Нинішня весна принесла багато загрозливих звісток для мегапроекту Газпрому «Північний потік – 2». Чи існує реальна перспектива його блокування?
Газогін «Північний потік – 2» перманентно стає предметом суперечок між окремими європейськими політиками і окремими державами-членами Європейської Унії. Виходячи з принципів і прагнень європейської спільноти, цей газпромівський проект взагалі не мав права на існування. Адже він підриває плани щодо диверсифікації енергоносіїв для ЄУ, ще більше узалежнює Європу від російської сировини, а отже, дає більше важелів Кремлю для тиску на Захід.
І тим не менше, завдяки російському лобі в Європі проект вдалося просунути. Й нині його реалізація вже видається невідворотною. Чи таки ні?
Здавалося б, компанії Nord Stream 2, яка є оператором будівництва газогону дном Балтійського моря, вдалося залагодити всі можливі формальності, виграти всі спрямовані проти проекту суди. Тепер залишилося тільки дотягти трубопровід до німецького берега, до Ґрафсвальда.
Аж тут на європейську політичну арену виходить досі не дуже знаний на міжнародному рівні політик й погрожує зупинити газпромівський мегапроект, у який вже вкладено мільярди євро. Мова йде про євродепутата від Баварії Манфреда Вебера (Manfred Weber). А хто ж він такий, щоб робити такі поважні випади? А він – поки що найімовірніший претендент на наступного президента Європейської комісії. Саме його підтримує провідна політична сила континенту – Європейська народна партія.
Манфред Вебер
Несподіванка такої заяви Вебера полягає вже хоча б у тому, що Німеччина завжди підтримувала цей проект (хоча є певні нюанси, про які ми поговоримо пізніше), а от кандидат-німець чомусь жорстко проти нього. Ще одна несподіванка: Вебер вперше оприлюднив таку свою позицію в інтерв’ю польському виданню Polska The Times. Ймовірно, у цьому був прихований сенс, щоб донести свої думки саме до аудиторії Польщі, яка найбільше з-поміж країн-членів Євроунії виступає проти «Північного потоку – 2».
То що ж саме сказав Манфред Вебер? Процитуємо частину інтерв’ю, присвячену цій темі:
«Яку позицію Ви займаєте щодо проекту "Північний потік – 2"?
– Я проти нього. Цей проект йде врозріз із інтересами Європейської Унії, оскільки він веде до збільшення залежності від російської сировини. А ми потребуємо більшої незалежності від російського газу. Якщо я стану президентом Європейської комісії, то я використовуватиму всі законні інструменти, які дозволяють заблокувати “Північний потік – 2”.
– Чи можливо це на сучасному етапі?
– Я зроблю все можливе, щоб цього домогтися.
– Таким чином Ви виступаєте проти власної країни, Німеччини, яка підтримує “Північний потік – 2”.
– Я кандидат не від Німеччини, а від Європейської народної партії. В ЄУ 28 членів. Якщо ми дбаємо за Європу, ми повинні забезпечити незалежність від російського газу. Переговори на цю тему з французькими і німецькими політиками, європейськими лідерами з інших країн йдуть складно».
Ось така досить чітка позиція майбутнього, сподіваємося, президента Єврокомісії. Якщо Вебер таки очолить восени цей впливовий орган Євроунії, заступивши на цій посаді Жана-Клода Юнкера, то можна бути впевненим, що він не торгуватиме європейськими принципами й цінностями, аби лише умиротворити Москву. На підтвердження цієї тези варто подати ще одну цікаву цитату з цього інтерв’ю:
«У мене немає жодних сумнівів в тому, що Росія прагне зруйнувати європейську солідарність. Вона (у нас є докази) займалася цим напередодні референдуму на тему Brexit. Росіяни використовують всі доступні засоби, вони несуть відповідальність за те, якою є ситуація в Україні. Росія діє агресивно, тому європейські країни повинні об'єднатися і спільними силами реагувати на загрози. Ми повинні бути готовими запровадити нові санкції, якщо такі знадобляться. Потрібно подати чіткий сигнал, що політику Росії ми вважаємо неприйнятною».
Вебер є членом баварського Християнсько-соціального союзу, який завжди виступає у тісній зв’язці з партією бундесканцлерки Анґели Меркель Християнсько-демократичним союзом. Від Меркель останнім часом ми чуємо здебільшого прихильні висловлювання про «Північний потік – 2». Чи можна стверджувати що кандидат у президенти Єврокомісії вступає в клінч з бундесканцлеркою? Навряд чи.
Утаємничені люди стверджують, що німецька лідерка сама не в захопленні від газпромівського проекту. Нагадаємо, що з німецького боку його свого часу ініціював, а потім очолив попередній бундесканцлер – соціал-демократ Ґергард Шрьодер. Нині, як ми знаємо, він працює на побігеньках у російського президента Володимира Путіна.
Отже, Анґела Меркель спершу висловлювала своє негативне ставлення до проекту. Утім необхідність створювати «велику коаліцію» з СДПН змусила її пом’якшити свою позицію й дати своє добро на газогін. Тепер вже їй нічого не залишається, як тільки підтримувати газпромівський проект.
Негативно налаштована щодо «Північного потоку – 2» і Європейська комісія. Аби обмежити його негативні впливи на енергетичну безпеку Європи, Брюссель ініціював зміни до Газової директиви ЄУ, яка є частиною Третього енергопакету Євроунії.
Згідно зі змінами, газогони, які йдуть у ЄУ з третіх країн, працюватимуть за тими ж правилами, що й ті, які розташовані на території держав-членів Євроунії. Найбільший вплив ця новація матиме саме на «Північний потік – 2». Для того, щоби новий газогін дозволили ввести в експлуатацію, йому доведеться відповідати значно жорсткішим вимогам, ніж, наприклад, «Північному потоку – 1», який діє з 2011 року. Ці умови покликані забезпечити конкуренцію і захистити права споживачів.
Основних таких вимог чотири. Перша з них передбачає, що транспортуванням газу не може займатися та сама компанія, яка цей газ видобуває і продає. Тому Газпрому доведеться створювати окремого оператора, незалежного від російського монополіста. Друга вимога: доступ третіх компаній до «Північного потоку – 2». На практиці це означатиме, що частину його потужностей доведеться тримати вільними для інших компаній, котрі забажають транспортувати газ трубопроводом. Третя вимога: конкурентні тарифи на транспортування газу буде встановлювати європейський регулятор. Четверта: газогін повинен працювати прозоро, зокрема в питанні безпеки поставок.
Про те, що зміни до Газової директиви влаштували газпромівському проекту непереливки, стало зрозуміло з тієї паніки, яка виникла в компанії Nord Stream 2. Її керівництво навіть погрожувало судовим процесом Євроунії, якщо та не схаменеться й таки реалізує задумане.
Про погрози Nord Stream 2 дізналися журналісти видання Politico, у розпорядження котрих потрапив лист виконавчого директора компанії Маттіаса Варніґа (Matthias Warnig) президентові Європейської комісії Жану-Клоду Юнкеру.
Варніґ, зокрема, застерігав, що поширення на Nord Stream 2 поправок, внесених в Газову директиву, може порушити Енергетичну хартію. Він вказував також на те, що будівництво і експлуатація газогону, як очікують, створять понад 31 тисячу робочих місць і принесуть до скарбниці Євроунії 5 млрд євро. «Застосування щодо Nord Stream 2 вимог Газової директиви обмежить можливості компанії як інвестора», – нарікав Варніґ.
Шрьодер і Варніґ
Лист був датований 12 квітня. Чи вразив він керівництво Євроунії? Очевидно, що ні, адже вже 15 квітня Рада Європейської Унії схвалила зміни, чим фактично дозволила документу набути чинності.
Чи зважиться Nord Stream 2 на суд? Навряд чи, вважають міжнародні експерти. Адже поки йтиме судовий процес, «Північний потік – 2» лежатиме мертвим вантажем у Балтійському морі. А так є шанс, що хоч вигода від газогону й буде обмеженою, але буде, якщо його вдасться ввести в експлуатацію.
Хоча, знову таки, не відомо, коли це станеться. Зокрема, через вперту позицію Данії, котра заблокувала проведення газогону. Датське енергетичне агентство спершу відмовило в погодженні запланованого маршруту пролягання газогону. Тоді Nord Stream 2 запропонував альтернативний маршрут північніше від острова Борнгольм. Данці далі впираються й вимагають від компанії провести незалежну екологічну експертизу. Такий розвиток ситуації, на думку експертів, може затягнути реалізацію проекту щонайменше на півроку й підвищити витрати на нього.
Таким чином, у виграші опиняється Україна. Адже чинний контракт з Газпромом про транспортування російського газу до Європи завершується наприкінці 2019 року. Саме до цього часу росіяни й планували завершити газогін і вести його в експлуатацію. Тепер ці плани накрилися мідними ночвами. Тож Москві, як би їй того не хотілося, доведеться укладати нову угоду про транзит газу Україною. І це навіть якщо Манфредові Веберу не вдасться, ставши президентом Єврокомісії, заблокувати «Північний потік – 2».
26.04.2019