(З блокнотом по мистецькій виставі)
Львів, 25-го січня.
Визначною подією в культурному житті Львова та всієї Галичини є організонана тепер заходом Спілки образотворчих мистців чергова мистецька вистава.
Ця нова демонстрація творчої діяльности українських майстрів пензля, олівця, різця наочно показує наші успіхи на фронті образотворчого мистецтва. Не зважаючи на тяжкі обставини несприятливих для мистецтва воєнних часів, вистава є живим доказом піднесення нашого мистецтва, невпинного творчого зростання його окремих діячів, підвищення їx мистецької культури.
Зросли лави наших мистців. Зросла і мистецька вартість їх продукції. Коли на попередній виставі було експоновано 303 твори з ділянки живопису, різьби та графіки, що належали 69 мистцям, то на цій виставі бере участь уже 100 мистців, які заступлені 400 працями.
Скільки багатства творчої думки, скільки сміливости і піднесення виражено в творах галицьких майстрів живопису та мистців Наддніпрянської України, що вже довгий час перебувають на галицькому терені: Азовського, Баляса, Бутовича, Гординського, Дмитренка, Іванця, Коверка, Козака, Кульчицької, Куриласа, А. Манастирської, Мороза, Мухіна, Неділка, Павлося. Поруч з ними у виставі беруть участь визначні діячі українського наддніпрянського малярства, київські мистці В. Кричевський, Крюков, Морозова, Судомора, Денисенко, О. Повстенко, Булавицький, Киянченко, Козик, Компанієць, харківчани Бульдин, Жеваго, полтавчанин Гопкало.
Яскраво відбитий у працях національний характер, своєрідні особливости українського народу викликали великий інтерес галицької громадськости. Про що свідчить фреквенція вистави не лише мешканцями Львова, а і численними екскурсантами з периферії.
Щодня просторі зали вистави наповнюються відвідувачами, які з непослабною увагою проглядають виставлені там твори. За перший місяць вистави її оглянуло коло 3 тис. осіб.
Різні представлені на виставі жанри: пейзажі, натюрморти, портрети, історичний, жанровий і батальний живопис, графіка, скульптура яскраво доводять про успіхи в різноманітних мистецьких галузях, про те, що в кожній з них працює творча думка артиста-маляра.
У всьому цьому ми переконаємось, коли пройдемося залями вистави і оглянемо окремі жанри виставлених на ній картин.
ПЕЙЗАЖНИЙ ЖИВОПИС
Переважну більшість представлених на виставі робіт складають твори пейзажного живопису. Майже всі вони присвячені українській дійсності. Приємно подивитися, з якою любов'ю, з якою старанністю відтворені на полотні барвисті краєвиди рідрого краю. З численних картин виглядає мальовнича Україна, її безкраї лани, блакитні води Дніпра, барвиста Полтавщина, широкі простори Галичини, швидкохідний Прут, Дністер і Черемош, первісна карпатська природа, високі ущілини, круті скелі, буйні ліси і пишні полонини. Велична краса українських краєвидів примушує подовгу зупинятися перед кожною картиною, збуджує ще більшу любов до прекрасної батьківщини, країни волі і пісень.
Багато високомистецьких зразків пейзажного живопису дали на виставу наддніпрянські майстри пензля. Ось — роботи Василя Кричевського. Акварельна пастеля що зображує вечір над Дніпром є чи не найкращим твором обдарованого киянина, який виступає тут з 9 пейзажами. В окремих місцях характеристична деяка стилізація і певна декоративність, особливо в картині, що зображує полтавський музей. Як і на обох київських виставах, В. Кричевський представлений також кількома етюдами кримської тематики. Осяяні сонцем гори, що здіймаються над берегом, самотнє дерево, сонне море, зображені в гармонії фарб, характеризують благородний пензель цього старого майстра живопису.
Багато драматизму виражено в роботах іншого київського мистця Михайла Козака. Суворі, мовчазні Карпати, похмурий став, холодний нерадісний ранок на хуторі (де вся зелень розв'язана одним кольором дуже холодно) створюють враження пригнічення та журби і навіть там, де зображено сонце, весь краєвид витриманий у важких тонах та психологічно насичений. Але як багато нинішнього життя української землі дає автор у цьому мертвому пейзажі.
(Д. б.).
[Львівські вісті, 26.01.1944]
(Докінчення)
Повною протилежністю Козикові є молодий київський художник Олекса Булавицький. Oбa свої краєвиди подає він у піднесених сонячних тонах. Мальовничий соняшник, розлога яблуня на тлі веселих, ясних пейзажів характеризують молодого, ще нескристалізованого, але багато обіцяючого маляра.
Роботи Людмили Морозової становлять єдину спробу розв'язати пейзажі на великому форматі. Легкою романтикою віє від її полтавського краєвиду, який вона дуже добре передає на полотні. Голубе небо, прозорі хмарки, весела річка, що губиться в зелені прибережних дерев розкриває перед нами красу чарівної Полтавщини і добре витримано в тонах.
Трохи слабші її інші роботи. Деяка порожнеча почувається на краєвиді біля Дніпра. Своїми кольорами ці твори дуже нагадують Труша. Вид на Львів з Замкової гори зроблено в надто далекому плані і в надмірно білявих тонах. Через це глядачеві не відчутно, що там розташоване місто. У таких же забілих тонах витримана і картина, що зображує зруйновані квартали Києва через це не створює настрою руїн.
Перейняті мотивами романтики роботи полтавчанина Гопкала. Самотня хатка, біля якої йде смутна дівчина, зажурені тополі — все це навіює настрій легкого смутку і замріяности. Однак краєвид акварелею — вітер гойдає дерева над річкою — один з кращих на цій виставі, зроблений з настроєм і почуттям.
Цікаві пейзажі твори Миколи Жеваго (Харків). Його краєвиди Харківщини — хатка серед зарослів, порожне поле — також овіяні легкою романтикою. У невеличкій але сильній речі вже галицької тематики "Вид з Моршина" добре зв’язані тони і яскраво виступає єдність кольорів.
Скромні, але добрі праці Олекси Повстенка (Київ). Майже в усіх них серед мальовничих пейзажів неодмінно виступає якась архітектура і цн виразно викриває, що автор є архітектом.
Різноманітними краєвидами представлений киянин Євген Вербицький. Його львівські мотиви ясні і трохи солодкавого тону, інші ранішні роботи ("Зима", "Подвір'я", "Будинок") зроблені у тяжчих тонах, але глибші своїм мистецьким підходом.
У роботах групи молодих художників-пейзажистів: Ів. Денисенка (сина), Тимошенка, Костецького, Дейницина відчуваєтся багато романтики, зокрема праця Денисенка "Городище в Карпатах" доводить, що молодий мистець, малюючи Карпати, вперше бачив ці гори, не відчув їx своїми очима і не так сприйняв їx характер. Через це Карпати, що мають свій особливий вигляд, вийшли у нього подекуди неприродньо і солодкаво.
Окреме місце займає група східньо-українських мистців, що з 1939 р. безпереривно працюють у Галичині і на їx творах уже частково відбилася галицька школа. Найталановитішим з цих пейзажистів є Микола Неділко. Прозорі, легкі тони його праць — "Яр Дністра", витриманий у рожевих і фіолетових тонах, "Вечірній Дністер", "Верби" зроблені оригінально і коли в деяких працях, як "Прачки" помітні деякі недороблености, а в "Городниці" недостатньо виявлено фактуру води, то це не зменшує загальної позитивної оцінки, яку заслуговує цей обдарований маляр.
Ясними, веселими, сонячними барвами пройняті роботи Юлії Дяченко. Багатообіцяюча учениця Вас. Кричевського, порівнюючи з своїми попередніми працями зробила значний крок уперед. Найсильніший з її пейзажів "Березень у горах" пронизаний ясним ритмом і виконаний яскраво y своєрідних лагідних фарбах.
У чистих приємних тонах витримані пейзажі акварелею Анатоля Чорного. Зокрема мальовничість і темпераментність характеризують його твори "Зима" і "Море". Акварелі архітекта Василя Форостецького витримані в контрастах. "Присмерк" додержано в темних тонах, де майже чорні дерева протиставлені прозорому небу, або в інчому краєвиді, де за темним деревом синіють гори. Але це не дефект і загалом його пейзажні роботи справляють непогане враження.
Мих. Єршов виступає з роботами темперою. Його фах (театральний декоратор) наклав відбиток на роботах. Зображені ним хати, каміння сприймаються, як ескізи декорацій. Дуже мертво подані скелі і камінь, навіть у змальованих деревах не відчувається життя. На це треба зважити мистцеві і певнею мірою освіжити свої картини.
Так виглядають твори наддіпрянських майстрів пензля.
Яскраві приклади своєї творчої обдарованости показали і галицькі мистці. Серед них є чимало учнів школи Новаківського. Кращим учнем цієї школи є Мих. Мороз (Космач). В його численних працях образно виступають у різних порах року космацькі гори, дремучі ліси, буйна незаймана природа. Без солодкавих ефектів автор кожним кольором підкреслює різні моменти в житті поетичної гірської країни. Чіткість фарб i вміння вправно оперувати цілою гамою різноманітних тoнiв характеризує творчість Мороза, що зумів виразно створити виключне своєю силою ствердження сили і краси гірської природи.
У "новаківця" Степана Луцика (Делятин) картини: "Ліс", "Вуличка", "Перед церквою" (в останній трохи порожній план) дерева виглядають надто плоськими. Роботам властива красочність і наявність сонячного світла.
[Львівські вісті, 27.01.1944]
(Докінчення)
З інших "новакіців" скромно, без особливих претенсій, але добре технічно зроблені "Соняшник" і "Зима" Ольги Плешкан (Pyсів) та надзвичайно сильна річ "Парк" Іванни Нижник-Винників (Львів). Вони подекуди нагадують романтичні гайки Генсборо, паркові ландшафти Ватто і Фрагонара.
В роботах поста і маляра Святослава Гординського (Львів) наочно почувається динаміка. Кращі його твори: "Перед бурею" і "На Холмській горі" сповнені руху, життя, безперервного круговороту природи.
Д-р Ів. Іванець, відомий з усіх попередніх вистав як маляр-баталіст, на цей раз виступає з квітами і пейзажами. Тонально його краєвиди подекуди нагадують Недільна. Особливо відомі його види на Львів, що виконаний добрими кольорами і виглядає жваво.
Технічно цікаво зроблений гірський пейзаж Мирослава Радиша (Львів). Автотові можна лише закинути, що дерева виглядають надто синьо, але в загальному картина безперечно гарна.
Стрийщина, яку зображує в низці краєвидів Едвард Козак (Львів), має свій особливий характер (низина, пісок, каміння підгір'їв Карпатів), що його добре, в легких тонах передав автор. З додержанням певної декоративности мальовничі сільські краєвиди передані вміло і з смаком. В роботах почувається багато сонця і повітря, що надає творам ще більше жвавости і життєрадісности.
Успішно перемагає формалізм, що раніше тяжив над нею, Ярослава Музикова (Львів). Це особливо помітно в картині "Ніч на провесні", витриманій у життєвих, переконливих тонах. Однак усі її роботи свідчить про намагання дати стару фактуру, старе малярство, музейність.
Дуже легко, майже як акварелю, кладе олію Микола Бутович, львівський ґрафік. Його "Чумацький степ" і "Водопад" виконані пpaвживо і барвисто. Всі кольори робіт з'єднані в єдине гармонійне ціле.
В роботах Осипа Куриласа (Львів), особливо в ефектному зображеному водопаді Пруту та греблі в Березові Нижнім відчувається старий досвідчений маляр.
Вплив школи Краківської Академії Мистецтв помітний на Андрії Наконечному. Копи, що виступають на більшості його робіт, як відомо, взагалі дуже тяжкі для малювання. Але автор успішно переборює ці труднощі і подає ці копи реально і ефектно. Надто холодний тон "Жита в слоту" не шкодить загальному доброму враженню від його робіт. Почувається, що в малих роботах мистець ще сильніший.
У роботах М. Стефанович-Ольшанської помітно вплив Петра Холодного. Особливо пам'ятна її "Осінь", де світло і деяка декоративність дуже нагадують її вчителя. Приємні пейзажі Антона Павлося, різьбаря по професії. Невеличкий будиночок і веселий ставок по-мистецькому відчуті автором і виконані скромно в малих образах.
Стилізація, декоративність у фарбі помітні в роботах Обаля, однак мистець мусить остерігатися сецесії, яка помітна у деяких його картинах. Добрі краєвиди Лещинського, Метика, Манастирського старшого, в якого особливо широко задумана і здійснена гірська річка і плоти на ній. В цій картині ясно виступає старий досвідчений майстер, яким є автор. Бучацькі ландшафти Антона Малюци показують значний поступ його вперед. У них немає нічого надзвичайного, але зроблені ці речі досконало, поправно, талановито.
Молодих мистців, що вперше беруть участь у виставі: Баранського і Танасевича характеризують легкі, трохи приглушені тони, Вихованець Бельгійської Академії Стеців не знайшов характерних фарб для виявлення українського пейзажу. В його роботах не відчувається рідного колориту України, віє чимсь чужим, не властивим нашій батьківщині. Навпаки аквареліст Масляк гайно відчуває природу, того, що робить. Приємно виглядають його великі формати. Автор своєю прекрасною акварельною технікою є чи не найсильніший з представлених на виставі акварелістів.
Огляд творів пейзажного живопису вказує на те, що багатьом мистцям характерна своєрідна "втеча" від міської тематики — в село, на поле, до річки, далеко від шумного міського життя. Однак уже на цій виставці урбаністика представлена в пейзажному живописі цілим рядом творів.
Серед останніх є багато малюнків Андріївського Собору в Києві. Численні мистці у різноманітних положеннях увічнювали його на полотні, але ніхто з них не зміг в усій красі передати цей незрівняний пам'ятник ажурного будівельного мистецтва Растреллі. У Кричевського він поданий надто силюетно. У Козіка будова собору витримана у надто темних тонах, що кардинально протирічить його справжньому кольору. У Морозової не відчувається тієї легкости і водночас величности стрункого храму, що вознісся на самих схилах Дніпрових круч.
А взагалі представлені на виставі твори пейзажного живопису викликають цілком задовільне враження. Вони відображують реальне, життєстверджуюче, сповнене творчої енергії почуття української природи, виражене в суворо-реалістичній, а подекуди романтично напруженій чи інтимній тонко ліричній передачі її безчисленних подробиць і являють собою цінний вклад у фонд нашого національного мистецтва.
[Львівські вісті, 28.01.1944]
28.01.1944