Надія.

(Посвята Гуцулам.)

О хмари, що в сторони рідні ідете,

Гуцулів всіх щиро вітайте —

О птиці, що в гори на південь пливете

З вітанням од їх повертайте.

В неволі самотний я тужу й сумую,

Далеко народ мій і гори —

І, зданий на ласку судьби, тут нудьгую,

Мій Боже, дай знести це горе.

Я сильно надіюсь, що прийде хвилина,

Весь світ запалає огнями —

І воля народів, щаслива година

Й братерство воскресне між нами.

В неволі...

***

З далека чую згуки тихі,

Несуться тужно і поволі,

Згучать вони, як рідна пісня,

Якої ще не чув ніколи...

З верхів далеких гень несеться,

Глибоко в серце заглядає —

Все рідний край у ній я бачу,

Вона весь біль мій усуває.

Солодко так згучить і мило

В краю Гуцулів, в полонині —

І повна радощів для тебе

Згучить у серці й батьківщині...

[Воля, 31.01.1920]