
Соціялістичні круги своє офіціяльне становище в справі української державности вже виявили. На міжнароднім соціялістичнім зїзді в Люцерні перейшла одноголосно резолюція, яка домагається признання української держави, a дальше рішення, яке в інтернаціоналці дає офіціяльний голос і Україні, чого досі вона не мала.
Це є перше міжнародне признання України. На офіціяльне признання з боку держав прийдеться нам ждати недовго. Упадок нинішної світової реакції приспiшить це признання.
Український прапор
27.08.1919