Пісня кінноти.

 

(1 сотні козаків У. С. С. присвята.)

 

Ой у мого кониченька

Золота підкова —

А як сяду, то поїду

До самого Львова... (нар. пісня)

 

Гей, ще півні не співали,

Не димилось з хат,

Як ми коні посідлали,

На сідельце посідали,

Стали всі під ряд!

 

Гей сідельце в нас, сідельце

Ти, конику скач, —

Гей, дівчино, серце, серце,

Дівчино, не плач...

 

Вже пан сотник виїжджає,

На перед стає,

Чи охота є? питає, —

Того хвалить, того злає, —

"Швунґу" додає...

 

Гей сідельце в нас, сідельце...

 

Пане сотник, ми з тобою!

Загули уci —

Як до чарки так до бою,

Крівавого перебою, —

Дужі ми й міцні!...

 

Гей сідельце в нас, сідельце...

 

Ми у бій підем кервавий

За своїх братів, —

Не для почести, для слави —

Ми зітнемо ляцькі лави —

Наших ворогів.

 

Гей сідельце в нас, сідельце...

 

А як з бою нам вертати

По трудах усіх —

Муть дівчата нас витати,

Цілувати, пригортати,

Лицарів своїх.

 

Гей сідельце в нас, сідельце

Ти, конику, скач —

Гей, дівчино, серце — серце,

Дівчино, не плач!

 

Постій, 15. марта 1919.

 

[Стрілець, 3 квітня 1919]

 

03.04.1919