Від занепаду до відбудови

З минулого Долинщини

 

Долина, 3. березня 1944.

 

Історики однозгідно стверджують, що австрійський уряд, встановляючи вперше свою владу в Галичині 1772 року, застав країну в стані великого занедбання. Лозинський, що спеціяльно досліджував ці часи, стверджує, що хто був міцніший, за тим було й право. Тому кожний дім тодішнього шляхтича був своєрідною твердинею, яку в потребі мусіли боронити піддані селяни. Між шляхтою доходило до частих спорів. Деколи ця боротьба приймала вигляд малої війни. Таку війну вів напр. на терені Долинщини в XVII. ст. магнат Станіслав Яблоновський з Юрієм Балабаном, небожем львівською епископа, за маєток Перегінсько. Боротьба закінчилася кривавою облогою перегінського замку, і здобуттям його військом Яблоновського. Долинська земля добре пам'ятає часи Юрія Красіцького, гордого й пиховатого "тенутарія" долинської королівщини, який, не зважаючи на волю короля, закони й прилюдну опінію, на першому місці ставив свої забаганки, ворогував з власною дружиною, синами, сусідами, бився з усіма і сам зазнавав ударів, поки не визнано його умово хворим і не віддано під курателю. Для збирання податків посилав він наємне військо з татар, а екзекуторами були нерідко жиди. В 1635 р. ватага гайдуків під проводом арендарів Шаї і Якуба напала на село Надіїв, сплюдрувала його і спалила 30 сільних веж, що були єдиним джерелом селянських прибутків. В архівах збереглися скарги таких сіл Долинщини, як Раків, Надіїв, Суходіл, Грабів, Липовець, Тростянець, Мізунь і Яворів з благанням до короля, щоб укоротив свавольність Красіцького і взяв їх під опіку закону. Міщани Долина жалілися також, що "долинський староста (Кpaсіцький) нехтує ґлейтами й надіями короля, немилосерно їх утискає, купує якінебудь оселедці і накидає їх міщанам за дорогу ціну". Урядовці дбали більше про особисте добро, ніж про прилюдний інтерес, країна матеріяльно підупала, освіта не розвивалася, міста й замки розвалювалися.

 

Вступ австрійської армії в межі Галичини поклав цьому край. 12, або 13 червня 1772 р. увійшли австрійські військові частини до Долини. На руїнах перестарілого ладу почалася довготривала відбудівна праця, яка довела в наслідках до нормалізації життєвих умовин, до піднесення матеріяльного стану та освіти повіту. Коли Галичину було поділено на округи (дистрикти). Долину зараховано враз із Стриєм до самбірської округи. Щойно в 1784 р. створено новий дистрикт Стрий і в його кордонах найшлася Долинщина. За описом з р. 1869 обшир повіту займав 2517 квадратних кілометрів і був найбільший у Галичині. Як і сьогодні належали до нього, крім Долини, ще два міста: Болехів і Рожнітів. У Долині були тоді 1002 доми і 6638 мешканців. Місто постійно розвивалося. В 1890 році в Долині нараховувалось 1228 домів і 8344 мешканців. Уряд перебрав під своє безпосереднє управління давні королівські економії і ті маєтки, з яких прибутки пішли в розпорядження установ, скасованих Австрією. Не треба підкреслювати користей, які принесло Долині збудування залізниці зі Стрия до Станиславова. Її названо іменем архикнязя Альбрехта. Пожвавився експорт дерева й деревних виробів, піднеслася промисловість. Долина зв'язалася зі світом. Поруч із тим, ожила й торгівля. Тижневі торги на земні плоди відбувалися щочетверга, а на кожухи й худобу раз у місяць. Промисел розвинувся настільки, наскільки дозволяли на це місцеві умовини. В Долині діяла солеварня, поташарня, водяний тартак, цегельня і 4 гарбарні. Бровари працювали в Гошові, Рожнітові й Суходолі. Крім того, в Гошові була оліярня і рафінерія нафти. Нафтоочистні заводи мали також Болехів, Гериня й Князівське. В Мізуні була копальня заліза і залізна гута, крім того, Мізунь, Пациків і Перегінсько постачали деревні вироби. Велдіж мав копальню міди, залізну гуту і парову столярню. Парові тартаки різали карпатські ялиці на бальки й дошки, в Велдіжі та Людвиківці. В Долині була дирекція сільного монополю, якій підлягали також солеварні в Болехові, Новичці, Слободі-Рахині, Рожнітові, Струтині, Турі Великій, Тисові та Лісовичах.

 

В рамах т. зв. Йосифинських патентів, що заторкували долинський повіт, доручено заснувати в 1783 році жидівську колонію, Новий Вавилон (або Новий Болехів), щоб призвичаїти жидів до праці на ріллі. Колоністи одержали поле, та беззворотні позики на інвентар. Але жиди вже на другий рік залишили колонію і на їх місце прийшли баварські осадники.

 

Українці заснували були в Долині гімназію. Управителями були м. ін. Лев Редкевич і Василь Пачовський. Долинська гімназія причинилася в великій мірі до піднесення культурно-освітного рівня бойківської Верховини і зросту місцевої інтелігенції.

 

Львівські вісті

04.03.1944