Кажуть, що помста – це страва, котру добре подавати студеною. Кожен із нас, хто стояв на Майдані, у 2014 році думав про день суду над Віктором Януковичем і уявляв собі момент оголошення вироку як акт заслуженої кари тодішньому президентові.
Винесення вироку Віктору Януковичу фактично збіглося з п’ятими роковинами перших смертей на Євромайдані. Також невдовзі мине п’ять років, відколи відбувся злочин, який інкримінує Януковичу українське слідство.
Нині, п’ять років по тому, багато що виглядає інакше, ніж відома революційна наліпка про «підарешт». Янукович так і не сів на лаву підсудних і де-факто залишається недосяжним для українського правосуддя: екс-президент утік від суду ще тоді, коли руки його пашіли від щойно скоєного злочину. Понад те, його втеча до Росії стала частиною самого вироку. Тепер Янукович відбуває своє покарання там, у Росії – хоча це й не тюремний термін, а заслання. Можливо, довічне.
Ще одна недостача суду – процес, котрий щойно завершився в Оболонському суді Києва, не розглядав численних злочинів, які Вікторові Федоровичу інкримінуємо ми, народ, та й сама історія: грабунок бюджету, насичення українських правоохоронних органів аґентами країни-ворога і знекровлення армії, політичні репресії та, зрештою, злочини проти Майдану. Також цей суд фактично не давав (хіба дуже поверхово) політичних оцінок автократові, який втягнув Україну в геополітичну авантюру, штовхав державу в пащу Росії, здійснював узурпацію влади, нищив демократію, придушував українське.
Бо насправді судовий процес фокусувався на єдиному і найбільш легкому для доведення епізоді з кримінальної історії екс-президента – закликанні російської війни до України.
Милість суду – через залежність від Росії
Отож, у четвер, 24 січня, Віктор Янукович отримав свій третій у житті вирок. Згідно з рішенням суду на чолі з суддею Владиславом Дев’ятком, Янукович має провести у в’язниці 13 років як винний у державній зраді та сприянні війні.
Ці 13 років не є максимальним покаранням, котре загрожувало Вікторові Федоровичу: найсуворіша санкція передбачала 15-річне ув’язнення, і саме такої кари вимагали прокурори. Одначе суд зняв частину інкримінованих епізодів із Януковича, бо вони не були доведені державним обвинуваченням, а також урахував декілька пом’якшувальних факторів.
Зокрема, обставиною, котра пом’якшує покарання, суд визнав скоєння злочину «під впливом залежності від представників влади Російської Федерації».
Колегія суду на чолі з Владиславом Дев'ятком
Також оболонські судді дослухалися до позитивних рекомендацій Януковичеві, наданих соратницею (невже дійсно єдиною?) – колишньою його прес-секретаркою, одним із облич Партії регіонів Ганною Герман. «Суд враховує показання свідка захисту Герман, яка характеризувала Януковича виключно з позитивної сторони», – зачитала колегія суддів, котра, мабуть, була розчулена її сповідальним виступом на допиті.
Окрім того, суд врахував реноме підсудного – дві вищі освіти, головування в ОДА, народний депутат, прем’єр-міністр, президент. Зважив на його вік і стан здоров’я (зі здоров’ям дійсно була постійна халепа: якщо вірити «відмазкам» захисту, то саме внаслідок травмування коліна В.Я. не зміг оголосити у суді останнього слова).
Згідно з ремаркою суду, Янукович не перебуває на обліку нарколога та психіатра. А раніше він не був (та невже?!) судимим.
У судовому вироку, котрий судді зачитували впродовж восьми годин зі щогодинними 15-хвилинними перервами, констатовано, що «своїми вмисними протиправними діями Янукович В.Ф. вчинив злочини проти основ національної безпеки України, передбачені ч.1. ст.111 Кримінального кодексу України, а саме – державну зраду, тобто діяння, вмисне вчинене громадянином України на шкоду суверенітету, територіальній недоторканності та державній безпеці України, а саме – надання іноземній державі, Російській Федерації, та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Також своїми вмисними протиправними діями вчинив злочин проти миру, передбачений ч.5 ст.27, ч.2 ст.437 ККУ – а саме пособництво у веденні агресивної війни».
Судді вважають, що «перевиховання та виправлення [підсудного] неможливі без ізоляції від суспільства».
«Суд, – ідеться у кульмінаційному епізоді вироку, – ухвалив: Януковича Віктора Федоровича визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.111 (державна зрада, – Z), ч.5 ст.27 та ч.2 ст.437 (сприяння агресивній війні, – Z) Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання: за ч.1 ст.111 – у вигляді 13 років позбавлення волі, за ч.5 ст.27 та ч.2 ст.437 – у вигляді 12 років позбавлення волі. За сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити Януковичу остаточне покарання у вигляді 13 років позбавлення волі».
Кликав війну
Згрубша, весь судовий вирок побудовано довкола одного-єдиного вчинку Віктора Януковича – звернення до президента Росії Владіміра Путіна з закликом використати збройні сили Росії «для відновлення законності, миру, правопорядку, стабільності та захисту населення України», який він підписав 1 березня 2014 року.
Всупереч спробам Януковича дезавуювати це звернення, всупереч спробам видати його як додаток до якогось іншого звернення (про поліцейську місію), суд визнав автентичність документа. Також суд констатував, що саме на підставі того березневого звернення Росія обґрунтовувала потребу введення військ до України.
Фраґмент зі звернення Януковича 1 березня 2014 року
Власне, лінія обвинувачення повністю оберталося довкола цього епізоду: і аналіз засідань Ради безпеки ООН, і вивчення документації Ради федерацій РФ та Кремля, і експертиза прес-конференцій Януковича та Путіна, і протокол огляду пропагандистського фільму «Путь на родіну», і реконструкція дій російської воєнщини тощо. Суд аналізував, чи Янукович мав підстави скаржитися Путіну на те, що «в країні панують хаос та анархія», а «життя, безпека та права людей, особливо на Південному Сході та в Криму, під загрозою». Саме тому значна частина судового процесу пішла на встановлення можливих причин спалаху протестних акцій «антимайдану» у Криму. І тут одним із найсильніших аргументів були доповіді СБУ про підготовку Росією антиукраїнських акцій, написані задовго до втечі Януковича, а також прослуховування телефону Путінового радника Сєрґєя Ґлазьєва – розмов про підготовку та фінансування сепаратистських акцій (уявіть собі, ці докази хтось зі «силовиків» примудрився здобути в цілком легальний спосіб у січні 2014 року, в часи глупої диктатури!).
Велика частина процесу також фокусувалася на тому, щоб з’ясувати, наскільки правдивою була загроза життю персонально Віктора Януковича, котрий спершу самоусунувся від президентських обов’язків, а згодом іще й шукав захисту в росіян. Суд визнав: ввечері 21 лютого 2014 року на блок-посту під Києвом невідомі особи дійсно обстріляли президентський кортеж Януковича із мисливської зброї, одначе сам Віктор Федорович у той час перебував у гелікоптері. Служителі Феміди обурилися тим, що Янукович торочив, начебто обстріл здійснювався з автоматів, і начебто він на власні очі бачив поранення працівника служби безпеки. «Обвинувачений учергове повідомив завідомо неправдиву інформацію з метою виправдання своїх дій», – констатовано у вироку.
Навіть Януковичу знайшли виправдання
Суд, на жаль, поверхово розглянув оставини підриву обороноздатності України у часи режиму Януковича. Незважаючи на очевидність закидів, що знекровлення армії мало наслідком неможливість нашого війська чинити опір росіянам, прокурорам не вдалося їх обґрунтувати процесуально.
«Свідки повідомили суду, що підготовка до окупації півострова готувалася ще набагато раніше, задовго до подій на Євромайдані, про що свідчить зниження боєздатності української армії та наповнення російськими кадрами Збройних сил України та Служби безпеки України […] Поряд з цим, формуючи обвинувачення, слідчий та прокурор не навели конкретних дій та вчинків, які б, на їхню думку, свідчили про вчинення Януковичем посягання на обороноздатність України», – констатував суд на чолі з Владиславом Дев’ятком.
Відтак, суд виключив із Януковичевої держзради одну з кількох кваліфікуючих ознак – діяння, що мало на меті підрив обороноздатності держави.
Допит Януковича на іншому судовому процесі – у справі про розстріли на Майдані
Понад те, судді зняли з Віктора Януковича цілу статтю Кримінального кодексу – згідно з вироком, його визнано невинним у сприянні в замаху на територіальну цілісність держави (ч.5 ст.27, ч.3 ст.110 Кримінального кодексу).
«Янукович своєю заявою від 1 березня 2014 року […] фактично надав Російській Федерації необхідні засоби та усунув перешкоди для обґрунтування нібито наявності підстав військової інтервенції, створював уявлення про легітимність дій представників влади і службових осіб збройних сил РФ, надавав видимість законності вторгнення та окупації підрозділами збройних сил РФ території півострова Крим, надавав дипломатичні, ідеологічні та інформаційні засоби для ведення агресивної війни проти України задля окупації частини її території, чим зашкодив суверенітету, територіальній та політичній недоторканності, а також державній безпеці України. Однак стороною обвинувачення не надано достатньо доказів, які б свідчили про те, що його дії спрямовані не лише на порушення суверенітету, політичної та територіальної недоторканності, державної безпеки України, окупацію частини України Російською Федерацією шляхом ведення агресивної війни проти України, але й на зміну меж території України», – констатував суд.
Судді звернули увагу на те, що для доведення вини підсудного слід довести суб’єктивний бік злочину. Для прикладу, суб’єктивною метою державної зради названо намагання Віктора Януковича отримати преференції на території Росії та уникнення ним покарання. Водночас в епізоді зі сепаратистськими діями Януковича такого обґрунтування забракло: хотів хлоп врятувати власну шкуру від покарання – але спробуй-но доведи, що до планів входила напівмілітарна сепарація Криму і кривава сепарація Донбасу... Також судові не вистачило переконливих доказів, які б свідчили про те, що Янукович був поінформований російськими посадовцями «про кінцеву мету окупації».
Від себе додамо, що питання про кінцеву мету дій агресора є вже не просто процесуальним, а має, без перебільшення, історичну вагу. До яких саме дій Росія підбурювала Віктора Януковича в час Майдану, з якого моменту Москва використовувала тодішнього президента «всліпу», якою мала бути роль Януковича на «харківському з’їзді» і чи дійсно передбачався план «двох столиць»? Ну, українські співчутливі судді принаймні констатували, що Янукович перебував «під впливом залежності від представників влади Російської Федерації», в якості аргументу для пом’якшення вини підсудного, але що там було глибше – поки що не з'ясовано...
Пікет учасників Євромайдану під судом
Ще один момент – суд відхилив один із аргументів обвинувачення про фінансові збитки діянь Віктора Януковича. На підставі дистанційної експертизи майна, захопленого Росією в Криму, прокурори стверджували, що екс-президент завдав Україні збитків на 1 трлн 80 млрд 352 млн грн. Згідно з висновком суду, ця експертиза є невмотивованою, а доказ визнано недопустимим.
І буде суд?..
Вирок набуде юридичної сили після розгляду справи в апеляційній інстанції. Адвокати Віктора Януковича вже заявили про намір оскаржити рішення суду – отож боротьба триватиме.
Власне, всі, хто хоча б краєм ока стежили за судовим процесом над Януковичем, віддавна могли зробити висновок: адвокати працюють не на те, щоб довести невинуватість підзахисного, а на те, щоби спровокувати суд на якомога більшу кількість процесуальних порушень (заочний суд, відмова в задоволенні клопотань, відхилення низки свідків, ротації адвокатів тощо). З тим, аби далі «повести козу» і в касаційну інстанцію, і зрештою в Європейський суд з прав людини у Страсбурзі.
Втім, цей судовий процес був надщербленим з двох боків. Намагаючись дотримати балансу, суд, для прикладу, дозволяв адвокатам організовувати допити пройдисвітів «режиму Януковича» конференц-зв’язком десь із окупованих територій – такі «чати», звісно, були пародією на допит, але видимість балансу створили.
Судовий процес, отже, видався дуже химерним. Якась частина його недоліків зумовлена об’єктивними факторами, передусім тим, що Янукович та купа інших свідків ховається в Росії, яка блокує доступ до доказів і навпаки займається їхнім фальшуванням.
Однак мусить же відбутися і справжній суд, який дасть оцінку економічним злочинам Януковича, розбереться в обставинах переходження української влади під контроль Росії, притягне до відповідальності весь ланцюжок винуватців злочинів проти Майдану і таки доведе провину тих, хто порушив 110-ту статтю Кримінального кодексу – спричинив до втрати територій. Може, це трапиться з іншими провадженнями, де фіґурує Янукович?
Не хочеться, щоб усе це залишилося на плечах лише суду історії.
Але і суд історії потрібен теж.
25.01.2019