Київ 22/1.
Сьогодня в день річниці проголошення універзала У.Н.Р. котрим проголошено самостійність на Софійській площі, відбулась друга нац. урочистість проголошення прилучення Зах. Укр. Нар. Peп. до великої Східної України. Стоїть морозний день, дерева були покриті інеєм. З самого ранку місто приняло урочистий вигляд: Доми прибрані нац. прапорами і транспорантами; на балконах домів повішані коври і полотно з яскравими укр. рисунками, особливо гарно удержувані доми на Софійській площі і сусідних вулицях. З поміж них виділяєть ся дім, в котрім поміщаєть ся центральна контора телєґрафна і будинок Київського Ґуберніяльного Земства. На балконах цих домів було поміщено портрети і бюст Шевченка прибрано національними стрічками і прапорами. Тріумфальну арку при вході з Володимир. вулиці на Софійську площадь було прибрано з верху покос і по бокам старовинними гербами України і Галичини. По всій площаді до стовпів були прибиті ріжні герби укр. ґуберній і плакати. О 11 год. ранку на площадь під звуки музики почали приходити укр. війскові піхотні частини, артилєрія, самострільні відділи, котрі стали шпалірами зі всіх чотирох боків площі. З військом поволі ззиралась велика скількість народу, котра до початку урочистости заповнила всю площадь, і сусідні вулиці; богаго вилізло на дерева, длятого, що звідтіль краще зобачити урочистість. Почали поволи приходити ріжні делєґації і учні зі шкіл разом з учительським персоналом.
Розділенням по місцям делєґацій і всім церемоніялом урочистості завідував артист М. Садовський. Незабаром наперед війська утворились нові шпаліри з учнів, котрі приходили на площу з націон. прапорами і плакатами. Із численних делєґацій, котрі були присутні на урочистости першими прийшли служачі залізниць з великим національ. прапором, на котрому було написано: "Слава, слава укр. героям". Опісля почали приходити делєґації від окремих міністерств і инших установ і хрестні ходи зі всіх київських церков. Духовенство всіх церков збиралось в Софійському Соборі, де в цей час ішла Служба Божа, котру правив епіскоп Черкаський Назарій разом зі соборним духовенством. На площі робить ся все тісніще і тісніще. В 12 г. кольонами проти Софійського Собору стають члени Трудового конґресу на чолі з тимчасовою колєґією делєґації від Галичини і Буковини. Старшини укр. галицьких полків, що знаходять ся у Київі і члени Нац. Укр. Союза занимають свої місця, коло місць призначених для членів Діректорії і членів Ради Міністерства з головою Ради Міністрів Чеховським на чолі. Ту стають також представники діпльоматичного корпусу.
Від 12 год. зі Софійського Собору на площу виходить і займає місце навколо поперед збудованого там аналою духовенство з хоругвами. На чолі церковної процесії були: Архіепіскоп Катеринославський Аґапит, епіскопи: Мінський Ґеорґій, Винницький Амбросій, Черкаський Назарій, Канівський Василій і Уманський Димітрій. Підчас цього здалека чути оклики: Слава в честь членів Діректорії, котра підїздила до площі на автомобілях. Поклики: Слава переливають ся, роблять ся все дужчими і скоро члени Діректорії на чолі з головою Винниченком занимають свої місця. Війсковий оркестр грає націон. гимн. Чути нові поклики. Слава. На площі робить ся тихше, наступає самий урочистий момент сегоднішнього свята. Ставши обличчем до членів Діректорії Державний Секретар Др. Цегельський оповіщає таку грамоту: Українська Національна Рада про обєднаннє Західньої Української Републіки з Великою Східною Україною.
До Світлої Діректорії Укр. Нар. Peп. у Київі. Президія Національної Ради і Рада Державних Секретарів Західньо Української Народньої Республіки мають честь подати отсим до відома Світлої Директорії і Правительству Української Народньої Републіки, що Українська Національна Рада, яко найвищий законодатний орган Зах. Укр. Народньої Республіки на торжественнім засіданню в Станиславові дня 3. січня 1919 року, одноголосно рішило що слідує:
Українська Національна Рада, виконуючи право самоозначення Українського Народу, проголошує торжественно зєдинення з нинішнім днем Західньо Української Народньої Републіки з Українською Народньою Републікою в одну одноцільну суверенну Народню Республіку.
Зміряючи до найскоршого переведення сеї злуки Українська Національна Рада затверджує передвступний договір про злуку, заключений між Західньо-Українською Народньою Републікою дня 1. грудня 1918 р. у Хвастові та поручає Державному Секретаріятові негайно розпочати переговори з Київським Правительством для сфіналізовання договору про злуку.
До часу, коли зберуть ся Установчі Збори зєднаної Республіки, законодатну владу на теріторії бувшої Західно Української Народньої Республіки виконує Українська Національна Рада.
До того самого часу цивільну і військову адміністрацію на згаданій теріторії веде Державний Секретаріят, установлений Українською Національною Радою як її виконуючий орґан.
Підписані Президія Української Національної Ради і Рада Державних Секретарів подають отсе до відома Верховній Владі Української Народньої Республіки через окрему депутацію, зложену з представників усіх державних чинників і усіх кругів населення Західно-Української Народньої Республіки, а заразом виделєговують окрему комісію, що має з Правительством У. Н. Р. увійти в близші переговори що до способу зреалізовання вище наведеної ухвали. Станиславів, дня 16. січня 1919.
За Презідію Української Національної Ради: Др. Лев Бачинський, Др. Стефан Витвицький,
за Раду Держ. Секретарів: Др. Ізидор Голубович, президент, Др. Дьонґін Цегельський, Держ. Секретар і управитель закордонних справ,
Конець буде.
[Український голос, 26.01.1919]
Під поклики: Слава! посол Цегольський подає грамоту голові Директорії Винниченко, після чого другий член галицької делєґації Др. Олесницький читає ту саму грамоту на французькій мові. [...] Галичини член Директорії Швець читає такий універсал Директорії іменем Української Нар. Республіки. Директорія сповіщає народ українській про велику подію в історії землі нашої української. 3. січня 1919 р. в Станіславові Укр. Нац. Рада Західн. Укр. Народ. Републіки як виразник волі всіх Українців бувшої австро-угор. Імперії, і як найвищий їхний законодавчий чинник торжественно проголосила злуку Захід. Укр. Нар. Peп. з Наддніпрянською Укр. Нар. Peп. в одну цільну суверенну Народ. Peп. вітаючи з великою радістю цей історичний крок західних братів наших. Директорія Укр. Нар. Peп. ухвалила тоту злуку приняти і сдійсняти на умовах, які зазначені в настанові Зах. Укр. Нар. Peп. від 3. січня 1919. Однині во єдино зливають ся століттєм одірвані одна від одної частини єдиної України: Захід. Укр. Нар. Респ., Галичина, Буковина і Угорська Русь і Наддніпр. велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Од нині єдина незалежна Укр. Нар. Peп. Однині народ український визволений могутнім поривом своїх власних сил має змогу, обєднаний дружнійше зусиллями своїх синів будувати нероздільну Самостійну Державу Українську на благо і щастя всього трудового люду. 21. січня 1919 р. м. Київ. Голова Директорії В. Винниченко, члени С. Петлюра, Андрієвський, Макаренко, Швець.
По скінченню читання універсалу Швець передає його Цегельському при покликах народу і під звуки звонів. Длятого, щоб грамота і універсал були відомі всьому народові, що зібрав ся на площі, з трибун, розставлених по всіх чотирох кінцях площі їх перечитують осібні голосителі в ріжних кінцях площі. По мірі скінчення читання голосителями цих державних актів, роздають ся голосні поклики "Слава". Оркестр грає націон. гимн. Коли читання було закінчене численне духовенство на чолі з архіепіскопом Аґапістом править благодарствеиний молебень з проголошенням "многая літа" Директорії, вільному Укр. народові і війську, вічну память тим, що загинули за визволення рідного краю. Підчас молебня aпостола і євангелії було прочитано на україньскій мові. Після молебня архіепіскоп Аґапій звернув ся до членів Директорії, всіх, що були присутні на урочистому святі з вітальною промовою, в котрій сказав, що він з радістю вітає членів Директорії і діячів Укр. Нар. Peп. Вороги України всіма заходами намагались придусити нац. почуття в синах України, але це їм не удалось. Кращі сини України увільнили її і народ від вікового рабства і ось цього дня ми святкуємо нове свято обєднання двох здавна братських народів і тепер я молю ся і прошу Бога про те, щоб разом з національним обєднаннєм двох народів Бог послав і однаке духовне своє слово.
Він закінчив проголошенням "слава" вільному українському народові і його політичним діячам.
Потім республікансько-військові делєґації, що брали участь в урочистому святі зі співами національн. пісень і звуком орхестрів вийшли рядами по Володимирській вулиці до міського тeатpy, де повинно було відкритись засіданнє трудового конґрессу. Біля театру зібрала ся велика юрба, до котрої вітальною промовою звернув ся з балькону член трудового конґресу Степаненко, який повідомив, що нове свято України свято відкриття трудового конґресу відбудеть ся завтра. Голова Директорії Винниченко і головний атаман Петлюра спинились біля будинку ґубернського Земства, а потім увійшли в будинок Земства, показались на балконі, при чому нарід з захопленнєм вітав їх. Коли вітання скінчились, голова Директорії Винниченко сказав: Громадяне, сьогодня день великого національного свята обєднання частин, розєднаних нашими ворогами, дивіть сяж бережіть своєї Републіки від ворогів. "Слава їй, Винниченкові слава" загули оклики.
Потім головний отаман Петлюра звернув ся з промовою в котрій сказав: Громадяне, тільки тоді ми будемо кричати "слава" цілими грудьми, коли ми зміцнимо нашу владу, коли настане спокій на нашій землі і всі як оден чоловік станемо плечем до плеча на оборону рідного краю від ворогів. Я як отаман війська України кажу Вам, що ми зі всіх боків оточені ворогами. Не слів а діл чекає від вас Укр. Нар. Република. Доводіть своєю чесною роботою, своєю любовю до Неї доводіть, що Ви гідні сьогоднішнього свята. Я сам буду кричати з вами "слава", коли ні одного ворога не буде на нашій теріторії. Перед вами пройшло укр. републиканське військо, котре не щадить свого життя і сил в боротьбі з ворогами. Доложіть і Ви йому одежами, харчами. Підтримайте Републику, котрій Ви кричите "слава" не словом а ділом. Знов роздав ся оклик: "слава" Директорії "слава" Републиці. Захопчена юрба народу поволі почала розходитись.
[Український голос, 28.01.1919]
26.01.1919