Мало з громадян знає історію сього співочого гуртка, а ще менше уявляє собі, як слід, його ціль і завдання. Не буде отже зайвим кинути трохи світла на сю справу і зясувати в коротенькім нарисі найголовнійші моменти й етапи розвитку Укр. Реп. Капели.
Ідея й ініціятива засновання Української Републиканської Капели належить цілковито нашому славному героєви — Головному Отаманови Петлюрі. Він перший зрозумів вагу і значіння інституції-орґанізації, якаби в сучасному політичному моменті серед моря сплетень і клевет на заході могла стати живим протестом, спараліжувати затії критих i некритих ворогів, показати наші культурні цінности і доказати, що ми маємо не тільки політичне, але й культурне право бути членами великої сімї вільних народів. — Він зрозумів се і відчув глибоко потребу такої орґанізації, такого культурного огнища. З кінцем грудня минувшого року покликав він до себе відомих корифеїв музичного діла, композиторів і диріґентів, К. Стеценка, голову Музичного Відділу при Міністерстві Освіти, і О. Кошиця, голову етноґрафічної секції при томуж відділі, і від імени Директорії доручив їм перевести сю ідею в діло. Почалась жвава робота. Музичний Відділ взявся до складання законопроєкту, а одночасно комісія, в складі диріґентів і професорів Вищого Музичного Інституту (Консерваторії) в Київі переводила конкурс співаків і співачок. Законoпроєкт про Укр. Рeп. Капелу затверджено 25. січня с. р. і в той приблизно час був скінчений набір співаків. Склад Капели виносив 100 співаків (-чок), не враховуючи тут головного дирігента, його помічника, адміністратора і канцелярійний перзонал. В такому складі Капела мала виїзджати за кордон. Мала виїзджати...
Та повіяв грізний вітер, зморозив цвітку, вилеліяну в душах найсвітлійших людей і прийшлось в поспіху ратувати те, що ще можна було вратувати... В останніх днях паніки — а було се около 4-го лютого сього року — тільки частина з прийнятих членів Капели мала змогу евакуоватись з Київа і зі 100 чоловік ледви 40 найшлось по 2-тижневій подорожі і ріжних пригодах (залізнича катастрофа, їзда возами) в Камянці на Поділлю. Тут в новому прибіжищі почалась інтензивна праця над підготовленням репертуару. З кінцем березня Укр. Реп. Капела по настоюванню Директорії виїхала з Камянця на Поділлю в закордону подорож, маючи на увазі затриматися якийсь час в Галичині і дати кілька концертів на користь Галицького Червоного Хреста. Перші такі концерти відбудуться в Станиславові в днях 11. і 14. цвітня с. р. під орудою відомого диріґента, композитора і дослідника української пісні О. Кошиця.
Якаж ціль-мета Укр. Реп. Капели, які основи її істнування?
Завданням Капели є студіовання української пісні і кращих творів всесвітної музичної скарбниці. Вона збирає богатий етноґрафічний матеріял, використовує зібрані вже перлини нашої народної творчости. Вона культивує сю народню пісню й инші елєменти народньої творчости, як колядки, щедрівки, канти і пр., які по словам рос. композитора і критика Сєрова, є підоймою і носителем культури кождого народу, вона хоче змести і викорінити ріжні наноси чужих впливів, як неприродний продукт русифікаторських затій по одному боці кордону і впливів німецької й італійської музики по другому боці кордону і дійти до справжнього ідеалу, до синтези музичної освічености і вчености і безпосередньої (народньої) музичної творчости. "Музику утворює сам народ" — казав Лисенко і Глинка — "а композитори тільки аранжують її". Доказом сього хочби безсмертні симфонії Бетовена, які не являються продуктами музичної вчености, а самостійними орґанізмами з народними темами. Навязуючи до сучасного моменту, Укр. Реп. Капела не хоче бути тільки якоюсь аполітичною місією, яка підходилаби під марку наших безполітичних українофілів культурників 60-тих років, а живим орґанізмом, який в контакті з політикою збруї повівби на широку скалю політику слова, пропаґанди і популяризації наших ідей, стремлінь і змагань.
Популяризацію, обчислену не на ефект хвилі і моменту, а на рахунок нашого добра в загальнім розумінню цього слова, без огляду на ріжні переходові стадії наших політичних пертурбацій.
У нас привикли дивитись на свою пісню приплющеними очима, вважати її тілько зайвим додатком для розваги і приємности, а забувають на її вселюдський виховуючий вплив, а ще більше на історичну роль її в життю нашого народу і на те значіння, яке вона має як чинник духового зросту й розвитку української народности. На бік пересуди, згірдливий усміх іронії і грізні міни "запольних марсовиків".
Ми мусимо зрозуміти, що в найгрізнійших часах утисків і гноблення українська пісня являлась стимулом єдности, народньої спільности і живучої бадьорости і їй належить одно з перших місць в історії нашого відродження і в боротьбі за наше національне визволення. Поява Української Републ. капели, яка крім вище наведених завдань працюватиме теж над зближенням обох Україн — Галицької і Наддніпрянської, над їх зєдиненням орґанічним і над витворенням суто української культури, — є явищем епохальним, а ідея її засновання є дійсно розумним використанням інтеліґентних сил на всіх поприщах наших політичних змагань.
[Република, 11.04.1919]
11.04.1919