На сцені Львівської національної філармонії у рамках фестивалю LvivMozArt відбувся концерт «Перша скрипка» за участі молодих, але вже знаних виконавців, які представляють Україну на найпрестижніших міжнародних конкурсах.
Шестеро талановитих скрипалів виконали програму із відомих та знакових для їхніх кар’єр камерних творів композиторів ХІХ — першої половини ХХ століть. Для солістів партнерами по сцені стали не менш титуловані українські піаністи.
Учасники концерту «Перша скрипка» на сцені Львівської національної філармонії.
Хоч майже паралельно у цей день біля синагоги у місті Бродах відбувався грандіозний концерт, присвячений Йозефу Роту, до якого була прикута загальна увага, проте проєкт «Перша скрипка» також викликав у публіки чималий інтерес та захоплення. Адже не часто вдається почути і побачити на одній сцені таку кількість молодих музикантів із блискучою конкурсною історією.
Цю можливість слухачі отримали завдяки Vere Music Fund, що виділяє гранти талановитим виконавцям для участі в міжнародних конкурсах та майстер-класах. За час існування фестивалю це вже третя (і, сподіваємося, не остання) кооперація фонду із LvivMozArt.
Незважаючи на те, що основна місія Vere Music Fund полягає у виведенні України на міжнародну музичну арену завдяки талановитим музикантам, іще однією метою цієї організації, що задекларували цього вечора, стало знайомство саме української публіки із найвидатнішими молодими виконавцями, які роблять успішну кар’єру за кордоном, але часто не є достатньо знаними на батьківщині.
Десятеро музикантів родом із різних куточків нашої держави (від Донецька і до Львова) разом творили непросту для сприйняття камерну музику.
Особливістю цього концерту була присутність на сцені музикантів Молодіжного симфонічного оркестру України. Така тенденція співдії публіки і музикантів вже досить міцно вкоренилася в Європі, а зараз поступово переноситься і на український ґрунт (згадаймо хоча б недавній проект оперного співака Павла Гуньки “Мистецька пісня — опера в мініатюрі” у Дзеркальній залі Львівського національного театру опери та балету, де глядачі були безпосередньо залучені до процесу виконавства).
У програмі були представлені твори Франсіса Пуленка, Габріеля Форе, Сергія Прокоф’єва, Моріса Равеля, Каміля Сен-Санса — Ежена Ізаї та Пабло Сарасате. Перед кожним виступом подавалися невеличкі музикознавчі коментарі про композиції, що полегшувало сприйняття їхніх образних систем та ідейного змісту.
Юлія Ван (скрипка) та Артем Ясинський (фортепіано).
Відкрив програму дует Юлії Ван (скрипка) та Артема Ясинського (фортепіано). Обоє музикантів тепер живуть у Німеччині: Юлія продовжила навчання у Музичній консерваторії міста Ганновер, Артем викладає у Бременському університеті мистецтв. Вони виконали Скрипкову сонату №1 Ля мажор Габріеля Форе. Цей типово романтичний твір присвячений скрипалю Полю Віардо — сину відомої співачки Поліни Віардо, у салоні якої часто звучали твори “французького Шуберта”, як називали Форе його сучасники.
Молоді музиканти напрочуд виразно і злагоджено виконали сонату. На особливу увагу заслуговує третя частина — віртуозне скерцо, де скрипка та фортепіано поперемінно виходили на перший план. Насичена фактура твору технічно була виконана блискуче. Невеличкою інтерлюдією стала неназвана мініатюра у соло-виконанні Юлії Ван, що ще раз продемонструвала прекрасну технічну підготовку скрипальки та її виконавський хист.
Роман Холматов (скрипка) та Роман Лопатинський (фортепіано).
Продовжили концерт двоє харизматичних музикантів, які разом навчалися у Київській спеціалізованій музичній школі-інтернаті імені М. Лисенка Роман Холматов (скрипка) та Роман Лопатинський (фортепіано). Обоє музикантів ведуть активну гастрольну діяльність, а Роман Лопатинський, окрім сольної кар’єри, практикує камерне виконавство, адже є засновником ансамблю “Nota Bene”. Вони представили одну з восьми сонат Франсіса Пуленка для скрипки і фортепіано, написану 1943 року під час окупації Франції нацистами. Як відомо, композитор був солдатом у французькій армії, тому цей твір став своєрідним відгуком на події, що відбувалися навколо нього.
Виконавцям вдалося розкрити досить важкий ідейний зміст цієї сонати. Переконливою та експресивною була партія фортепіано у виконанні Романа Лопатинського. Він виступив не просто акомпаніатором, а рівноправним учасником, інколи навіть притягуючи більшу увагу публіки. Натомість, Роман Холматов показав свою віртуозну майстерність у мініатюрі, яку він виконував соло, викликавши захоплення у глядачів.
Василь Заціха (скрипка) та Данило Саєнко (фортепіано).
Досить очікуваним був виступ випускника Львівської національної академії ім. Лисенка у класі професора Ігоря Пилатюка, а нині студента Міжнародної музичної академії імені Ієгуді Менухіна Василя Заціхи. Молодий скрипаль цього року вийшов у півфінал одного з найпрестижніших світових конкурсів Queen Elisabeth Competition. Компаньйоном по концертній сцені для нього став іще один ексльвів’янин – піаніст Данило Саєнко.
Вони виконали Скрипкову сонату №2 Ре мажор Сергія Прокоф’єва, яка у початковому варіанті була написана для флейти та фортепіано. Згодом на прохання Давида Ойстраха композитор створив і скрипкову версію. Під час написання композиції у 1942 році Прокоф’єв перебував ув евакуації в місті Алма-Аті. На противагу більшості творів композитора, ця соната вирізняється світлим, чистим колоритом, що кореспондує до неокласицизму. Чіткість та злагодженість, прозорість фактури, стрункість форми та філігранна техніка — ось головні враження від виконання Василя Заціхи та Данила Саєнка.
Єва Рабчевська (скрипка) та Данило Саєнко (фортепіано).
Друге відділення розпочалося із виступу цьогорічної фіналістки Queen Elisabeth Competition Єви Рабчевської, яка є студенткою Queen Sofia College of Music у Мадриді. До слова, виконавиця понад сім років не виступала та не бувала на батьківщині. Партію фортепіано виконував вже знайомий публіці Данило Саєнко.
Дует представив, мабуть, емоційно найважчий твір із концертної програми — Першу сонату фа мінор Сергія Прокоф’єва. Розпочавши її написання ще у 1938 році, композитор закінчив роботу аж у 1946. Твір став своєрідним підсумком вражень Прокоф’єва від війни. Цікаво, що композитор критикував першовиконавців цієї сонати Давида Ойстраха та Лева Оборіна за занадто м’яку гру. За його словами, «ця музика повинна звучати так, щоб люди підскочили на своєму місці і спитали «Чи не з’їхали ви з глузду?».
Пасажі скрипки у першій частині й справді викликали моторошне відчуття «вітру, що гуляє кладовищем», як цього і вимагав композитор, однак друга частина, виконана технічно бездоганно, видалася дещо пом’якшеною. Найбільш проникливо і переконливо прозвучало Adagio, як символ чистоти й покірності.
Дмитро Удовиченко (скрипка) та Роман Лопатинський (фортепіано).
Одним з найбільш зіграних дуетів став тандем Дмитра Удовиченка та Романа Лопатинського, які вже не вперше виступають разом. Це додавало впевненості та легкості їхньому виконанню. Дмитро Удовиченко навчається на бакалавраті університету німецького міста Ессен, однак часто дає концерти і в Україні.
В проекті “Перша скрипка” музиканти зіграли два твори. Перша композиція – Скрипкова соната Соль мажор Моріса Равеля, яка ще з часу її створення у 1927 році зазнала шпетіння критиків за підкреслену раціональність та конструктивність музики, асиміляцію елементів джазу, політональність, темброву несумісність інструментів, про яку говорили багато композиторів. Особливістю цієї сонати є тричастинна структура. Друга частина — “Блюз”, уперше в історії введений у камерну музику. Фортепіанна партія має при ключі чотири бемолі, скрипкова — один дієз.
У виконанні Дмитра Удовиченка та Романа Лопатинського твір Равеля прозвучав зовсім не формально. Навіть найскладніші пасажі виконувалися легко і невимушено. Окрім того, варто відзначити прекрасну взаємодію музикантів на сцені, яка виявилася у першій частині композиції. Тут найбільш виразно відчувалася самостійність інструментів, однак не конфліктного типу, а діалогічного спрямування.
Дещо змістився баланс під час виконання Етюду в формі вальсу Каміля Сен-Санса в обробці Ежена Ізаї. Безперечно, на перший план вийшла скрипка, яка показала свої віртуозні технічні можливості (зрештою це можна зрозуміти із назви самого твору, що, по суті, означає технічну вправу). Однак, лише технікою тут не обійшлося. Блискуча гра Дмитра Удовиченка поєдналася із гармонійним акомпанементом Романа Лопатинського, який зовсім не відходив у тінь, створивши святкову концертну п’єсу.
Сестри Маргарита Почебут (скрипка) та Єлизавета Почебут (фортепіано).
Кульмінацією вечора став виступ ще дуже юних, однак не менш титулованих, ніж їхні старші колеги, сестер Почебут. Молодша восьмирічна Маргарита, яка лише два роки вправляється у грі на скрипці в класі професорки Богдани Півненко, є лауреаткою багатьох міжнародних конкурсів та виступала у концертних залах Італії, Словаччини, України, Хорватії, Чехії. Її старша сестра Єлизавета також може похвалитися чималими конкурсними здобутками та широкою географією виступів, що охоплює Австрію, Бельгію, Грузію, Італію, Польщу, Словаччину, Чехію та Україну.
Це вже також не перший спільний виступ сестер. Юні музикантки виконали один із найвідоміших творів іспанського композитора і скрипаля Пабло де Сарасате рапсодію із варіаціями “Циганські наспіви”, що її часто вводять до свого концертного репертуару вже зрілі майстри, зокрема й викладачка Маргарити Богдана Півненко.
Багата мелізматика та глісандування, широкі стрибки, темпові зміни, різноманітність штрихів, складні пасажі — лише частина виконавських труднощів, із якими прекрасно впоралася Маргарита, не розгубивши при цьому сенсу яскравих образів. Не можна оминути увагою і чудовий акомпанемент Єлизавети, який підтримував скрипкову партію. Їхній дует достойно завершив більш, ніж тригодинний концерт.
Тож місію, покладену в основу концепції цього концерту, було програмно виконано: проєкт “Перша скрипка” і Vere Music Fund відкрили українській публіці молодих зірок класичної музики, які вдосконалюючи свою майстерність вишколами та практичним музикуванням здатні гідно представляти Україну на міжнародній арені.
Фото: Руслан Литвин, надані організаторами фестивалю LvivMozArt
09.08.2019