Згідно з популярним припущенням, обираючи партнерів, ми несвідомо надаємо перевагу певному типові – всі наші симпатії подібні як зовні, так і своїми особистісними рисами. Чи це відповідає істині, тепер детальніше дослідили науковці. І виявилося: у більшості учасників розвідки колишні та актуальні партнери мали дуже подібні ознаки особистості. Дещо різноманітнішими виглядали стосунки тих людей, що були радше відкритими та екстравертами.
Зображення: kieferpix/ iStock.
Що визначає наші симпатії та готовність вступати в романтичні стосунки? Цим питанням задаються не тільки жінки та чоловіки, що перебувають в активному пошуку, а й науковці, які намагаються розкрити таємниці кохання. Згідно з попередніми результатами, щоб воно виникло, важливі не лише зовнішність і поведінка, а й запах тіла та гени.
Все ж одне питання дотепер залишалося відкритим: чи при виборі партнера нас приваблює певний тип? Деколи впадає в вічі, що деякі люди вступають у відносини з дуже подібними партнерами – як з позитивного, так і з негативного погляду. Колишні та актуальні партнери часто подібні одне на одного не лише зовнішньо, а й поведінкою та особистісними рисами.
Але що ховається за міфом про однаковий «тип»? Це дослідили Юбін Парк (Yoobin Park) та Джеф Макдональд (Geoff MacDonald) з Університету Торонто. Їхніми піддослідними стали 332 учасники німецького сімейного дослідження, що за час розвідки, яка тривала роками, мали принаймні двох партнерів. Всіх трьох вчені піддали стандартизованому тесту на риси особистості та використали ці психологічні дані, щоб порівняти їхні персональні профілі.
Результат: у колишніх та актуальних партнерів більшості учасників проявилися суттєві схожості. Цей збіг виходить за межі того, чого можна було б очікувати від правила «два чоботи – пара», зазначають Парк і Макдональд. Адже, коли виникає симпатія, подібність людини на її потенційного партнера не відігравала важливої ролі.
«Наші дані доводять, що люди люблять стосунки з певним типом партнерів», – сказали науковці. Тобто в пошуках партнера ми маємо свій тип. Ці преференції потім призводять до того, що ми несвідомо схильні любити тих партнерів, що дуже подібні на їхніх попередників – навіть якщо ці стосунки були поганими та закінчилися.
Чому більшість людей несвідомо надає перевагу певному типові, залишається неясно. «Наші дані не дають на це жодної відповіді», – зазначають учені. Все ж вони припускають, що важливим у цьому є соціальне середовище. Адже, згідно з розвідками, навіть у колі наших друзів переважають люди зі спільними інтересами та подібними особистісними рисами. Якщо ця сукупність потенційних партнерів є відносно гомогенною, то, ймовірно, і партнери будуть подібними.
Доказ цього припущення міг би стати ще однією унікальністю розвідки: у піддослідних, наділених радше відкритою та екстравертною особистістю, подібності між колишніми та актуальними партнерами були найменші. Тобто, від стосунків до стосунків ці люди змінювали свій «тип».
«Це може бути пов’язане з тим, що екстраверти посилено шукають новий досвід і нові враження, – кажуть науковці. – Або ж це може свідчити про те, що їхні соціальні зв’язки – гетерогенніші, а з ними різноманітнішою є і сукупність потенційних партнерів».
Nadja Podbregar
Partnerwahl: Wir haben tatsächlich einen „Typ“
scinexx, 21.06.2019
Yoobin Park and Geoff MacDonald
Consistency between individuals' past and current romantic partners' own reports of their personalities
PNAS, 10.06.2019
Зреферувала С. К.