Перше випробування ядерної бомби у 1945 р. засвідчило – вибухова хвиля мала надпотужну силу, а проникаюча радіація заражала середовище продуктами розпаду. Радянський Союз вирішив використовувати ядерну енергію у військових цілях – попри закінчення Другої світової, стратегічна мета СРСР, поширення радянського устрою у світі, залишалася незмінною.
У 1946 р. в СРСР запрацював перший атомний реактор. Наприкінці червня 1954 р. шляхом використання ядерних установок в місті Обнінську Калузької області РРФСР було введено в дію першу промислову атомну електростанцію. Скопіювавши викрадену схему американської ядерної бомби, СРСР вдало випробував її у 1949 р. Наступні 40 років світ прожив у страху перед можливою ядерною війною. Радянський Союз щонайменше раз, під час Карибської кризи, погрожував зброєю масового знищення.
З самого початку СРСР продемонстрував готовність повністю нехтувати життям людей та використовувати ядерну енергію як інструмент воєнних дій – 14 вересня 1954 року на Тоцькому полігоні відбулися навчання з застосуванням ядерної зброї. Результати – від 45 до 60 тисяч загиблих або покалічених на все життя.
У 1960-х роках розпочався розвиток ядерної енергетики. Основною причиною зацікавленості було намагання партійного та радянського керівництва заощадити природні ресурси. У 1977 р. завершилось будівництво атомної електростанції у місті Чорнобиль та запущено перший енергетичний блок.
У ніч з 25 на 26 квітня 1986 р. внаслідок безпідставного, стрімкого та максимального збільшення потужності реактора, а потім її різкого зменшення до мінімальних величин четвертий енергоблок атомного реактора вибухнув. Це спричинило загоряння та вивільнення радіоактивних речовин. Становище ускладнювали непідконтрольні хімічні реакції від горіння запасів графіту. Результатом аварії стала радіація, яка осіла приблизно на 200 000 кв. км і спричинила значне й тривале забруднення навколишнього середовища.
Правляча партія залишилася вірною власним гаслам: марево тріумфу “комуністичного ладу” – все, люди – ніщо. Правдива інформація про аварію на Чорнобильській АЕС була відразу засекречена радянським керівництвом як така, що могла скомпрометувати його та поширити паніку серед населення. КДБ блокував намагання дипломатичних служб, іноземних державних й комерційних установ, наукових стажерів, спеціалістів й туристів довідатися причини аварії, її розгортання та наслідки, а відтак причини значного підвищення радіації у перші дні аварії в Києві.
Тільки 28 квітня 1986 р. в радянських газетах та на телебаченні було оприлюднено повідомлення про пошкодження одного з атомних реакторів на ЧАЕС та надання допомоги потерпілим. Попри те, що рівень радіації перевищував допустиму норму, 1 травня 1986 р. були проведені урочистості з нагоди святкування Міжнародного дня праці на Хрещатику в Києві. До участі в демонстрації були задіяні тисячі киян та гостей міста.
Це коштувало життя і здоров’я тисячам людей. Безпосередньо постраждали ліквідатори, серед яких були військові і цивільні. Причому під військовими ліквідаторами слід розуміти солдатів строкової служби – як згодом згадували свідки, тих, хто повертався “з Зони” навесні-влітку 1986 року, у частинах вважали смертниками.
Після аварії робота четвертого енергоблоку була завершена. У 1986 р. над ним було збудовано ізоляційну споруду, відому як «Саркофаг». 15 грудня 2000 р. було назавжди припинено діяльність останнього енергоблоку ЧАЕС. Станом на сьогодні рівень радіаційного фону залишається загрозливим для населення, а в деяких зонах він сягає 2,79 мкЗв. Оскільки позбутися накопичених радіонуклідів неможливо, у 2016 р. на території, що зазнала забруднення, було створено радіаційно-екологічний заповідник. У 2019 р. зведено нове укриття над четвертим реактором.
Наслідки аварії досі чинять згубний вплив на здоров’я людей. Про це свідчить високий рівень смертності серед ліквідаторів, працівників АЕС, цивільних осіб, велика кількість вроджених патологій, збільшення випадків онкологічних захворювань.
Здавалося б, далі те, що залишилося від ЧАЕС, буде осторонь активних дій, мирно існуватиме. Але 24 лютого 2022 року почалася російсько-українська війна. Попри всі раціональні розрахунки, окупанти захопити зону відчуження в перший день вторгнення, 24 лютого 2022 р.
Міністерство оборони України повідомляло, що окупанти, захоплюючи зону відчуження, пошкодили систему електропостачання – дві доби станція працювала на резервному живленні дизельних генераторів. Коли у них закінчилося паливо, ситуація стала критичною. Зрештою після довгих перемовин окупанти допустили до ремонту обслуговуючий персонал станції.
Окупанти влаштували режим терору для працівників станції – їх не відпускали з робочих місць, не допускали наступну зміну, обмежували їх у медикаментах та їжі. Тільки через 25 днів після захоплення атомної електростанції й роботи персоналу без заміни українська влада змогла домовитися про проведення ротації працівників станції, які за інструкцією могли працювати не більше 12 годин. Їм доводилося переконувати російських окупантів допустити українських вчених до роботи на ЧАЕС. У будь-який момент окупанти могли зашкодити роботі електростанції – і тоді, цілком імовірно, повторилася б історія весни-літа 1986 року. Тому, що таки не повторилася, світ має завдячувати фаховості працівників ЧАЕС.
Співробітників станції викликали на допити, під час яких намагалися вивідати її особливості та способи управління нею. Голова відділу радіаційної безпеки станції Олександр Лобода в інтерв’ю журналістці BBC зазначав, що допити проводились постійно, деколи із застосуванням сили. Російські військові раз у раз наполягали на зміні керівництва ЧАЕС, наголошуючи на тому, що відтепер вона належить «Росатому».
По суті, Україна зіткнулась з ядерним тероризмом. Згідно з українським законодавством, актом ядерного тероризму є «будь-які навмисні дії особи або групи осіб щодо ядерної установки, ядерного матеріалу, інших джерел іонізуючого випромінювання при їх використанні, зберіганні або транспортуванні та радіоактивних відходів при поводженні з ними, які прямо чи опосередковано можуть створити загрозу для здоров'я та безпеки персоналу, населення та довкілля внаслідок негативного впливу іонізуючого випромінювання або викиду радіоактивних речовин».
Перша спроба залякування шляхом захоплення зони відчуження не вдалась. За повідомленням Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», 31 березня близько 20:00 російські окупанти покинули її територію. Вже 3 квітня місто зайняли Збройні Сили України, контроль за роботою ЧАЕС було відновлено. На жаль, під час окупації ЧАЕС були атаковані війська нацгвардії, які, охороняючи зону, чинили опір окупантам. Як наслідок, 169 осіб потрапили в полон, і зараз українські дипломати ведуть переговори про їх повернення.
Наразі на станції триває налагодження системної роботи, вчасно проводяться ротації. За повідомленням міністра внутрішніх Дениса Монастирського, окупанти залишили на території ЧАЕС вибухонебезпечні предмети. Державне агентство України з управління зоною відчуження повідомляє, що росіяни викрали джерела радіаційного опромінення та зразки ядерного палива, розграбували дві дослідницькі лабораторії, викрали або пошкодили джерела 133 предметів іонізуючого випромінення. Проте нехтуючи правилами радіаційної безпеки, загарбники отримали значну дозу опромінення.
Але “подвиги” росіян на ЧАЕС були не останнім актом ядерного тероризму впродовж цієї війни.
Терористи продовжують контролювати найбільшу в Європі Запорізьку атомну електростанцію, де працюють приблизно 800 осіб. Під час її захоплення 4 березня російські військові обстріляли станцію. Від 14 березня представники «Росатому» перебувають на ЗАЕС та чинять тиск на персонал. Всі технічні рішення із забезпечення роботи електростанції персонал має погоджувати з окупантами. За повідомленнями виконувача обов'язків голови «Енергоатому» Петра Котіна, бойовики використовують територію атомної станції як військову базу, застосування зброї становить загрозу безпеці та є передумовою ядерної аварії.
НАЕК «Енергоатом» повідомляє про черговий акт ядерного тероризму з боку Росії – 16 квітня 2022 р. над Південноукраїнською атомною станцією запущено ракети з Білорусі в напрямку Миколаєва. Над майданчиком станції пролетіли три крилаті ракети, одна із них зафіксована камерами спостереження.
У той час, коли Україна використовує ядерну енергетику для забезпечення теплових та енергетичних потреб держави, для російських окупантів атомна енергетика стала інструментом для досягнення воєнних цілей. При цьому тотально нехтується нормами міжнародного законодавства найвищого рівня. Так, Конвенція про захист ядерного матеріалу та ядерних установок 5 травня 1993 р. наголошує на важливості фізичного захисту ядерного матеріалу під час його використання, зберігання і перевезення, а 2 стаття Міжнародної конвенції про боротьбу з актами ядерного тероризму 15 березня 2006 р. передбачає право всіх держав на розвиток та використання атомної енергії лише у мирних цілях.
Росія повністю підтвердила свої претензії на спадкоємця СРСР – принаймні у питанні нехтування людськими життями задля військової переваги і використання будь-яких засобів як інструменту шантажу і залякування. Фактори ураження землі та променевої хвороби не зупинили введення російських військ у зону відчуження – як і 36 років тому факт поширення радіації не зупинив радянську владу від проведення велелюдної демонстрації.
Олександра НЕСП'ЯК,
наукова співробітниця Музею "Тюрма на Лонцького", кандидат іст. наук
26.04.2022