В кожному жарті є лише частка жарту. А кожен вчинок, утятий «по приколу», претендує на те, щоб стати несмішною реальністю.
Згідно зі свіжими даними одразу двох соціологічних опитувань, лідером електоральних симпатій у січні став український шоумен, дружок олігарха Ігоря Коломойського Володимир Зеленський: в опитуванні групи «Рейтинг» Зеленський отримав підтримку 19% виборців (проти 18,2% у Тимошенко та 15,1% у Порошенка), а в спільному дослідженні Центру Разумкова, КМІСу та «Социса» – 23% (проти 16,4% у Порошенка та 15,7% у Тимошенко).
Зеленський спустився з того боку екрана телевізора в українську реальність у новорічну ніч. Телевізійний образ кебетливого героя привабив у свій клуб усіх дуже веселих і дуже «кмітливих». Нині, коментуючи феномен уже цілком реального польового злету кандидата, експерти зазначають: Володимир Зеленський, попри своє несерйозне амплуа, зумів загітувати на власну користь і електорат «проти всіх», і прибічників «нових облич», і навіть тих, хто дотепер мав українські вибори в носі.
Динаміка симпатій в опитуваннях групи "Рейтинг"
Кілька років в Україні багаторазово кпили з того, що в просунутих західних країнах обирають на високі посади профанів, коміків, очевидну політичну «шпану» – і от тепер ця течія позасистемного емоційного вибору підхопила й українську виборчу регату.
Причини злету Володимира Зеленського для Zbruc’а коментують: політичний аналітик фонду «Демократичні ініціативи» Петро Бурковський, голова секретаріату Української спілки психотерапевтів, доцент кафедри психіатрії та психотерапії Львівського медичного університету Роман Кечур, співзасновник платформи «Нова країна», учасник об’єднання «Виборча рада UA» Андрій Длігач.
Андрій ДЛІГАЧ:
ВРАЖЕННЯ СТАЛИ ОСНОВОЮ ПОЛІТИЧНОГО МАРКЕТИНГУ
– Перший фактор, який обумовив сьогоднішнє лідерство в рейтингах, – Зеленський збирає голоси виборців у форматі «проти всіх»: тих, хто розчарований, хто не бачить виходу Україні в тих обличчях, які вже давно знайомі. Він зібрав довкола себе протестний електорат.
По-друге, ми є частиною загальносвітової тенденції, яка передбачає тяжіння до нестандартних політиків (або неполітиків). Постатей на кшталт Трампа, які дивують, які говорять те, що думають, або є прикладом людини, котра досягла свого успіху в іншій сфері, а тепер проголошує бажання навести лад в політичному житті.
По-третє, ми спостерігаємо тип кампанії, який був притаманний кампаніям Макрона чи Трюдо. Їх поєднує не тільки те, що вони є молодими політиками, а й те, що їхні кампанії будувалися на співдії. І перше, що зробив Зеленський, – це заявив про готовність долучити людей у створення своєї програми, активував виборців через заклик приєднатися до «команди Зе».
Ну й четверте – рейтинг Зеленського був зведеною пружиною, яку просто випустили у новорічну ніч. На тлі слабкої позиції Вакарчука, в умовах неспроможності домовитися демократів, на фоні застарілості тез і фактичного вичерпання Тимошенко Зеленський виявився прийнятною фігурою в тому числі і для частини громадянського суспільства.
У Зеленського нема чіткої цільової аудиторії. Тобто я не згоден з висновком, що його електорат зосереджений лише на півдні й на сході, серед молоді. Треба забувати про так звані цільові групи: який би приклад ви не взяли, то навіть у дуже схожих групах не буде єдності і розуміння.
Опитування «Рейтингу»: електорат Зеленського не вірить у досвід
Зрештою, питання не в цільовій аудиторії, а лише в тому, яке враження Зеленський справить на людей. Хтось бачить у ньому успішну людину, хтось бачить у ньому заанґажовану людину (людину Коломойського), хтось сприймає його як людину інакшу, а для когось це просто враження від ролі Голобородька. Саме це і визначає сучасний політичний маркетинг – враження. Враження мають набагато більшу роль, ніж навіть досвідченість кандидата.
Нещодавно ми з колегами проводили дослідження, воно показало: для більшості представників громадянського суспільства спроможність людини викликати довіру, не бути заплямованою є значно важливішими критеріями, ніж професійні якості, які є необхідними для командування армією, наприклад, або здійснення міжнародної політики.
Роман КЕЧУР:
АРХАЇЧНЕ СУСПІЛЬСТВО ГОЛОСУЄ ЗА КІНОАКТОРІВ
– Для того, щоб відповісти на питання про причини зростання рейтингу Зеленського, треба подивитися на нього не як на конкретну особу, яка має таке прізвище, а на символічне значення, яке несе ця особа в суспільстві.
Перш за все, такі симпатії промовляють про те, що український політичний клас зазнав фіаско. Це є вирок політичному класові. Якщо весь час красти і брехати, показувати безпомічність і безпорадність, то врешті прийдемо до тієї точки, в якій і опинилися. Суспільство розчароване політиками як такими. Суспільство шукає альтернативи не в інших політиках, не в добрих політиках на противагу поганим політикам, а в неполітичному просторі.
Це є, з одного боку, українська ситуація, достатньо специфічна. Але, з іншого боку, вона й досить типова. Ми бачимо, що в багатьох країнах світу йде пошук альтернативи елітам. Існуюча політична еліта перестала відображати потреби і цінності обивателя. Звідси ми і маємо такий тренд: протести у Франції, «брекзит», Трамп. Це ознаки глобальної кризи політичного класу.
Грудневе опитування IRI: молодь вважає, що Зеленський подолає бідність
В Україні все це множиться на корумпованість еліти і на відсутність політичної культури – загалом, на слабкість політичної системи. Великий вплив має те, що ми є погано диференційованим суспільством. В розвинутих суспільствах люди голосують не тому, що це актор, політик, письменник, гарно виглядає... Це в Індії так голосують. В Індії герой кінофільму може стати губернатором штату. А в добре диференційованому, розвинутому суспільстві при політичному виборі велику роль грає структурований громадський сектор – церква, інтелектуали, бізнес. Вибір суспільства визначають структури. А архаїчне суспільство, неструктуроване, голосує за кіноакторів.
Тобто те, що маємо нині, є, по-перше, вироком політичному класу, а по-друге, наслідком неструктурованості суспільства. Яке просто не розуміє, за що голосує. Бо Зеленський, думаю, не те що приховує погляди. А, думаю, в нього їх нема. Ці погляди не висловлені, не сформульовані.
Ситуація з парламентськими виборами ще гірша, ніж із президентськими. На парламентських виборах люди хочуть віддати голос за партію «Слуга народу», якої навіть не існує. Так, Зеленський – це продукт, але він хоча би реальна людина. Можна проголосувати за людину, яка має такі чи інакші переконання або так чи інакше виглядає. А партії нема в природі: нема ніякої ідеології, нема людей, нема історії – і люди готові за це голосувати.
Опитування «Рейтингу»: Симпатії по регіонах
Реальні результати виборів, звісно, відрізнятимуться від соціології. Багато людей, які хочуть проголосувати за Зеленського, просто не дійдуть до виборчих дільниць. Для того, щоб проголосувати, треба мати паспорт, треба бути зареєстрованим, треба перебувати в день виборів у своєму місті, треба вистояти чергу і проголосувати – це вимагає певних вольових зусиль. За Зеленського збираються голосувати переважно молоді люди, мешканці міст – вони багато їздять, вони часто взагалі не голосують.
Але, що би не сталося, це тривожний сигнал. Якщо політичні еліти не відчитають цього сигналу, тоді такі, як Зеленський, можуть перемогти. Дійсно перемогти.
Петро БУРКОВСЬКИЙ:
ЗЕЛЕНСЬКИЙ ПОВЕРТАЄ ВИБОРЦІВ ПОРОШЕНКУ
– У порівнянні з минулорічними соціологічними опитуваннями, можна помітити поступове зменшення відсотка невизначених респондентів. Зростання рейтингів Зеленського, а також і Порошенка, означає, що люди, котрі раніше не визначились, починають визначатись.
У кого насамперед ростуть рейтинги? В тих, хто найактивніше, креативно веде кампанію. Тому я сказав би, що наразі це не показник якихось шансів на перемогу, а показник інтенсивності і креативності кампаній.
Зеленський позиціонує себе як альтернативу чинному Президентові. Він грає на полі людей, які опозиційно налаштовані до влади, і збирає їхні голоси. Окрім того, за нього висловилася велика частка людей, які раніше не ходили на вибори, переважно молодь. У 2014 році вони не ходили на вибори, бо були або надто молоді, або не мали до виборів діла.
Грудневе опитування IRI: В Зеленського – не обов'язковий виборець
Водночас, поява Зеленського серед лідерів виборчої кампанії починає мобілізовувати виборців, які підтримують курс на європейську інтеграцію, на рішучу боротьбу з Росією, але вагаються зі своїм голосом. Вони змушені схилятися на бік Президента, хоча не були готові підтримати Порошенка через низку його токсичних рішень та вчинків. Зараз, побачивши, що виникла альтернатива у вигляді позасистемної людини, артиста, сатирика, ще й відомого своїми проросійськими поглядами (а тепер виявилося, що в нього ще й бізнес у Росії є), вони починають визначатися на користь Порошенка як єдиної неросійської альтернативи іншим фаворитам.
Водночас, я не відкидаю, що до другого туру вийде двоє опозиційних кандидатів – я маю на увазі Тимошенко і Зеленського. У них дуже різні виборці, їхній електорат майже не перетинається, тому такий сценарій теж імовірний.
Нещодавно «Демократичні ініціативи» проводили дослідження на Закарпатті, під час якого вивчали, зокрема, електоральні симпатії мешканців. Коли ми подивилися на «двомірки», то виявилося, що Тимошенко більше підтримують у сільській місцевості, а Зеленського – переважно в містах, серед молоді. Цей розподіл, з моїх спостережень, також характерний і для всієї України. Базовий електорат Зеленського – це молодь у містах східних і південних областей. Їхні з Тимошенко електоральні поля практично не перетинаються.
Опитування «Рейтингу»: Електорат Зеленського найбільше перетинається з Вакарчуковим
На цьому етапі виборчої кампанії гратимуть роль уже не креативні рішення, а помилки. Йде боротьба за виборця, який вагається. Цей виборець є дуже обережним. Він буде зважувати, дивитися, обмірковувати, думати – і тут важливо не стільки його привабити, як не відштовхнути. Виходячи з цього, можна спрогнозувати, що штаби розпочнуть війну компроматів з метою збити конкурентів і вивести свого кандидата в другий тур.
Наприклад, Президент поведе боротьбу в тому руслі, що Зеленський не може бути головнокомандувачем. А якщо виникне ймовірність зустрічі в другому турі Тимошенко і Зеленського, тоді опиниться під сумнівом наша здатність протистояти Росії в безпековому сенсі. Зеленському, звичайно, нагадають і про те, що він – людина Коломойського.
На якому етапі ввімкнуться раціональні механізми вибору? Якщо подивитися на розвинуті демократії, то одним із інструментів раціоналізації вибору, або перетворення кампанії зі змагання компроматів на змагання аргументів, є дебати. Йдеться про дуже ґрунтовні дебати, які не робляться одним сеансом і про все на купу, а про цілу серію дискусій: соціальна політика, економіка, зовнішня політика. Якщо відбудуться справжні дебати, то у виборців з’явиться шанс зробити раціональний вибір. Якщо не буде дебатів, то все зведеться до того, хто витягне більше скелетів із шафи конкурента.
Підготував Володимир СЕМКІВ
02.02.2019