В життя вступаєш Ти під прапором руїни / І годі відгадать, що Ти приносиш нам — / Сльозами вмитої, сумної України / Бездомним донькам і синам.

Ставимо виразне запитання: "Що саме в традиційному світогляді західно-европейської людини видавалося нам завсіди повноцінним, а тому й гідним нашої уваги, а навіть наслідування?"

Духова обдарованість, інтелектуальна розвиненість та психічна індивідуальність нашого народу — це речі, які не підлягають сумнівам, бо ж їх признають навіть і наші вороги.

У зустріч і співпрацю з европейським культурним світом приходимо як чинник рівнозначний і рівновартний.

Наша "орієнтація на західну Европу" повстала як продукт невідрадних умовин історичної дійсности, зумовлених недостаточним рівнем "культури душі й серця" у двох сусідніх з нами народів — московського й польського.

Нашу "орієнтацію на Европу" створив не життєвий випадок, не збіг епізодичних обставин, не примха хвилевого психологічного настрою, нарешті не нудьга безбарвного життя, чи погоня за модою, але реальна потреба національного інтелекту, що її не в силі були задовольнити умовини найближчого оточення

Критична думка деколи характеризує нас як "нарід психологічних крайностей", що легко переходить від надмірного оптимізму до песимізму, що сьогодні нераз відкидає те, чим ще вчора захоплювалась.

В інтимній глибині свого серця кожний переживає урочисту радість цієї неповторної в своїй винятковості святочної хвилини, що створює особливий, містичний настрій, який відтворює спогади далекого золотого дитинства.