Про життя Американської України в часі війни знали ми й знаємо дуже мало. Тому велика дяка належиться б. урядникови австро-угорського конзуляту у Філядельфії а опісля секретареви посольства У.Н.Р. у Вашингтоні п. В. Загаєвичеви за ті інформації, які він подав нам й якими ми ділимося отсе з нашими читачами:
Вибух війни між центральними державами і Росією в 1914 р. зробив на американських Українців велике вражіння. Всі свідомі одиниці серед нашої заморської еміґрації зрозуміли, що почався історичної ваги акт, про який мріли й якого ждали покоління свідомого українства, акт який може принести визволення України.
Тому негайно після вибуху війни почали американські Українці в тім напрямі акцію — передовсім у Зєдинених Державах П. А.
Перший крок зробила Філядельфійська Україна. Зараз у серпні 1914 р. зійшовся гурток Українців у Філядельфії (Заячківський — редактор українського тижневника "Америка", В. Загаєвич — тоді урядник австро-угорського конзуляту у Ф. та о Пик.) і покликали до життя "Фонд для визволення України".
Незабаром потім в осени 1914 р. після приїзду з Европи еп. С. Ортинського — відбулася в епископській палаті у Філядельфії довірочна нарада, в якій крім еп. Ортинського, та згаданого вище п. Загаєвича взяли ще участь д-р С. Демидчук, о. Підгорецький та еп. секретар о. Стецюк. На нараді сій піднято вже конкретно ідею української держави, яку учасники наради представляли собі в формі відновленого Галицько-Володимирського королівства, зложеного з українських частей Галичини, Буковини й Угорщини, а також з Холмщини і Волині.
Незалежно від сього підняв еп. Будка акцію з Канаді. Він звернувся до Канадійських Українців з пастирським листом, в якім візвав народ вертати до старого краю, взяти за зброю і визволити Україну з під Москви. Та сей виступ еп. Будки не подобався канадійським москвофілам, які донесли про се канадійському правительству. На приказ правительства еп. Будка не тільки, що відкликав згаданий пастирський лист, але й заказав всяку пропаґанду серед канадійських Українців проти Антанти.
Тут треба зазначити, що Америка з вибухом війни проголосила себе невтральною, тому й політика американських Українців мусіла достроюватися до сього і була з початку також невтральною — хоч симпатії всіх були для ідеї визволення України.
Щоби акції за визволення України надати ширший підклад, покликано до життя "Руську Раду" у Філядельфії ("Руською" названо її тому, щоби притягнути до неї також угорських Українців), яка й обняла провід українських справ у Зєдинених Державах П. А.
Першою такою акцією на ширшу скалю було уладження "українського дня" у Філядельфії, що мало місце 5. жовтня 1915 р. Перед уладженням сього "українського дня" видано поклик в англійській мові (п. з. "Забутий народ") з поясненням, що таке була Галицько-Володимирська Держава та повідомлено всі більші американські інституції. Дохід з "українського дня" у Ф. виносив 8.000 долярів, які переслано до старого краю на руки п. Ю. Романчука (німецький день приніс 4.000 долярів, польський — 2.000 дол., а литовський 1.500 дол.)
Успіх "українського дня" у Філядельфії й приклад инших народів заохотив "Руську Раду" уладити великий "український день" в цілих Зєдинених Державах П.А. В тій ціли завязалося два комітети: виконний, зложений з еп. С. Ортинського, пп. В. Загаєвича, Т. Грицея, Г. Заячківського, І. Боросевича й о. Стецюка — й почесний, зложений з представників Австро-Угорщини й Німеччини у Філядельфії з австро-угорським ґенеральним конзулем у Вашинґтоні Грівіцічом на чолі. Комітет приступив негайно до праці. Він розіслав до всіх послів, сенаторів, б. сенаторів та вищих урядників в цілій Америці відозву, в якій були представлені терпіння українського народу в Европі і в якій просив їх, щоби вони виєднали у президента Вільзона проголошення "українського дня"' в цілих Зєдинених Державах П.А. Завдяки заходам "Руської Ради", а передовсім о. мітр. П. Понятишина, який по смерти еп. Ортинського обняв управу дієцезії галицьких Українців й який особисто явився на Конґресі (американський парлямент) у Вашинґтоні, Конґрес одноголосно ухвалив поперти "український день"' у през. Вільзона, а кілька днів пізнійше приняв подібну резолюцію одноголосно також американський Сенат. З кінцем лютого 1916 р. президент Америки Вільзон видав декрет, яким день 24. цвітня 1916 р. означив як "український день" в цілих Зєдинених Державах П.А. — день збірки для Українців в Европі, що потерпіли через війну.
На загально-американськім "українськім дні" філядельфійська Україна знова пописалася, бо зібрала понад 10.000 долярів, а загальна сума мала виносити около 80.000 долярів.
В половині 1916 р. прибув до Зєдинених Держав П.А. Мирослав Січинський, який відразу здобув великий вплив на народ. Січинський, д-р Демидчук й ин. скликали конґрес до Ню-Йорку і там основано нову орґанізацію п. н. "Федерація Українців в Америці".
Таким чином повстало серед американських Українців дві ґрупи, які гуртувалися коло обох згаданих орґанізацій — "Руської Ради" (духовенство, також угро-українське) й "Федерації Українців з Америці", (соціялісти й часть духовенства). "Федерація" одначе не змогла розвинути живійшої діяльности і "Руська Рада", перезвана пізнійше на "Українська Народня Рада", вела дальше провід серед американських Українців.
Як було згадано вже вище, становище Американської України супроти обох воюючих сторін було з початку війни з огляду на нейтральність Америки невтральним. Та становище се різко змінилося після акту центральних держав з дня 5. падолиста 1916 р. — заповідження Австро-Угорщиною вилучення Галичини.
Коли вістка про се прийшла до Америки, "Українська Народня Рада" у Філадельфії вислала негайно телєґрафічно і писемно проти віддання Австро-Угорщиною галицьких Українців на поталу польському імперіялізмови протести до міністерств закордонних справ у Відні і Берліні, до президента Вільзона й американського правительства у Вашинґтоні та до всіх впливових осіб у Зєдинених Державах П.А. І так, як досі заховувалася супроти центральних держав неутрально, то від сього часу виповіла центральним державам а спеціяльно Австро-Угорщині війну, заявляючи, що так довго не перестане вести аґітації, поки не буде відкликаний акт про вилучення Галичини й всі українські землі Австро-Угорщини й Росії не будуть зєдинені в одну независиму, самостійну українську державу.
Агітація "Української Народньої Ради" у Філядельфії, й "Федерації Українців в Америці" в Ню-Йорку причинилася в великій мірі до того, що американське громадянство, а передовсім президент Вільзон, звернули бачнійшу увагу на Українців і українську справу, доказом чого є хочби й вислання американської місії на Україну яка дня 6. IV. прибула була між ин. і до Станиславова.
[Республика, 20.04.1919]
20.04.1919