На площі перед будівлею Львівського залізничного вокзалу триває велика реконструкція – чекаємо серйозних змін. Зрештою, як завжди – бо якщо глянути на ретроспективу, то і саме будівництво двірця, і попередні його реконструкції були подією не лише для мешканців, а й для урбаністів та архітекторів
У Львові розпочали масштабну реконструкцію Двірцевої площі. Змін буде багато, головні – в організації руху авто та громадського транспорту поблизу вокзалу. На площі побільшає пішохідних зон і трамвайних зупинок, обіцяють розширити сквер та встановити новий фонтан. У планах також будівництво великого підземного паркінгу.
«Основна ціль проекту – впорядкування руху громадського і приватного транспорту. Зараз тільки трамваї мають відділену смугу, і вона значно далі, ніж автомобіль може доїхати. Якщо подивитися на Google Maps згори, то ми побачимо, що там просто хаотичне паркування. Площа невпорядкована», – пояснює головний архітектор міста Юліан Чаплінський.
Візуалізація проекту реконструкції
Роботи розпочали з початку березня. Зараз на площі знімають бруківку, демонтували фонтан та почали заміну водогонів і комунікацій. Під’їзд до вокзалу вже нині суттєво обмежений, а наступного тижня закриють ще частину території.
Візуалізація проекту реконструкції
«З наступного понеділка на реконструкцію закривають також автостанцію. Це означатиме більші перекриття. Зокрема, машинам не можна буде зупинитися поблизу площі Двірцевої – треба буде або користуватися платною парковкою, або розвертатись і їхати геть. Це потрібно пам’ятати таксистам і водіям, які зустрічають або проводжають пасажирів», – розповів заступник директора департаменту житлового господарства Львівської міської ради Андрій Білий.
Міжнародні рейси на час реконструкції цього сектору до кінця року будуть відправлятися з парковки біля вокзалу, як і автобуси на Трускавець та Моршин. Всі інші перенесуть на Приміський вокзал. Міські автобуси та трамваї наразі маршрут не змінюватимуть – як мінімум до травня, запевняють у міській раді.
Замовником робіт є ЛКП «Львівавтодор», виконавцем – вже добре відома львів’янам турецька фірма «Онур». Триватимуть роботи два роки, й оновлену площу львів’яни побачать 2020-го. Вартість реконструкції площі становитиме 165,5 млн. А от підземний паркінг планують побудувати за кошти інвестора.
«Зі збільшенням маршрутів вокзалу кількість автомобільних місць також треба збільшити. Паркінгу, який є на території залізниці орієнтовно на 200 машин, буде не вистачати, тому передбачено, що ми можемо запропонувати інвестору збудувати паркінг як інвестиційний проект. Правило буде таке, як у всіх європейських терміналах: якщо люди хочуть забрати когось, то заїжджають, якийсь час є безкоштовним, а якщо затримуються, то платять погодинну оплату», – пояснює Юліан Чаплінський.
За словами Андрія Білого, оголосити конкурс на інвестора будівництва паркінгу планують на початку літа. За баченням міста, це має бути дворівнева підземна стоянка на 400 машин. І якщо інші ділянки у Львові, які пропонували під будівництво багаторівневих гаражів, не виявилися привабливими для інвестицій, тут, сподіваються у мерії, буде інша ситуація через привокзальний статус території та затребуваність паркомісць. Побудувати паркінг хочуть за рік, аби його відкриття збіглось у часі з відкриттям оновленої Двірцевої площі.
«Ще одна мета – збільшити кількість зелених насаджень і зробити їх більш симетричними. Якщо зараз ми бачимо скверик тільки ліворуч від входу, а справа лише асфальт, бруківка й автобуси, то там тепер буде більше зелені», – розповів Юліан Чаплінський.
Проект реконструкції львівської привокзальної території дуже на часі і врешті мав би створити комфортне середовище, яке відповідатиме сучасним вимогам. Якщо ж заглянути у ретроспективу, можна виокремити певний тренд – львівський вокзал завжди був територією новацій. Будівництво і попередні реконструкції були подією не лише для мешканців, а й для урбаністів та архітекторів.
Перший в Україні
Львівський вокзал став першим, який відкрили на території України. Відбулося це 1861 року. До міста проклали колію, якою можна було доїхати до Перемишля, а звідти – до Кракова та Відня.
На відміну від нинішньої ситуації, у той час прокладанням й експлуатацією залізниць в Австро-Угорській імперії займалася приватна компанія – Віденське акціонерне товариство імені Карла Людвіга. Місце для майбутнього двірця вибирали з кількох. Інші потенційні варіанти були ближчими до центру.
Так виглядала перша будівля Львівського залізничного вокзалу (1890–1895 р.р.)
«Один із варіантів, який пропонували, – зробити головний вокзал на Підзамчі. Другий варіант – позаду церкви Святої Анни. Але дійшли висновку, що найкраще територією міста прокладати колію по лінії європейського вододілу, де перепад висот не такий значний», – розповідає львовознавець Петро Радковець.
На вибір місця також вплинула ціна ділянки – на той час земля на окраїні коштувала дешевше, ніж ближчі до середмістя та вже забудованих кварталів. Тож зупинилися на тій території, де вокзал стоїть і досі.
Новий вокзал був споруджений за типовим проектом, за планами інженера Людвіка Вєжбіцького – майбутнього директора залізниці. Цікаво, що саме він згодом, вже працюючи у Львові, став ініціатором побудови нового вокзалу – зокрема тому, що перший не справлявся з потоком пасажирів.
«Перший вокзал був дуже схожий до вокзалу в Коломиї, який зберігся досі», – розповів історик мистецтв та архітектури Ігор Сьомочкін.
Попри спорудження за типовим проектом, він подобався львів’янам. Преса писала про нього так:
«... що стосується головного будинку, то це – одна з найкращих споруд в Європі. Довжина його 70 сажнів, а ширина – 10 сажнів... (австрійський сажень дорівнював 1,8965 м). У майбутньому він служитиме відправним пунктом для чотирьох залізниць: зі Львова до Кракова, до Чернівців, до Бродів і до Томашова, яких загальна довжина становитиме 110 миль».
А сама подія відкриття залізничного сполучення мала виняткову вагу для міста:
«Після довгого очікування наближається радісний день, від якого починається і в нас регулярний рух на залізниці ім. Карла Людвіга. Вона безпосередньо з'єднає Львів з цілою мережею європейських залізниць. За допомогою залізничних шляхів Східна Галичина поєднається з цивілізованою Європою... утворить шлях, що проляже від східних кордонів Австрії аж до узбережжя Адріатичного моря. Столиця краю, як і взагалі Галичина, відтепер матимуть допуск до збільшення активності промислу і полегшеної торгівлі».
«Gazeta Lwowska»
Вокзал урочисто відкрили 4 листопада 1861 року. Першим прибув на нього поїзд, який вів паротяг «Ярослав» (до 1871 року всі паротяги в Австрії були іменними): зі швидкістю 20 км/год прийшов він до перону першого львівського вокзалу після зупинки у Перемишлі. Дорога з Відня зайняла більше доби, а з Перемишля – більше чотирьох годин через часті зупинки та повільний рух потяга на новозбудованій колії. Перший поїзд мав шість вагонів, ним до Львова прибули переважно учасники церемонії відкриття вокзалу – акціонери залізниці та чиновники.
Так виглядала перша будівля Львівського залізничного вокзалу (1890–1895 р.р.)
«Це був час, коли технічні новинки, вдосконалення були дивом, але водночас і дуже затребуваним і цікавим для людей», – каже Петро Радковець.
За словами львовознавиці та дослідниці Ірини Котлобулатової, вже тоді, у другій половині ХІХ ст., було закладено конфігурацію привокзальної площі та розташування необхідних об’єктів. Адже дотримувалися не тільки урбаністичних канонів, а й враховували необхідні технічні характеристики при будівництві залізниці та споруд залізничного призначення.
Новий вокзал
«Типовий» вокзал простояв недовго. Вже через 40 років його замінили – передусім, аби збільшити пасажиропотік. За словами історика мистецтв та архітектури Ігоря Сьомочкіна, важливим було й те, що Львів початку ХХ ст. претендував на роль одного з естетичних міст, і стандартний вокзал не вписувався у цю концепцію.
«Львів активно перебудовували, і саме тоді з’являлися шедеври львівської архітектурної школи. Відповідно, був запит, щоби вокзал не був гіршим: представляв елементи сецесії, міг стати одним із символів Львова як оригінального архітектурного міста. І фінансово, і фахово Львів міг собі дозволити складні архітектурні форми та сміливі проекти.
Новий вокзал був індивідуальним – одним із стильових об’єктів. Його проектували конкретно під Львів, до будівництва задіявши багатьох людей. Споруда була дуже оригінальною щодо вирішення і інтер’єрів, і фасадів», – розповідає Ігор Сьомочкін.
При його спорудженні були застосовані новітні на той час технології – зокрема залізобетонні конструкції склепіння головного купола. Фасад будівлі виконали за проектом В. Садловського. Будівельні роботи довірили фірмі Івана Левинського. Цікавий факт: до будівельних робіт залучили багато страйкарів проти безробіття, що допомогло пришвидшити реалізацію проекту.
«Побудову цього взірцевого об’єкта, яка була доручена будівничій фірмі Левинського, Захарієвича та Сосновського, розпочали 1902 року. Монументальна споруда головного вокзалу була передана місту до експлуатації 26 березня 1904 р. Цього ж дня відбулося посвячення й урочисте відкриття одного з найбільших та найгарніших вокзалів тогочасної Європи», – розповідає дослідниця Ірина Котлобулатова.
Вокзал відкрили 115 років тому, і на той час він був одним із найкращих та найсучасніших у Європі. У будівлі було електричне освітлення, вентиляція і центральне опалення, а також вантажні ліфти. У приміщеннях вокзалу було 70 електричних годинників. Окремої уваги заслуговував розкішний дебаркадер. Його лінії продовжив у перонах, огорожі та кіосках Альфред Захарієвич.
«Все, що оточувало пасажира в будинку вокзалу, мало створювати відчуття комфорту. Тогочасний львівський головний вокзал, безперечно, був взірцем єдності мистецтва в усіх його проявах та технічного прогресу, що на багато років зробило його улюбленим об’єктом зображення на поштівках», – розповіла Ірина Котлобулатова.
Під час Першої світової війни вокзал отримав значні пошкодження, як і під час боротьби за Львів у 1918–1919 рр. Повна відбудова закінчилася тільки 1930-го – власне тоді він став триповерховим.
Але нинішнього вигляду будівля набула вже з відновленням після втрат, яких зазнала під час Другої світової війни. Відбудова та реконструкція двірця тривали до 1951 року – тоді будівля набула рис сталінського ампіру.
«У 1939-му та 1941 рокх львівський вокзал зазнав бомбардування. Після війни його знову відновили, але надавши прорадянських рис. Що важливо – збереглася його об’ємно-просторова структура», – каже Ігор Сьомочкін.
А от сліди війни вокзал зберігає і до нині.
Так виглядала будівля вокзалу після бомбардування
«Дебаркадер був дуже мудро продуманий. Навіть коли його бомбардували, металеві конструкції залишилися. Переважно страждали стіни та колії, а каркас вистояв», – розповідає Петро Радковець.
Разом із донькою Катериною Радковець вони зафіксували на світлинах сліди давньої війни.
Горішня знимка – площа перед двірцем в останній день перед початком реконструкції. Автор Ігор МАРТИНІВ
21.03.2019