Суспільне протистояння у Молдові загострюється. Ось уже тиждень республіка живе в умовах фактичного двовладдя. Знову каменем спотикання став так званий «володар Молдови» – місцевий олігарх Влад Плахотнюк.
Зараз у Молдові паралельно діють два кабінети міністрів. Старий кабінет очолює представник Демократичної партії Павел Філіп (Pavel Filip), новий – лідерка Партії дії і солідарності Мая Санду (Maia Sandu). Обидва уряди не визнають легітимність один одного. Кабінет Філіпа, який керував Молдовою останні місяці, визнає легітимним конституційний суд, а уряд Санду – парламент і президент країни Ігор Додон.
Такі пертурбації були запрограмовані результатами останніх парламентських виборів, які пройшли ще в лютому цього року. За їхніми підсумками Партія соціалістів, котра неприховано симпатизує Кремлю, набрала найбільший відсоток голосів – понад 31%. На другому місці опинилася нова політична сила – проєвропейський блок ACUM (26,1%), який об'єднує партії «Дія і солідарність» під керівництвом Маї Санду та «Гідність і правда» на чолі з Адріаном Нестасе. Правляча раніше Демократична партія Молдови посіла лише третю позицію з 24 відсотками. До парламенту також увійшла партія «ШОР» Ілана Шора, за неї проголосували 8,4% молдован.
Голосування вперше проводили за змішаною виборчою системою, а це означає, що 50 депутатів обирали за партійними списками, ще 51 депутата – на одномандатних округах. Вперше на виборчих дільницях було встановлено відеокамери.
Ще в лютому експерти зійшлися на думці, що створити правлячу коаліцію буде вкрай складно. Про це свідчили, зокрема, заяви головних електоральних конкурентів. Наприклад, лідери виборчого блоку ACUM – Мая Санду і Адріан Нестасе – пообіцяли не вступати в коаліції у парламенті ні з Демпартією, ні з соціалістами, ні з «іншими проолігархічними й антиєвропейськими силами». Партії, що входять до блоку ACUM, виступають за євроінтеграцію й об'єднання з Румунією, зміцнення дружби зі США і співпрацю з НАТО. Соціалісти їм не пасували, оскільки були «кремлівським проектом», а Демпартія – оскільки її контролює олігарх Плахотнюк.
Мая Санду
Остаточні результати виборів було оголошено дев’ятого березня. Згідно з конституцією, новообраному парламенту давалося три місяці на формування виборчої коаліції та оголошення складу уряду.
Більшість експертів схилялася до думки, що в такій непростій ситуації, скоріш за все, ACUM піде на співпрацю з демократами. Адже дві політичні сили бачать своє майбутнє в Європейській Унії та НАТО. Утім відраза до олігархів у представників проєвропейського блоку виявилася сильнішою за несприйняття проросійськості соціалістів.
Тому врешті-решт восьмого червня, напередодні, здавалося б, завершення відведеного терміну на формування урядової коаліції, ACUM і Партія соціалістів президента Ігоря Додона оголосили про підписання коаліційної угоди й узгодження кандидатур міністрів.
Соціалісти диспонували 35 місцями в парламенті зі 101-го, ACUM мав 26 депутатських багнетів, тобто разом їм цілком вистачало голосів для стабільної більшості. Без зволікань новостворена більшість обрала лідерку Партії дії і солідарності Маю Санду на посаду прем'єр-міністерки республіки. Було затверджено на своїх посадах і решту членів уряду.
Але такий розвиток подій аж ніяк не влаштовував «володаря Молдови». Хто ж такий цей Влад Плахотнюк? Придивімося ретельніше. Виходець зі села в Калараському районі, золотий медаліст. Здобув три освіти – інженерну, економічну та юридичну.
Влад Плахотнюк (у центрі)
Він мав доволі успішну підприємницьку кар’єру. Діяльність Плахотнюка охоплює такі царини, як нафтовий ринок, фінанси і банківська справа, готельний бізнес, ЗМІ та нерухомість.
Але, як відомо, на пострадянському просторі, аби перейти у вищу бізнесову лігу, треба обов’язково влізти в політику. У листопаді 2010 року Плахотнюк потрапляє у виборчий список Демократичної партії під другим номером. А вже в грудні того ж року він стає депутатом, членом урядової коаліції, а згодом і віце-спікером.
Завдяки своїм політичним впливам Плахотнюку вдається стрімко примножувати свої статки. За даними молдовських журналістів, він володіє капіталом приблизно у три мільярди доларів, що є неймовірною сумою для бідної країни Європи.
Плахотнюк належить до тих людей, котрі ніколи не здаються і вміють перетворити свої поразки на перемоги. Пригадаймо хоча б, як він на 180 градусів розвернув ситуацію після попередніх парламентських виборів 2015 року. Тоді його Демократична партія здобула лише 15,8% голосів. Утім методом батога (шантажу відкриттям кримінальних справ через ручну прокуратуру) і пряника (підкупу) він зумів максимально наростити свою фракцію і сформувати потрібний йому уряд.
Очевидно, так само Плахотнюк хотів вчинити й цього разу, але зазнав фіаско. А надмірний тиск на блок ACUM навпаки заохотив його лідерів швидше об’єднатися зі соціалістами.
Тому молдовський олігарх вирішив діяти з «чорного ходу» – через контрольований ним конституційний суд. Йдучи на повідку в Плахотнюка, судді КС несподівано вирішили, що формулювання «три місяці» в тексті конституції є умовним. А насправді йдеться про 90 днів, які спливли за день до оголошення сформованої коаліції, тобто сьомого червня. Відтак КС ухвалив, що парламент повинен бути розпущений, а президент Додон повинен призначити дату позачергових виборів.
Додон, звісно, відмовився підписувати відповідну постанову суду. Тоді КС тимчасово відсторонив президента від влади, передавши його повноваження прем’єрові Павелові Філіпу. Той же без зволікань оголосив про розпуск парламенту й назвав дату нових позачергових виборів – шостого вересня цього року.
Силові органи перебувають у підпорядкуванні старого уряду Філіпа. Тому поліція не пускає нових членів кабінету в будівлю уряду. Молдова переймає український досвід рекрутування тітушок – нині хлопці спортивної статури допомагають правоохоронцям протистояти новій владі. Остання ж може покладатися лише на своїх прихильників, котрі масово виходять на акції протесту.
Хоча не тільки. Новостворений уряд підтримали й у Вашінґтоні, і в Брюсселі. США і ЄУ намагаються через своїх представників у Молдові зробити все, аби там не дійшло до жорсткого суспільного протистояння. Зокрема, як зазначають тамтешні ЗМІ з покликом на компетентні джерела, американці зараз проводять консультації з Плахотнюком з вимогою поступитися. Головним аргументом, який висуває американцям Плахотнюк на користь свого збереження в політичному житті, є нібито ризик отримання Росією повного контролю над Молдовою в результаті правління нового правлячого блоку. Чи переконає цей затертий арґумент американців – стане відомо незабаром.
