Народження World Wide Web

30 років тому народився World Wide Web – Інтернет у тому вигляді, в якому ми знаємо його сьогодні. 12 березня 1989 року фізик Тім Бернерс-Лі у дослідницькому центрі CERN представив перший концепт інтернетної мережі з серверами, веб-сайтами, лінками та браузерами. Його ідея спричинилася до розвитку явища, що сьогодні впливає на наше повсякденне життя більше, ніж будь-що інше.

30 років тому Тім Бернерс-Лі, фізик дослідницького центру CERN, придумав концепт WWW. Зображення: CERN.

Сьогодні без браузерів, веб-сайтів та інтернетних лінків неможливо уявити життя. Ми використовуємо web для пошуку, покупок та онлайн-банкінгу, а також у формі соціальних медіа. Все це було немислимим на зорі Інтернету.

Своєрідна мережа, що поєднувала дослідницькі центри, через яку науковці обмінювалися електронними листами та даними, існувала з 1969 року, однак тоді простого і доступного для всіх web, відомого нам сьогодні, не було. «Тоді різноманітна інформація зберігалася на різних комп’ютерах, у кожен окремо потрібно було ввійти під особистим паролем, аби її отримати, – пригадує Тім Бернерс-Лі, який у той час працював фізиком у дослідницькому центрі CERN Женеви. – Часто для кожного комп’ютера треба було вчити нову програму. Тож деколи простіше було зустрітися та за горнятком кави обмінятися інформацією».

Для Тіма Бернерса-Лі було очевидно: потрібно щось змінювати. Він розробив концепт, завдяки якому можна було простіше заливати та переглядати інформацію онлайн. «Уявіть собі, що вся інформація, яка зберігається на комп’ютерах звідусіль, з’єднана, – сказав Бернерс-Лі. – Уявіть ще й таке: я можу запрограмувати свій комп’ютер так, що він перетвориться на місце, де все зі всім пов’язане».

Аби зробити це можливим, фізик придумав необхідні компоненти такої системи: перша складова – власна мова, html, якою можна наповнювати та оформлювати веб-сайти. Друга складова – URL, веб-адреси, унікальні для кожного сайту, які можна відкрити за допомогою лінків. До цього додається протокол, що регулює процес передачі інформації в мережі – протокол передачі даних (Hypertext Transfer Protocol, HTTP). Платформою для веб-сайтів мали б слугувати веб-сервери, а зчитуватися інформація повинна була через додаток, встановлений на кожному комп’ютері, – браузер.

12 березня 1989 року під назвою «Управління інформацією: пропозиція» («Information Management: A Proposal») Тім Бернерс-Лі представив свою ідею колегам. Спочатку їхня реакція була позитивна лише умовно. На титльному аркуші пропозиції начальник написав зауваження: «Нечітко, але дуже цікаво».

Все ж фізик продовжив роботу і 1990 року опублікував статтю під назвою «World Wide Web: пропозиція гіпертекстового проекту». Наприкінці 1990 року Бернерс-Лі створив прототип WWW: у своїй лабораторії він запустив перший сервер, на який причепив записку: «Цей прилад – сервер. Будь ласка, не вимикайте!». На ньому дослідник створив перший веб-сайт, який серед вчених CERN виконував функцію платформи для обміну даними, а іншим пояснював принцип дії World Wide Web.

Вирішальний крок був зроблений 30 квітня 1993 року: CERN офіційно передав спільноті програмне забезпечення для WWW. Це означало, що кожен може користуватися цією системою безкоштовно. Так було закладено фундамент сучасного WWW.

«Винайдення World Wide Web змінило наш світ і дотепер демонструє, як фундаментальні дослідження можуть породжувати інновації», – сказала генеральний директор CERN Фабіола Джанотті (Fabiola Gianiotti). Фактично тріумфальну ходу WWW більше ніщо не стримувало: 1993 року вже було понад 500 веб-серверів. Кількість веб-сайтів WWW становила спочатку лише один відсоток інтернет-трафіку. Сьогодні ж існує понад два мільярди веб-сайтів і половина світового населення перебуває у WWW онлайн.

Тім Бернерс Лі сьогодні очолює W3-консорціум – комітет, що відповідає за стандартизацію веб-технологій. Батько «World Wide Web» дивиться на сучасний розвиток свого відкриття радше критично. Так, 2018 року у відкритому листі він висловив жаль: «Web, до якого багато з нас підключені роками, сьогодні відрізняється від того, яким був колись. Раніше він ряснів блогами та веб-сайтами, сьогодні під могутнім тиском кількох домінантних платформ різноманітність зменшується», – сказав Бернерс-Лі. Домінування Google, Facebook та інших великих платформ концентрує, на його думку, забагато відповідальності та могутності в руках кількох комерційних акторів.

Бернерс-Лі заснував «WebFoundation», а з нею й ініціативу, що повинна сприяти загальному доступу до Web, а також долати ризики, пов’язані з крадіжками даних, фейковими новинами та маніпуляціями. «Якщо ми проводимо час в Інтернеті, ми повинні й присвятити трохи часу тому, щоб його захистити, про нього подбати та звернути на нього увагу», – сказав фізик.

12 березня 1989 року фізик Тім Бернерс-Лі у дослідницькому центрі CERN представив перший концепт інтернетної мережі з серверами, веб-сайтами, лінками та браузерами. Зображення: CERN.