Львів, 31. жовтня 1917.

 

Вчера д-р Евген Олесницький вернув до Стрия. Вернув на все. І Стрий привитав Його як свого, що хоч був неприсутний, але все оставав свій, — як свого найбільшого громадянина. Не даром д-р Евген Олесницький прожив в Стрию 18 лїт, найкрасші лїта мужеського віку, — він і Стрий так зжили ся, як тільки може чоловік зжитися з тим шматком землї, який кождий має за свою "найтїснїйшу вітчину". І добре, що можна так зжити ся; що більше, тільки тодї добре, коли можна так зжити ся. Се бачили й відчували всї вчера на похоронї д-ра Евгена Олесницького в Стрию, на тім святї останнього повороту чоловіка до своєї найтїснїйшої вітчини, щоби спочити в нїй на віки.

 

І з'їхали ся вчера до найтїснїйшої вітчини д-ра Евгена Олесницького найвизначнїйші громадяни цїлої галицької України, щоби віддати честь заслугам, які він поклав для всего українського народу. Завдяки д-рови Евгенови Олесницькому бачив Стрий вчера в своїх мурах гостий, яких йому не часто доводить ся бачити: Митрополита Галицького Андрія ґр. Шептицького в окруженю епископа Боцяна і численного духовенства, представників Української Парляментарної Репрезентації, делєґатів всїх центральних орґанїзацій зі Львова. Всї вони приїхали до Стрия задля д-ра Евгена Олесницького, на свято Його останного повороту до Стрия.

 

Задля Нього вони вже були тут раз: перед 8 роками, на господарській виставі в Стрию, устроєній неначе на прощанє д-ра Евгена Олесницького при Його відходї зі Стрия, щоби показати плоди тої орґанїзаційної працї на господарськім поли, якій він дав почин в Стрию.

 

Тодї вони перший раз були всї в Стрию, віддаючи своєю присутністю признанє Його заслугам, а тепер прибули в друге, щоби на ново ствердити се признанє, відводячи Його на вічний відпочинок.

 

Приготованя до похорону в Стрию.

 

На відомість про смерть д-ра Евгена Олесницького зійшла ся в недїлю, 28. с. м., українська громада Стрия на збори, на яких орґанїзатор повіту д-р Єронїм Калитовський виголосив промову про житє і заслуги Покійного. Ухвалено віддати честь памяти Покійного устроєнєм як найвеличавійшого похорону. Повідомлено села, щоби могли взяти участь в похоронї. Пороблено всї приготованя для похорону. Між ин. виєднано у війскових властий, щоби відложити свято побіди над Італїйцями аж на час після похорону.

 

Повітовий видїл також відбув жалібне засїданє з приводу смерти д-pa Е. Олесницького і рішив взяти участь в похоронї через віцемаршалка о. Остапа Нижанківського і членів д-ра Єренїма Калитовського і бар. Бруницького.

 

Дирекції середних і народних шкіл у Стрию звільнили всїх учеників без ріжницї народности від науки, щоб їм уможливити участь в похоронї.

 

Тїло Покійного прибуло до Стрия пізним вечером в понедїлок. Того-ж дня вечером приїхала до Стрия вдова Покійного з дир. д-ром Стефаном Федаком і деякі делєґати з Відня і Львова.

 

Зі Львова

 

головна маса тих, що вибрали ся взяти участь у похоронї, виїхала ві второк в 8.30 год. рано. По дорозї в Пісочній всїв до поїзду митрополит Шептицький, який перебував у кадрі УСС.

 

На двірци в Стрию.

 

Коли поїзд зі Львова заїхав на дворець в Стрию, все вже було гoтовe до похоронного обряду. Домовина з тїлом Покійного лежала на возї, запряженім трьома парами волів, похід був уставлений.

 

Тут промовив

 

Д-р Єронїм Калитовський,

 

приймаючи тїло Покійного іменем українського громадянства Стрийщини. Звеличавши заслуги Покійного для Стрийщини, де він "оснував своє власне царство", бесїдник закінчив:

 

"Каса задаткова, Союз молочарський, Народний Дім — се живі і видні памятники, які собі Покійний здвигнув сам ще за житя; другий, невидимий памятник, може ще тревалїйший, здвигнув він собі у серцях наших, у серцях цїлої суспільности того малого його ідеального царства без ріжницї народности і віри. Бо до всїх великих прикмет, які його вчинили славним і великим, належить додати ще прикмети, які його зробили дорогим і любим серцям нашим. До сього належить його незвичайна, безкорисна учинність — така велика, що в містї і повітї може не знайдеть ся чоловік, котрому він за час свого 18-лїтного тут побуту не учинив би щось доброго. Ся його прикмета яснїла особливим блеском в його відношенні до селянства.

 

Тож при нагодї, коли Твої тлїнні останки, великий Учителю, Добродїю і Батьку, — вертають назад до свого царства — до дорогого повіту стрийського — на вічний відпочинок, прийми моїми устами від цїлої нашої суспільности, від тут. міста і повіту і осироченого Тобою тут. селянства заяву найбільшого жалю по Тобі, а заразом найглибшої нашої пошани і вдячности, які в серцях наших і грядучих поколїнь тривати-муть по віки вічні."

 

По короткій відправі місцевого латинського духовенства під проводом пароха о. канонїка Цїсла і покропленю тїла епископом Боцяном рушив похід з двірця до церкви.

 

Похід

 

ішов у такім порядку: Школи народні міські і сїльські. Хрест і процесії міські обр. лат. і обр. гр. кат. Депутації в вінцями, а за ними ґрупи селян, селянок, пань і інтелїґенції. Хор і орхестра Укр. Сїчових Стрільцїв. Духовенство. Домовина, віз з 6 волами, а по обох боках домовини почесна сторожа зі свічками. Члени Родини Покійного. Посли, Репрезентації Властий і Делєґації. Пластуни і ґімназ. ученики шпалїром в право і в лїво, побіч домовини і замикаючи похід. Процесії і Брацтва із сіл, творячи шпалїр правим і лївим боком цїлого походу.

 

Народу в походї і боками вулиць зібрало ся великі тисячі; такого похоронного походу Стрий ще не бачив.

 

Похід ішов вулицею Третього Мая, вулицею Гоша, по при лат. костел, ринком, прямуючи до церкви. Особливо увагу звертало незвичайно численне духовенство (коло 50 священиків) з митрополитом Шептицьким, епископом Боцяном, членами львівської капітули і т. д.

 

З самоуправних властий була, як сказано, делєґація повітового видїлу і делєґація управи міста (бурмістр д-р Фальк і секретар Костецький). Староство репрезентував староста радник намісництва Чепєлєвський, шкільну власть інспектор Соколовський.

 

Товариші-адвокати Стрийські явили ся іn corpore, а крім того як делєґат Самбірської адвокатської падати д-р Колєта.

 

Ц. і к. війсковість репрезентували командант Ergänzungsbezirkskоmmando Nr.9 в Стрию полковник Гординський і репрезентант Etappenkommando з кількома офіцирами; нїмецьке війско майор Ульріх фон Кльоч з офіцирами.

 

Чи маємо вичисляти всї делєґації, які прибули в імени нашого парляментарного представництва, від наших центральних орґанїзацій зі Львова, з цїлої Стрийщини, з сусїдних повітів і навіть з Гусятинщини, де уродив ся Покійний, щоби віддати йому честь в його останній земній дорозї? Чи маємо вичисляти тих 40 вінцїв, які зложили на домовинї Покійного ті делєґації, а також окремі особи?

 

В церкві

 

відправив похоронні обряди найперше латинський парох з 3 священиками, а опісля митрополит Шептицький з гр. кат. духовенством. Проповідь про заслуги Покійного виголосив о. Мик. Матковський.

 

На кладовищи.

 

Коли тїло Покійного вношено до церкви, було ще хмарно. Коли його винесено з церкви, привитало його синє небо і ясне сонце. В блеску сонця везено д-ра Евгена Олесницького на місце вічного сну, в блеску сонця зложено Його в родинній гробници побіч Його улюбленої донї, серед ридань Його товаришка житя, яка вірно помагала Йому на шляху житя сповняти ту велику задачу, яку він сповнив.

 

Коли покінчено похоронні обряди над отвореною могилою, перший промовив в імени Української Парляментарної Репрезентації, Народного Комітету і українських центральних орґанїзацій

 

пос. д-р Кость Левицький отсими словами:

 

"Сумна Громадо!

 

Закровавленим серцем стрічаєш нову розриту велику могилу, перед котрою станули тлїнні останки одного з найлїпших синів Галицької України, Евгена Олесницького. Тут на стрийській землї розложив він був своє огнище родинне, тут поклав основи своєї дїяльности народної і тут бажав спочити на віки! Сповнилось! Між нами не стало нашого дорого товариша провідника Евгена Олесницького!

 

З найглибшою пошаною, належною великому мужови, передовому незвичайному піонїрови нашого народного відродженя клонить свої голови весь український нарід перед сею домовиною, бо в нїй спочило богато працї невсипущої, житя, тяжкої борби і добра народного!

 

Від студентської лавки до послїдних днїв житя перебув великий шлях працї народної; працї ідейної, характерної та обильної плодами Його дїяльности. З природи обдарений незвичайним талантом спосібностий та краснорічивий бесїдник з Божої ласки розвинув він широким і смілим розмахом свою працю на всїх областях житя народного: голова і органїзатор українських студентів унїверситету у Львові, журналїст і письменник, знавець штуки і краси, передовий полїтичний орґанїзатор, провідник української репрезентації соймової, засновник господарської орґанїзації в цїлім краю, в часї війни знаменитий полїтичний дорадник Загальної Української Ради та один з найспосібнїйших парляментаристів в Австрії.

 

Не закопав свого таланту, але дав свому народови все, що лиш мав і міг дати. Дїяльністю своєю на стрийській землї показав він приклад, як треба провадити орґанїзацію культурну і полїтичну та яке вона має значінє для піднесеня народу, а своєю працею в центрі краю для утвореня господарської орґанїзації вказав дорогу до економічного відродженя народу, піднимаючи клич суспільно-полїтичний, що тільки нарід незалежний і заможний є в силї бороти ся за свої права.

 

Український нарід ішов за кличами Евгена Олесницького, бо довіряв його непорочному характерови, його розумному досвідови і невсипущій працї. І тому добув він собі авторитет у всего українського народу по сїм і тім боцї кордону, так, що не було важнїйшої справи, щоби наш нарід не спитав ся, що скаже Евген Олесницький? Свої любили Його щиро і високо цїнили та завсе були ним горді, а противники поважали з респектом.

 

Своїй благородній ідеї працї для народу остав Покійний вірним до кінця житя. Коли я мав нагоду з Покійним говорити про тяжке лихолїтє, яке проживає наш український нарід, то він — хоч придавлений тяжкою недугою — не тратив надїї в красшу будучність українського народу, жалїв над сим, що у нас не раз поборюють свої своїх, та закликав до єдности і працї — борби проти лиха-ворога! Найбільшу увагу звертав Покійний на конечну потребу орґанїзації мас народних, щоби всї ми разом станули до великої працї для оборони житєвих інтересів українського народу та добули йому належне право самостійного і вільного житя на своїй землї. Так, незабутний Товаришу Евгене — отсе твій заповіт полїтичний!

 

І ми найлїпше вшануємо память сего великого дїяча народного, коли нї на хвилю не будемо попадати в зневіру, слабодушність або крамолу, але кріпкою вірою в правду народну та з'єдиненими силами безпереривно класти-мемо основи до воскресеня України. Вдячна память українського народу для Евгена Олесницького запишеться в історії України — від рода в род."

 

По польській промові представника зелїзничників п. Гуляка, який віддав честь памяти Покійного як оборонця робучого народу пішли дальші промови від українських орґанїзацій.

 

І так від "Сїльського Господаря" промовляв посол о. Стефан Онишкевич, від Головного Видїлу Тов-а "Просвіта" о. Теодозій Лежогубський, від Тов-а "Днїстер" д-р Евген Гвоздецький, від Наукового Тов-а ім. Шевченка проф. др Іван Раковський, від шкільних товаришів о. Северин Борачок.

 

На закінченє промовив

 

Митрополит Шептицький,

 

зачинаючи словами пророка про море слїз, яке потрібне, щоби оплакати Покійного. Ми такий бідний нарід — говорив нераз Покійний, коли приходило ся особливо важко, а тут Господь Бог забирає нам Покійного в такій важній хвилї, коли нам так дуже треба Його великого розуму і серця. Сльози дрожали в голосї Митрополита, коли говорив про ту важку втрату. Закінчив Митрополит висловом надїї, що чей же з молодших поколїнь виростуть люди, які підуть за приміром Покійного в працї для народу.

 

В Народнім Домі.

 

По похороннім обрядї відбуло ся в великій салї Народного Дому принятє для запрошених. В тій самій салї, де Покійний отвирав стрийську виставу, засїли тепер до стола ті, що з'їхали ся віддати Йому останну прислугу. Така була виразна воля Покійного, який неначе споглядав на своїх гостий з портрету, прикрашеного жалобою.

 

Підчас принятя промовляли дир. д-р Ст. Федак і брат Покійного о. Іван, дякуючи за участь в похоронї, пос. д-р Л. Цегельський, який, обнявши по Покійнім мандат Стрийщини, взивав до працї за здїйненє ідеалів, яким служив Покійний, в кінци д-р Єронїм Калитовський, предкладаючи зібраним до підпису петицію до маґістрату м. Стрия, щоби вулицю Трибунальську, при якій мешкав Покійний, назвати вулицею д-ра Евгена Олесницького.

 

По принятю митрополит Шептицький виправив похоронний молебен і учасники poзiйшли ся.

 

[Дїло]

01.11.1917