Документальний доказ: Медведчук був адвокатом директора ЧАЕС після вибуху.

 

Під час своєї адвокатської кар'єри у радянські часи Віктор Медведчук мав мандат виконувати роль адвоката не лише для Василя Стуса, а й був захисником директора Чорнобильської АЕС Віктора Брюханова. У 1988 році Брюханова засудили до 10 років ув'язнення за звинуваченням у нехлюйському ставленні до радіоактивних матеріалів. 

 

Віктор Медведчук власною персоною фіґурує на кінохроніці з судового процесу. Появу Медведчука в кадрі зауважила громадська активістка Катерина Кувіта. Кувіта поширила відеофраґмент із Медведчуком на своїй сторінці у Facebook.

 

 

Катерина наголошує: Віктор Медведчук мусив мати добрі зв'язки з радянськими спецслужбами, щоби брати участь у такому процесі. Пересічний адвокат не міг би отримати доступ до суперсекретної справи.

 

 

У 2018 році громадський діяч Дмитро Карп писав: "Віктор Медведчук був адвокатом в колишнього директора Чорнобильської АЕС Віктора Брюханова, якого політбюро ЦК КПРС визначило головним винним і в аварії, і в її передумовах, і, що найцікавіше, в її наслідках. Судовий процес, звісно, був в найважливіших аспектах засекречений, бо не варто широкому загалу знати, які були проблеми в самій конструкції реактора, хто давав вказівки та погоджував експеримент, як здійснювалась евакуація населення. І адвокат мав бути перевірений".

 

Слідство, проведене прокуратурою СРСР, і Верховний суд винесли свій вердикт і винуватцями аварії "призначили" директора станції Віктора Брюханова, головного інженера Миколу Фоміна і заступника головного інженера ЧАЕС Анатолія Дятлова, які були арештовані 19 серпня 1986 року. Начальник зміни Акімов і оператор Топтунов – з перших днів аварії ліквідатори – до виконання вироку суду не дожили.

 

Віктор Брюханов, який будував станцію з "нуля" і керував нею до аварії (1970–1986), отримав 10 років (підрозстрільної статті держзвинувачення не знайшло) і до розвалу Радянського Союзу відбув тільки 5 років у виправній колонії під Луганськом. Анатолій Дятлов отримав такий же термін. Миколу Фоміна після суду відправлено до психіатричної лікарні на лікування.

 

"Суд відбувався у центрі Чорнобиля, у залі районного будинку культури. Затісному для такої події, – писав про судовий процес журналіст Михайло Сорока в спогадах для "Укрінформу". – Зал, його «глядацьку» частину, заповнили головним чином працівники ЧАЕС. На лаві підсудних, зліва й справа, сиділи їхні колишні керівники. З них мені чомусь найбільше запам΄ятався директор ЧАЕС Віктор Брюханов. Він сидів ближче до залу, поруч з головним інженером Миколою Фоміним і заступником головного інженера ЧАЕС з другої черги Анатолієм Дятловим, і час від часу сумними очима дивився в зал, немов чекаючи звідти хоч би підбадьорливого погляду... Почалося довге, тривалістю в кілька годин зачитування обвинувачення, і очі Брюханова поступово згасали, пригніченими виглядали й інші підсудні: звинувачення були безконечні, покласифіковані, тенденційно спрямовані лише на адресу керівництва станції та її колективу".

 

У 1991 році комісія Держатомнагляду СРСР дійшла висновку, що Чорнобильська аварія набула масштабів катастрофи через незадовільну консутрукцію реактора.

 

Брюханов достроково вийшов на волю, відбувши половину призначеного терміну, в тому-таки 1991 році. Після звільнення він працевлаштувався знову на ЧАЕС.

 

Брюханов на судовій лаві

 

"Мені довелося бути учасником цього розслідування з перших годин після аварії до напрвлення кримінальної справи в суд, – зазначав колишній слідчий Генпрокуратури Сергій Янковський. – Це унікальна за своїм документальним змістом кримінальна справа, яка складається з 57 томів слідчих документів і багатьох додатків, досі лежить мертвим вантажем в архіві Верховного суду Росії. Багато додатків до цих пір «фонять», зате містять у собі вбивчу за доказовою силою інформацію. Впевнений, що про більшість документальних даних в Україні навіть не чули. Адже справа була цілком таємною, а первинні документи ми вилучили на станції негайно, і до вечора 28 квітня 1986 року вони вже були у Москві. Те, що потім вивчало багато спеціалістів, були переважно якимись урізаними копіями або взагалі фальсифікатом".

 

Віктор Брюханов теж скаржився на перебіг суду. "Всі захищали честь своїх мундирів! Тільки мене ніхто не захистив. Я вважаю так: якби система захисту реактора була нормально сконструйована, то аварія не відбулася б", – згадував Брюханов в інтерв'ю газеті "Факти".

 

10.06.2019