Я бачив вас в годині відпочинку,

Як ви на мить складали свою зброю,

Кидали думку в зад — і мрією святою

Вбачали любку, жінку і дитинку.

 

Ви їх лишили там. Пращальне слово

Вчуваєсь вам — як струна золота...

А погляд їх... Та ні — в вас грудь тверда

Ридать не ме — ви лицарі на ново!

 

Ви знали, що на тій святій дорозі

Не сміє вам у серце проникнути

Давне життя; ви стали на порозі

Нових стремлінь — слід новими вам бути.

 

Ви встали всі — збуджені сурмачами —

Бадьорим рухом стерли піт з чола,—

Ставали в ряд — а з груди піснь гучна

Ударила як филя берегами.

 

[Стрілець 03.08.1919]

 

03.08.1919