Коли до позачергового рандеву з виборчими урнами залишається патиком докинути, шкварчати в ноосфері починає потужніше. І це ще не кульмінація. Огляд подій тижня в Україні.
Говорун тижня
Шеф Офісу Президента Андрій Богдан так і не вивчив аксіоми «Там, де не можна говорити того, що думаєш, – думай, що говориш» і у одному з інтерв’ю незграбно станцював на граблях мовного питання. "Ми можемо Донецькій і Луганській області дозволити розмовляти російською мовою, якщо в нас почнеться мир у країні? Ставимо питання – "так/ні". Якщо можемо, тоді Донецьк і Луганськ спілкуються російською мовою", – заявив адвокат-чиновник.
В бесіді з журналістами Богдан намолотив ще купу арештантів, але посполитих найбільше трафила саме мовна складова. Коли до команди Зе дійшло, що один з провідних її членів знову пукнув в муку, відмазувати Богдана довелося представнику Президента у Верховній Раді Русланові Стефанчуку. Цьому персонажу вистачило клепки не експлуатувати заяложене виправдання «журналісти все не так зрозуміли», але особливо оригінальним Стефанчук не був: "Це, як мені здається, однозначно слід трактувати як особисту позицію Андрія Богдана, оскільки вона не зовсім корелюється з тим, що заявлено у програмі нашої партії, оскільки для нас визначальним є положення ст. 10 Конституції України, відповідно до якої єдиною державною мовою в Україні є українська".
Є, щоправда, версія і менш оптимістична – Богдан бовкнув своє бачення функціонування мови на Донбасі не через розумову інвалідність (недолугий юрист – оксюморон, а недолугий юрист у Коломойського – ненаукова фантастика), а промацуючи межі терпіння електорату. Цього разу червону лінію намацав, наступного разу відвертості голови ОП будуть вишуканіші.
Троль тижня
До керівництва канцелярією глави держави Андрій Портнов свого часу не доробився, але у команді Януковича був дуже помітною фігурою. Тепер його давній колега-друг і чинний начальник Офісу Президента Зеленського Андрій Богдан каже, що призначити колишнього заступника глави Адміністрації Президента Андрія Портнова на посаду у владі було б "неправильним політичним рішенням". Тому поки офіційного крісла Андрій Володимирович не має, а гіперактивність його фонтанує, як гейзер на Камчатці, Портнов вирішив псувати нерви колишній, а отже, традиційно злочинній владі.
Тим, що саме він направив інтерес Державного бюро розслідувань в Міноборони і до волонтерів, Портнов вже похвалився, а цього разу хизувався, що скерував спеціалістів ДБР на телеканал «Прямий», який пов’язують з бізнес-імперією Петра Порошенка.
"Там зараз триває санкціоноване судом вилучення документів у справі про відмивання коштів та легалізацію акцій телеканалу через кіпрську компанію", – заявив юрист Януковича.
В ДБР своєрідно уточнили версію Портнова: "Державне бюро розслідувань сьогодні проводить слідчі дії в рамках досудового розслідування кримінального провадження щодо купівлі-продажу телеканалу "Прямий". Які заходи вжили до телевізійників, в Бюро не уточняли: "Їхня (заходів - Z) конкретизація наразі неможлива, зважаючи на таємницю досудового розслідування".
Об’єктів і персоналій, що мають дотичність до Порошенка, більш ніж достатньо, а фантазія Портнова величиною з Еверест, тому і цьому юристові, і ДБР буде чим зайнятися. А крім того, Андрій Володимирович може згадати про свого друга-тезку і зробити якусь капость Богдану, аби думав про правильні і неправильні політичні рішення.
Візит тижня
Президентові Зеленському пороблено – навіть нормально організований і проведений захід під назвою «Поїздка Президента України в Канаду» мав свою ложку дьогтю.
Тим, кому Володимир Олександрович глибоко несимпатичний, страшно не сподобалося, що вітчизняний гарант поперся оглядати Ніагару. Але ж зрозуміти простого хлопця з Кривого Рогу можна, бо кажуть, що вже за якихось п’ять тисяч років потоки води розмиють тамтешні скелі і природне чудо світу зникне. Зеленський поспішав побачити те, чим свого часу милувалася Мерлін Монро, коли знімалася у мелодрамі «Ніагара».
Так само не сподобався занадто освіченим в плані географії українцям ляп прес-служби Зеленського, яка назвала місто Торонто столицею Канади. Потім команда Зе переконувала, що то зловмисники щось намутаборили на офіційній сторінці, а сам Президент знає про існування міста Оттава і його статус. Могли б провести паралель з Дональдом Трампом, який на святкуванні американського Дня Незалежності втішив і земляків, і всіх зацікавлених історичним відкриттям про взяття військами Джорджа Вашингтона англійських аеропортів у 1775 році. Якщо вже президент супердержави таку маячню проголошує, то і нашому молодому і зеленому можна іноді дати послаблення.
Серйозну частину візиту становили переговори щодо зони вільної торгівлі між країнами, про спрощення візового режиму для українців і військову співпрацю.
Тамтешній прем’єр Трюдо запевнив, що Крим є українським, а росіяни – агресори і Канада виділить Україні 25 мільйонів доларів на реформи.
Коли Володимиру Зеленському спаде на думку відвідати таку саму симпатичну, як Канада, Австралію, то варто знати, що столиця тої держави не Сідней і навіть не Мельбурн, а Канберра і на гору Улуру не варто для селфі дертися, там Мерлін Монро не знімалася.
Фарс тижня
Якби не вибори, то лише одинокі політичні гурмани згадали б прізвища Клюєв, Кузьмін, Шарій.
Цих трьох втікачів з історичної батьківщини об’єднує те, що вони мали велике бажання взяти участь в електоральних перегонах як кандидати в народні депутати і довкола них судова система України влаштувала танці з бубнами.
Спершу колишнього «сірого кардинала», голову АП Януковича Андрія Клюєва, блогера-скандаліста Анатолія Шарія і екс-заступника Генпрокурора Рената Кузьміна судді побачили в іпостасі кандидатів. Соціально активних громадян то неабияк роздратувало, і вони вчинили акцію проти надто вільного трактування законів служителями Феміди. Вся трійця понад п’ять років проживає за межами України, тому балотуватися до парламенту їм зась.
Резонанс був великим – і справедливість якось віднайшлася.
Тепер можна чекати судових позовів від згаданих громадян стосовно захисту своїх прав. Крім українських судів, є ще Європейський суд з прав людини, а в Європі останнім часом мешканців Росії чомусь дуже люблять.
Якщо ж Клюєву буде ніколи, Шарій не зможе викласти свої думки у письмовому вигляді позову, а Кузьмін просто плюне, то знайдеться ще якась особина, яка триматиме вітчизняне інформаційне поле в тонусі.
08.07.2019