Пісня кінноти.

(1 сотні козаків У. С. С. присвята.)

Ой у мого кониченька

Золота підкова —

А як сяду, то поїду

До самого Львова... (нар. пісня)

Гей, ще півні не співали,

Не димилось з хат,

Як ми коні посідлали,

На сідельце посідали,

Стали всі під ряд!

Гей сідельце в нас, сідельце

Ти, конику скач, —

Гей, дівчино, серце, серце,

Дівчино, не плач...

Вже пан сотник виїжджає,

На перед стає,

Чи охота є? питає, —

Того хвалить, того злає, —

"Швунґу" додає...

Гей сідельце в нас, сідельце...

Пане сотник, ми з тобою!

Загули уci —

Як до чарки так до бою,

Крівавого перебою, —

Дужі ми й міцні!...

Гей сідельце в нас, сідельце...

Ми у бій підем кервавий

За своїх братів, —

Не для почести, для слави —

Ми зітнемо ляцькі лави —

Наших ворогів.

Гей сідельце в нас, сідельце...

А як з бою нам вертати

По трудах усіх —

Муть дівчата нас витати,

Цілувати, пригортати,

Лицарів своїх.

Гей сідельце в нас, сідельце

Ти, конику, скач —

Гей, дівчино, серце — серце,

Дівчино, не плач!

Постій, 15. марта 1919.

[Стрілець, 3 квітня 1919]