Духова обдарованість, інтелектуальна розвиненість та психічна індивідуальність нашого народу — це речі, які не підлягають сумнівам, бо ж їх признають навіть і наші вороги.
Можна сказати, що коли б історична доля взяла була нас під свою опіку й не закидала дубовими колодами шлях нашого природного розвою, — ми йшли б нині по тому шляху в одній лінії з найбільш передовими народами. Та сталося інакше, і та доля була все для нас не такою доброю матір'ю, а радше лихою мачухою. Склалося на те багато життєвих причин; з них чи не найперше місце належить вийнятково-несприятливому гео-політичиому становищу нашого краю. Це ж воно примістило нас при "битій дорозі" зі Сходу на Захід, це ж воно відмовило нам навіть недовгих "хвилин спокою", зробивши з нас віковічну жертву завойовницьких тенденцій і політичних подій, що в безпереривній черзі зроджувалися то на схід, то на захід від "київського південника".
Тяжко пpo це думати, боляче про це говорити, але так воно було, є і мабуть завсіди щось з того залишиться. Бо ж наш нарід має жити, змагатись і кувати свою долю там, де йому призначила це Вища Воля. І згаданий неґативний чинник нашого геополітичного становища може діятиме і надалі, як діяв і досі, відтягаючи в неабиякій мірі нашу національну увагу та створюючи безнастанні перешкоди на шляху нашого духового розвою. Тому мабуть не мали ми змоги спокійно провадити творчу розбудову свого національного життя та йти шляхом нормального життєвого poзвою і в час напродукувати культурні цінності, так як народи, наділені кращими природними умовинами.
Ті неспокої й вічні метушні все були для нас дошкульною гальмою, що спиняла пляновий і швидкий рух нашого національного організму та викликувала деяке наше припізнення супроти інших народів. Тому, не зважаючи на нашу щедру обдарованість і природну талановитість, не зважаючи на властивий їй дух творчої ініціятиви й життєвої активности, ми були змушені орієнтуватися у своєму житті — як зрештою кожний інший нарід — не тільки на самі лише власні досягнення, але також і на досягнення інших народів, які в спокійних умовинах свого життя встигли дійти до більших життєвих осягів. В цьому не було й немає нічого злого, ба навіть дуже розвинені й талановиті народи все переймають цінні надбання інших.
Саме тому, що народи Західної Европи збігом життєвих обставин поставлені були в значно сприятливіші ніж ми умовини, що в часах, коли ми переживали незчислимі політичні бурі, воєнні заверюхи й ворожі інвазії, вони розмірно спокійно працювали й творили нові культурні цінності, — саме тому ті народи та їхні країни стають для нас під неодним оглядом предметом уваги. Не зрікаючись власної ініціятиви, не пригашуючи пopивів нашого влachoгo творчого духа, який є для нас за компетентного дорадника і зверхного керманича, ми повинні розумно й критично цікавитися надбаннями чужонаціональних культур, черпаючи з них те, що узнаємо там для сeбе за гідне уваги, психологічно-співзвучне та практично-пожиточне. Алє це така важна й складна тема, що нею треба буде зайнятися ближче, щоб конкретно з'ясувати чим нам цікавитися в житті західних народів.
Краківські вісті
17.03.1944