Бій за Арсенал

Врятувати унікальний арсенал у невеличкому містечку Добромиль, що поблизу польсько-українського кордону, взялись львівські захисники пам’яток та історичні реконструктори. Попри те, що цей арсенал старший за львівські, його не знайдеш у туристичних путівниках, про нього не говорять екскурсоводи, та й у самому Добромилі не всі містяни знають, що це за будівля.

«Для мене особисто існування такого старого арсеналу на Львівщині стало дуже приємним, але несподіваним відкриттям. Про нього майже немає інформації», – розповідає голова Товариства охорони пам’яток Андрій Салюк.

Міський арсенал Добромиля – єдина споруда, яка залишилась у місті від так званого Низького замку. Півтисячоліття тому у містечку було два замки, подібно як у Львові – Високий та Низький. Високий, руїни якого збереглись до наших днів, височів на пагорбі і використовувався для оборони. Натомість у Низькому мешкали володарі міста. Від цього замкового комплексу залишився лише фрагмент стіни – не більше п’яти метрів, який нині експонується, та одна споруда – арсенал.

«Арсенал побудовано з каменя та готичної цегли. Очевидно, за століття багато елементів змінили, зокрема віконні прорізи, а також в радянські часи прибудували невелике приміщення. Але фантастично багато збережено! Йдеться про пивниці, склепіння, горище та багато іншого, що цілком і досі дозволяє зрозуміти, яким був цей арсенал півтисячоліття тому», – говорить Андрій Салюк.

Арсенал датується початком XVI ст, орієнтовно 1520-ми роками. До поч. ХІХ ст. споруда була частиною оборонних міських мурів. Тут зберігали зброю, яку роздавали під час захисту від ворога. Обороною керувала спеціальна особа – комендант міста. Перший опис будівлі датується 29 березня 1704 р. – у ньому зазначено, що вона зведена з каменю і стара. Відомо, що до 1784 р. підвали арсеналу використовували як міську в’язницю.

Нині споруда у дуже поганому стані: на стиках розійшлися стіни, третина даху зруйнована. У другій половині ХХ ст. тут була їдальня лісокомбінату, а останні десятиліття її використовували як склад для сусідньої школи-інтернату.

Разом з Товариством охорони пам’яток за порятунок арсеналу взялись історичні реконструктори з громадської організації «Чорна Галич». Своїм основним завданням зараз вважають відродити пам’ять про замок та його збережену частину.

«Сьогодні в містечку всі звикли сприймати арсенал як просто якусь стару будівлю. Але насправді це частина великої історії», – говорить Андрій Салюк. Тут не лише зберігали, а й століттями виготовляли зброю.

Вже на початку травня реконструктори з «Чорної Галичі» планують організувати в Добромилі перші лицарські бої. Битимуться вони за повернення арсеналу. Схожі поєдинки, сподіваються в товаристві, допоможуть згодом детальніше дослідити історію міста. Андрій Салюк припускає, що колись Добромиль славився саме своїми зброярами та воїнами, адже на гербі Добромиля зображено два срібні мечі, що пронизують яблуко.

Цього року в ініціативі «Бій за арсенал» планують оцінити стан споруди, зрозуміти основні проблеми і зайнятись юридичними питаннями, адже попри свій поважний вік і статус нині арсенал не є пам’яткою архітектури, а отже, не має законодавчого захисту. Найнагальніше, кажуть в ініціативі, організувати толоку і забрати з приміщення старі речі, які належать інтернату, та прибрати сміття. Опісля приміщення можна використовувати для тимчасових виставок та акцій.

«Найкращий варіант на майбутнє – створити в арсеналі музей Добромиля або Старосамбірщини. Але найважливіше – вже зараз повернути будівлю у пам’ять та свідомість мешканців міста. Він може стати добрим доповненням до руїн замку і формувати настрій Добромиля», – пояснює Андрій Салюк.

Арсенал нині є у власності міста. Нещодавно аварійний дах будівлі перекрили плівкою. Попереду ще чимало реставраційних робіт.

«Нам дуже приємно, що міська влада йде назустріч і намагається зберегти будівлю. Ми знаємо, що міський голова Добромиля веде переговори з потенційним меценатом створення музею – уродженцем Добромиля, який нині мешкає в Києві. Якщо справді вдасться зробити в арсеналі гідний музей міста за приватні кошти, це буде чудовий приклад соціальної відповідальності, яких наразі в Україні мало», – говорить Андрій Салюк.

Водночас у «Чорній Галичі» сподіваються, що порятунок арсеналу буде першим зі схожих проектів. Вони вже звернулись до інших клубів історичної реконструкції з пропозицією заопікуватись пам’ятками, що занепадають. Наразі тривають переговори.

«Ми переконані, якщо об’єднати свої зусилля, якщо розповісти людям, які пам’ятки є у них у містах та містечках, ми збережемо нашу спадщину, яка є основою нашої ідентичності. Уваги потребують пам’ятки не тільки у великих містах, а й у багатьох маленьких містечках», – говорить Ярема Іванців.