Загальні збори "Днїстра" полишили по собі дуже користне враженє. Передовсїм вже сам щасливий розвій сеї молодої институції мусїв у кождого Русина збудити чувство щирого вдоволеня, а кромі того ще дирекція "Днїстра" зробила своїм членам, а тим самим загалови Русинів дуже милу несподїванку, виходячи з внесенєм на заснованє товариства взаїмного кредиту, котрого потреба відчуває ся у нас від давна.
За тую иніціятиву мусить кождий Русин "Днїстрови" щиро приплеснути. Дїйстно великою мусить бути животна сила институції, котра вже по роцї истнованя дає житє другій институції і убогу ниву економічної роботи галицких Русинів збогачує новим розумним і з самого ядра жизнених потреб загалу виходячим почином.
Знаючи енерґію і трудолюбивість "Днїстра", можна мати певність, що проєкт сей, одержавшій однодушну апробату загальних зборів, осущить ся вже в дуже недалекій будучности і длятого, думаю, вже тепер буде на порі висказати в прилюдній дискусії погляди і постуляти що-до сеї институції, єї форми і задачі.
Безперечна річ, що задаткове товариство, оперте на формі взаїмного кредиту, засноване у Львові, вже само собою буде дуже пожиточне і в многих напрямах загальних потреб наших стане у пригодї.
З кредиту сего товариства зможуть знаменито користати наші ремісники, промисловцї та купцї, міска интеліґенція а по части і селяньство, хоч се послїдне в меншій мірі, а то раз длятого, що товариство маючи свій осїдок у Львові, тим самим буде мати аґенду зцентралізовану, а по друге, що сама натура кредиту, якій буде удїляти проєктоване товариство, менше пригодна для хлїбороба.
Звістна річ, що кредит хлїборобскій мусить бути довшій і розложений на многі речинцї бо в господарстві рільнім кождий вклад рентує ся поволи — підчас коли товариство задаткове не може удїляти кредиту довшого, а тим самим не може удїляти кредиту гіпотечного а мусить обмежитись на кредит короткій і особистий, котрий пригідний єсть лише для тих господарств в котрих капітал обертає ся скоро а вклад вертає ся в короткім часї і скоро приносить зиски.
Супротив того думаю, не від річи буде нинї, коли стоїмо перед заснованєм нової економічної институції застановити ся, чи не далась би она повести так, щоби рівночасно і ширшу сповнила задачу — а в особенности — щоби могла она стати близше потреб нашого селянина-хлїбороба і хоч не в формі кредиту гіпотечного, але в иншій формі стати єму у пригодї.
Менї здаєсь, що спосіб на тоє можна би знайти, коли-б обсяг дїланя заснувати ся маючого товариства сполучити з обсягом дїланя товариства "Просвіта" а именно з єго економічними задачами.
Звістна річ, що перед трома лїтами змінила "Просвіта" свій статут і стала з товариства просвітного товариством просвітно-економічним. Економічна дїяльність "Просвіти" не проявилась ще доси видатнїйше в нїякім напрямі, а именно не удало ся ще "Просвітї" доси по-при читальнях завести більше число институцій економічних, а взглядно читалень з характером економічним, як се позволяє статут і як се бачимо при "кулках" рільничих. За се годї винувати видїл центральний або і видїли філіяльні, бо практика учить, що в тім напрямі сама заохота, сама иніціятива не поможе, позаяк тут треба дїйстно помочи т. є. гроша. Хто займав ся закладанєм читалень по селах той знає, як тяжко приходить ся у нас заснувати хоч би прим. сельску крамницю, не говорячи вже про другі способи самопомочи господарскої, на які позволяє статут "Просвіти". Наш нарід глядить на такі річи взгалї недовірчиво, у нас нема почутя солідарности і для того в многих місцях крамницї жидівскі конкурують щасливо з крамницями читальняними а та щаслива конкуренція убиває між нашим селяньством всякого духа иніціятиви. Але припустім, що заходам добрих людей удасть ся вкінци переломити апатію і пересвідчити кружок людей о хосенности такого підприємства — то тут нераз найкрасші замисли розбивають ся о nervus rerum, о брак средств на розпочатє дїла.
Иніціятори з села апелюють до філій, але філії "Просвіти" не мають на тоє абсолютно нїяких средств, бо з 15% від вкладок они не в силї покрити навіть мінімальних коштів адміністрації — а центральний видїл не має нинї також фондів на тую цїль призначених. Длятого і цїла економічна орґанізація йде у нас тупо — а "кулка" рільничі забирають "Просвітї" терен, бо мають фонди і сейчас при заснованю кулка приходять з готовою помочію. Очевидна річ, що становище "кулок" лекше, бо они мають велику поміч від своєї публики, а ще більше з фондів публичних (сойм дає річно 15.000 зр.), і се вже така наша доля, що з трудом мусимо виборювати собі те, що другим приходить готове. А представлений висше стан річей як-раз вимагає скорого і успішного зарадженя потребі — вимагає скорого винайденя жерела, з котрого можна би подати першу поміч отже і активну иніціятиву до введеня в житє крамниць та спілок господарских при читальнях "Просвіти" а тим самим до переведеня найжизненнїйшої точки нашої народної проґрами т. є. економічної орґанізації мас нашого люду.
Потребі тій могла би зарадити як-раз відповідна орґанізація проєктованого товариства задаткового — а именно, коли-б "Просвіта" приступила з своїми фондами до сего товариства з тим застереженєм, щоби оно утворило віддїл кредиту для крамниць і спілок господарских засновуючих ся на основі статута "Просвіти".
На сїм сполученю зискали би, думаю, обі институції. Зискала би институція фінансова, бо круг дїланя єї розширивсь би дуже значно і она зросла би скоро числом членів а тим самим фінансовою силою. Зискала би "Просвіта", бо лише тим способом змогла б успішно сповнити свою економічну задачу а тим самим причинити ся знаменито до матеріяльного підвигненя народу. О скілько знаю, носить ся центральний видїл "Просвіти" вже від давна з гадкою заснованя такого товариства власними фондами. Нинї, коли "Днїстер" виступає з подібною иніціятивою — повинні оба товариства злучити свої сили і утворити одну институцію, котрої вигляди були би безусловно дуже користні і котру рускій загал повитав би певно з повним довірієм.
Гадку тую осміляю ся піддати зрілій розвазї обох товариств і прилюдній дискусії руского загалу.
Дѣло
22.05.1894