Я бачив вас в годині відпочинку,
Як ви на мить складали свою зброю,
Кидали думку в зад — і мрією святою
Вбачали любку, жінку і дитинку.
Ви їх лишили там. Пращальне слово
Вчуваєсь вам — як струна золота...
А погляд їх... Та ні — в вас грудь тверда
Ридать не ме — ви лицарі на ново!
Ви знали, що на тій святій дорозі
Не сміє вам у серце проникнути
Давне життя; ви стали на порозі
Нових стремлінь — слід новими вам бути.
Ви встали всі — збуджені сурмачами —
Бадьорим рухом стерли піт з чола,—
Ставали в ряд — а з груди піснь гучна
Ударила як филя берегами.
[Стрілець 03.08.1919]
03.08.1919