Венесуела, сповзаючи чимраз глибше в загальнонаціональну кризу, ризикує перетворитися на «латиноамериканську Сирію». Причому у разі, якщо ситуація на венесуельських теренах дійде до воєнного загострення, то американцям і росіянам не уникнути безпосередньої збройної сутички.
Відомо, що зближення Москви й Каракаса розпочалося з приходом до влади у Венесуелі президента-популіста Уґо Чавеса 1999 року. Але просто галопуюче зближення відбулося вже за президентства Чавесового наступника – Ніколаса Мадуро. Це пояснюється не тільки й не скільки теплими почуттями між Мадуро й Путіним, скільки стрімким зростанням економічної й політичної нестабільності в багатій на нафту латиноамериканській країні. Росія стала основним закордонним гарантом збереження режиму Мадуро – звісно, не без вигоди для себе. Це дозволило росіянам скуповувати ласі венесуельські господарські активи, передовсім у нафтовій сфері. Якби ситуація так тривала далі, то Венесуела ризикувала б перетворитися на протекторат Росії.
Венесуела вже близько двох місяців переживає найгострішу політичну кризу. 22 січня – відразу після вступу Ніколаса Мадуро на посаду глави держави на другий термін – в країні почалися масові акції протесту. Наступного дня голова опозиційного до Мадуро венесуельського парламенту Хуан Ґуайдо оголосив себе тимчасовим виконувачем обов'язків президента країни. Більшість держав Європейської Унії, а також США, Канада, Австралія, частина країн Латинської Америки і Організація американських держав визнали Ґуайдо легітимним главою держави.
Хуан Ґуайдо перманентно організовує велелюдні акції протесту проти режиму Мадуро, єдиним захистом котрого залишається поки що армія. Чи надовго? Вже й у армійському середовищі відбуваються процеси бродіння. Кілька високопоставлених військовиків заявили про свій перехід на бік опозиції.
У цій ситуації Росія вдалася до напрочуд зухвалого ходу – відправила до Венесуели своїх військовиків. 24 березня в Каракас прибули два літаки Міністерства оборони Росії – Іл-62 і один з найбільших транспортних літаків у світі Ан-124. Вони привезли до Венесуели сотню російських вояків і близько 35 тонн вантажу. У мережі було поширено фотографії двох зазначених літаків на летовищі Каракаса. Згодом було з’ясовано ім'я високопоставленого російського військовика, котрий перебував на чолі цього вояжу до Венесуели. Це начальник російського Головного штабу Сухопутних військ генерал-полковник Василь Тонкошкур.
За словами віце-президента Венесуели Рікардо Менендеса, росіяни прилетіли до Каракаса в рамках «продовження військової співпраці двох союзників». Зокрема, пояснив він, представники російських збройних сил мають намір взяти участь у перемовинах з військової підготовки і стратегії венесуельської армії, а також обговорити питання техобслуговування.
Тим часом міжнародні експерти вважають, що головною метою прибуття російських військовиків до Венесуели є намагання відлякати Сполучені Штати від військової інтервенції у цій латиноамериканській країні.
А чи дійсно готується військова інтервенція до Венесуели? Чи справді до цієї підготовки причетні США? Принаймні ми знаємо, що глава Білого Дому Дональд Трамп у своїх офіційних промовах не відкидав такого сценарію розвитку подій, наголошуючи, що стосовно Венесуели «розглядаються всі варіанти». А нарощування російської військової присутності у Венесуелі може лише надати рішучості Вашінґтону в схилянні до воєнного варіанту розв’язання венесуельського вузла. І за даними видання The American Spectator, отриманими від джерела в адміністрації американського президента, питання про військове втручання США з метою повалення Мадуро розглядається дуже поважно.
Чи планує Москва відряджати до Венесуели додаткові військові підрозділи? Так, і це підтвердив заступник міністра закордонних справ Венесуели, близький соратник Ніколаса Мадуро Іван Гіль. 4 і 5 квітня він перебував у Москві, беручи участь у засіданні так званої Міжурядової російсько-венесуельської комісії високого рівня, а також у російсько-венесуельському бізнес-форумі. У кулуарах цих заходів Гіль і повідомив, що очікує прибуття в його країну з Росії нових військових місій, додавши, що точних термінів перебування росіян у Венесуелі ніхто не називав. «Вони там будуть стільки, скільки буде потрібно. Все залежатиме від їхньої роботи. Напевно, прибудуть нові місії», – зізнався Гіль.
За даними американських журналістів-розслідувачів, вже нині, окрім згаданої сотні російських військовослужбовців з числа регулярних військ, у Венесуелі перебуває близько півтисячі російських найманців як із приватної військової компанії «Ваґнера», так і з інших схожих структур. Але й це ще не все – на допомогу росіянам прибула поки що невідома кількість іранських членів Корпусу вартових ісламської революції, а також кубинські вояки.
Отже, Кремль береться за справу серйозно. Не даремно російський міністр закордонних справ Сергій Лавров нещодавно мусив виправдовуватися й спростував закиди про те, що Росія намагається влаштувати у Венесуелі «ще одну Сирію». Утім, з огляду на попередні слова і дії Лаврова, можна зробити висновок, що саме це Росія і робить.
Щойно Росія зуміє закріпитися у Венесуелі, як вона отримає чудовий плацдарм для поширення своїх впливів далі в Південній і Центральній Америці. А такий розвиток подій у Вашінґтоні сприймають не інакше, як пряму загрозу національній безпеці Сполучених Штатів.
І США не сидять склавши руки. У регіоні в американців є два партнери, готові долучитися до евентуальної військової інтервенції в Венесуелі – це Колумбія й Бразилія. Богота про це заявляла, не приховуючи, вже давно. А тепер і новообраний президент Бразилії Жаїр Больсонару недвозначно натякнув, що його країна щодо венесуельського питання «працює разом зі США».
Не задовольняючись лише двома союзниками, Вашінґтон намагається перетягти на свій бік ще більше країн регіону. З цією метою державний секретар Майк Помпео здійснює зараз турне до Чилі, Парагваю, Перу і Колумбії.
Тож ситуація у Венесуелі лише загострюватиметься. А Сполученим Штатам варто не проґавити моменту, коли треба буде діяти рішуче й жорстко, аби не зазнати ще однієї поразки від Москви на кшталт кримської.
