Самбірський музей.

На широкому подвір’ї затишного завулка, в стороні від шуму і руху центральних вулиць розташувався самбірський музей, відомий цікавими експонатами, зібраними з різних місцях Бойківщини. В 1927. році виник цей науково-культурний заклад і з того часу проводить корисну роботу, збираючи пам'ятки старовини по всіх землях, де живуть бойки, тим самим вивчаючи минуле цієї цікавої вітки українського народу.

Створений з ініціятиви місцевої громадськости та за її добровільні пожертви, музей ввесь час був у центрі її уваги та одержав від неї багато коштовних подарунків. Цінні бібліотеки, комплекти "Актів городських і земських" та інші дорогі дари самбірян поповнили його фонди.

Зростанню кількости експонатів сприяли і часті виїзди його працівників по Бойківщині з метою збирання нових експонатів, студії на місцях, евіденції пам'яток, Самбірщина, Старосамбірщина, Турчанщина, Хирівщина, Добромильщина, Скільщина, Рудеччина були теренами дослідних подорожей. Виїздили і далеко в гори, входили в контакт з населенням, вивчали його побут та звичаї і з кожної подорожі верталися з усе новими й новими здобутками. Видані 11 номерів власного журналу "Літопис Бойківщини" були присвячені дослідам історії, культури і побуту бойків, передрукові старовинних грамот з архіву, містили в собі рецензії на наукові праці, друкували новини і хроніку. Про живий інтерес, який проявляли до музею українські та західно-европейські вчені, свідчили відвідування його науковими працівниками не лише українськими, а і з Німеччини, Італії, Швеції, Сербії, Литви. Через видання власного журналу музей наладив зв'язки з науковими інституціями як по цей, так і по той бік Карпат, з мадярськими, німецькими, італійськими й іншими.

Огляд музейних заль ще більш переконує, з якою любов'ю і старанністю все це оформлено, здобуто, винайдено, привезено, вивчено і виставлено на музейних столах, якою працьовитістю і енергійністю відзначалися скромні співробітники цієї культурної установи, як багато зробили вони для вивчення життя і побуту бойків.

Входимо під музейні склепіння. Експонати першої кімнати знайомлять нас з тим, як повстало життя на землі. Все виставлене тут зібрано на бойківській землі. Під шклом — риби, дерева, кістки первісних звірів. Ось — експонати епохи палеоліту. Знайдені на Самбірщині кістки мамута, його ікла та зуби. Ось — різні примітивні знаряддя палеолітичного періоду.

Далі — матеріяли з мезоліту. Представлене тут знаряддя — ножі, скребачі, тощо, привезені з Волині, чи з Угорщини, бо в землі таких зразків не знаходили і даних, що їх виробляли тут, нема. Славнозвісні села Котованя і Ступниця довгі тисячоліття зберігали в своїх землях зразки стародавньої культури, поки ці пам’ятки внаслідок невтомної людської праці, внаслідок розкопин не стали здобутком музейних фондів.

Про маделенську, солютринську, оріняцьку культури розповідають різні предмети. А ось — зразки неоліту. Вони відображують як 5000-2000 років до нашої ери людина починає осідати на землі, займатися хліборобством. Ось — знаряддя полювання, стріли, ось — шило, рало для плуга, серп — усе зроблено з каменя.

Під шклом — людська голова, знайдена в с. Кульчицях, давність якої дослідники визначають в 5000 років.

Надзвичайно гарні пам'ятки так званої шнурової культури. Зразки трипільської культури доводять, що люди, які репрезентували її, мешкали також і на Бойківщині. Якось приємно виглядають сполучення білої і червоної фарби, якою оздоблювала тодішня людина свій посуд.

Ось — сокири.

Експонати бронзової доби — серп, різні жіночі оздоби є живими доказами тодішнього розвитку людини.

Велика картина зображає Михайлівський скарб, знайдений 50 років тому. Різні перли, злитки чистого золота, що з них окремі дорівнювали 7 кгр. ваги, корони, чарки, фібули та інші дорогоцінні вироби скіфів з VІІІ-гo ст. до нашої ери є доказом рівня тодішньої культури.

Вандальські списи1), римський меч, численні римські гроші, серед яких є й одна грецька монета, закінчують археологічний відділ.

Переходимо в історичний відділ. На картинах зображені праслов'янські городища — Ступниця; ось печі часів палеоліту, неоліту і княжої доби. Як відомо, городища Спас і Грозьова таять в своїх землях ще багато таємних скарбів. Там потрібні ще розкопини.

Цікаві експонати ілюструють зразки різних праслов'янських будівель. Мальовнича картина — ігрища у слов'ян — зображує веселий танок дівчат у барвистому народному вбранні біля вогнища.

Експонати Київської держави розташовані біля портретів перших її володарів — Олега, Святослава, Ольги. Ось — зразок "Руської Правди". Знахідки часів княжої доби — остроги, ножики, стріли — все відкопано тут, на Бойківщині.

З портретів на нас дивляться Володимир Святий, літописець Нестор, Ярослав Мудрий, Володимир Moнoмах. Рельєфна мапа України. Картини "Княжий суд" і "Полюддя" зображують правові відносини в первісній київській державі. Тут-же виставлені і черепки від посуду часів княжої доби.

(Д. б.).

[Львівські вісті, 11.07.1944]

(Докінчення)

Галицько-Волинська Держава. Портрети її визначних князів Володаря, Володимирка, що переніс столицю з Перемишля до Галича. Цю славну подію зобразив у своїй історичній повісті один з фундаторів музею, теперішній його керівник проф. Ів. Филипчак.

Цілий стенд присвячений "Слову о полку Ігоревім", безсмертному пам'ятнику нашої літератури. Ось різні оспівані в цій епопеї визначні діячі, ось Ярослав Осмомисл, згаданий також там, ось князь Роман, король Данило, засновник Львова, кого син князь Лев на честь якого названо Львів. Старовинний образ князя Льва має понад 300 років давности.

Старі гравюри Дмитрія Самозванця і Марини Мнишек нагадують, що саме тут цей спритний пройдисвіт почав свою авантюру проти Москви. Палац у Ляшках, руїни якого досі зберіглися, згадує про казкові багатства сандомирського февдаля Юрія Мнишка, батька Марини. Мапа вказує шлях, яким ішов з Самбора на Москву з своїм військом Самозванець. Копії з образів XVII. в. зображують коронацію Дмитрія і Марини. Тут-же виставлені і старовинні гроші.

Далі — матеріяли про кріпаччину. Дерев'яні гроші часів панщини. Зображення Запоріжської Січі зі старих образів. Цікаві зразки культури тих часів — Євангеліє і Мінея XVI в., Піснопівець XVII. в. з Лаврова — дуже гарно ілюстровані. Друкарські примірники Михайла Сльозки, наступника Івана Федорова (XVI. вік) розташовані тут же. Низка картин зображує славне минуле українського народу: копія Рєпіна "Полковник біля гармати", портрети Сагайдачного і Богдана Хмельницького монументальна картина присвячена його тріюмфальному в'їздові в Київ в 1648 р. Козацька зброя — гармати, самопали, пістолі, якими запорожці здобували блискучі перемоги.

На стіні — матеріяли про Литовську Русь. Ось — гepoй Відня Кульчицький. Галерія портретів литовських князів Гедіміна, Ольгерда, Любарта, Витовта, Свидригайла. Україна під литовським пануванням і її захоплення Польщею. Вид Перемишля в XVII. в.

Багато преставлена церковна культура. Образи XV. і XVI. вiкy. Рідкісний унік — великий затвір, що має 270 років давнини. Різноманітні зразки галицького церковного малярства. Мистецьки зроблений вівтар. Самбірський іконописець Федушко мав цілу школу церковного живопису, що була поширена і на Волині. Окремі образи його роботи знайдені навіть у Житомирі.

У наступних іконах помітний щоразу виразніший вплив західної церкви. З церковних пам'яток XVII. віку цікава довга дерев'яна ложка для Причастя, олив'яні чаші, старі хрести, церковні вікна з первісного скла, що мають по кілька сот років давнини.

Перед нами зразки латинського живопису. Образ невідомого майстра школи Рубенса, де зображено замирення двох лицарів після двобою.

Переходим тепер до відділу природи. Опудала різних хижих птиць, — яструбів, беркутів та звірів — кабанів, ведмедів, зображують фавну Бойківщини. Широко представлені зразки різних мінералій. Зразки перетвору бориславської ропи. Колекції грибів.

Великий інтерес викликає відділ етнографії. Моделі селянських хат, вози, дерев'яні плуги і рала, старі ткацькі верстати, на яких працювали 200—250 років тому наче розповідають нам про просту техніку тодішньої селянської праці.

А скільки мистецтва, скільки майстерности вкладено у вбрання бойків! Які чудові орнаменти, які складні візерунки виконані на різноманітних вишивках, особливо на жіночих сорочках. Ось зразки бойківського одягу. Вбрання нареченої, що йде до шлюбу. Зі смаком пошита корсетка, чудова сорочка. Характерно і те, що в різних селах є інші, свої власні фасони одягу, візерунки, якими розшиті передники і сорочки свої особливі брилі та солом'яні капелюхи.

Ось староміщанські строї з Старого Самбору, капоти, пояси, польські строї околиць Самбору, мальовниче гірське бойківське вбрання.

Цікаві керамічні вироби глечики, кувшини. Великі масивні скрині на колесах, розмальовані барвистими визерунками, нагадують полтавські. Відновлено каміни, що були в садибах магнатів XVII в.

Кількасот писанок, зібраних з різних повітів Бойківщини чарують своїми прекрасними орнаментами, великою майстерністю виконання.

Виходимо з музею під безпосередніми враженнями всього баченого нами. Справді, любов і дбайливість, з якими зібрані всі оглянуті нами експонати, робота музею, видання її номерів журналу, наукові студії по Бойківщині знайшли жвавий відгук по Галичині і привели до активізації музейно-дослідницької роботи по різних місцях. Під впливом роботи Бойківського Музею організувалися музеї "Яворівщина" (Яворів) і "Лемківщина" (Сянік), відновився гуцульський музей ім. Кобринського в Коломиї, виникли нові обласні музеї: імені Князя Василька (Теребовля), "Верховина" (Стрий), "Стривігор" (Перемишль), "Ярославщина" (Ярослав). Музейні збірки видавалися в Сокалі, Тернополі, Станиславові, Рогатині, Бережанах.

Цілий ряд прилюдних викладів, вечорів та імпрез, даних музеєм, привели до ще більшої популяризації його роботи, а разом з тим і до пізнання культури Бойківщини і тепер музей цей керований одним з його засновників проф. Ів. Филипчаком продовжує свою корисну дослідну роботу по вивченню минулого бойків, роблячи цим самим неоцінимий вклад в загальну історію українського народу.

[Львівські вісті, 12.07.1944]