Випробування великою водою

Сьогодні чимало українців, плануючи відпочинок, обирають містечка Затоку, Лазурне чи Вилкове. Однак уже за 80 років ці населені пункти можуть стати не популярними курортами, а частиною втраченого Україною суходолу – їх у нас відбере велика вода.

 

Екологічні експерти оприлюднили масштабний та детальний прогноз впливу світових кліматичних змін на територію України, а точніше на затоплення територій через підняття рівня Світового океану. Те, що раніше сприймалося лише як далека загроза із заголовків міжнародних новин, насправді значно ближче. Дослідження провели за ініціативою центру екологічних ініціатив «Екодія», у ньому взяли участь науковці й експерти.

 

За найгіршим сценарієм, якщо планета нагріватиметься такими темпами, як зараз, і викиди в атмосферу не зменшаться кардинально, до 2100 року в прогнозовану зону затоплення повністю або частково можуть потрапити близько 590 населених пунктів в Україні. Із них 62 села та 6 міст і містечок будуть повністю затоплені.

 

Можливі наслідки від підняття рівня Чорного й Азовського морів:


●  6 міст і селищ міського типу будуть затоплені повністю Вилкове, Гола Пристань, Щолкіне, Седове, Затока, Лазурне. Також 62 села будуть затоплені повністю.
●  34 міста потрапляють до зони затоплення (їхня територія буде частково затоплена), у тому числі Одеса, Херсон, Миколаїв, Маріуполь, Бердянськ, Мелітополь, Керч.
●  75 тис. людей мають бути переселені, з них 47 % сільського і 53 % міського населення.
●  Повністю або частково підняття рівня моря впливатиме на 98 об’єктів природно-заповідного фонду, у тому числі частину території Чорноморського та Дунайського біосферних заповідників,
та 31 об’єкт Смарагдової мережі.

 

 

Світ змінюється. Україна теж

 

Результати досліджень, які опублікувала Міжурядова група експертів зі зміни клімату ООН (The Intergovernmental Panel on Climate Change — IPCC) свідчать, що із часу початку промислової революції (з другої половини XVIII століття) глобальна температура планети зросла майже на 1°C. Навіть таке начебто незначне нагрівання спричинило танення льодовиків, збільшення кількості ураганів, повеней та екстремальних погодніх умов. І це лише початок.

 

 

Прогнози екологів щодо майбутнього потепління розходяться залежно від того, який зі сценаріїв вони прораховують. За найгіршим, до 2100 року середня температура на Землі зросте на 4°C порівняно з початком промислової революції. Так буде, якщо країни кардинально не змінять політики щодо викидів парникових газів. 

 

На думку вчених, максимальний прогнозний показник глобального підняття рівня моря на 2100 рік становить 0,82 метра. Для Чорного й Азовського морів підняття рівня прогнозують на рівні 0,46 м.

 

Найбільш вразливими регіонами до затоплення є прибережні зони. В Україні найбільшого впливу зазнають Крим (північна частина півострова), Херсонська область (район між Дніпровським лиманом і Тендрівською затокою, долина гирлової частини Дніпра) та Одеська область (дельта Дунаю). Загалом може бути затоплено близько 650 тис. га суходолу. Це площа, що дорівнює приблизно третині Львівської області.

 

Небезпека близько

 

«Ідея такого дослідження з’явилася на початку минулого року, адже ми розуміли, що про зміну клімату треба говорити, розповідати громадськості. У нас зовсім небагато детальних локальних досліджень на цю тему власне для України. Зокрема, в Україні досліджували можливий вплив підвищення рівня моря, однак це було суто науково, малодоступно та малозрозуміло. Світові ж моделі не локалізовані для України», каже Софія Садогурська, координаторка кампанії з питань зміни клімату Центру екологічних ініціатив «Екодія».

 

Звіт, який оприлюднили цього місяця, просто і зрозуміло пояснює, які території України опиняються у зоні найбільшого ризику. Науковці й екологи прорахували найбільш песимістичний прогноз щодо того, які українські території може затопити. Він справдиться у випадку, якщо всі країни дотримуватимуться нинішнього курсу і не погодяться кардинально зменшити викиди газів, що спричиняють парниковий ефект.

 

Масштаби прогнозованого затоплення можна побачити на інтерактивній мапі. Для рівнинної території України, кажуть вчені, точність їхніх даних у межах 10 метрів.

 

Від підняття рівня морів постраждає щонайменше 75 тисяч мешканців України це люди, що живуть у населених пунктах, що потрапляють у зону затоплення.

 

У зоні затоплення можуть опинитися:
●  40 тис. житлових будинків, а також 52 школи, 4 дитячих садочки, 11 університетів, 13 лікарень, 1 автовокзал і 6 залізничних вокзалів.
●  5,5 тис. км доріг із твердим покриттям, у тому числі 217 км міжнародного та 105 км національного значення.
●  200 тис. га сільськогосподарських земель і 43 тис. га лісів.
●  1900 виробничих будівель і майже 10 тис. га території виробничого та комерційного призначення.
●  662 екологічно небезпечні об’єкти, у тому числі 13 сміттєзвалищ і 36 очисних споруд.

●  Частково у зону затоплення потрапить територія меткомбінату “Азовсталь” ТОП-100 забруднювачів довкілля в Україні, а також відстійники підприємства "Кримський титан".

●  Суттєвого впливу зазнають 7 морських та 4 річкових порти.

 

Всього у прогнозованій зоні затоплення може опинитися близько 52 тисяч будівель. Із них у:

 

Запорізькій області 13587,

Одеській  10082,

Херсонській 8862,

Донецькій  7532,

Миколаївській 3592,

АР Крим 8181.

 

Вода прийде і на території об’єктів культурної спадщини та природоохоронного фонду, постраждають землі сільського господарства та ліси. Зокрема, йдеться про затоплення археологічної пам’ятки «Херсонес Таврійський» (АР Крим), якій понад дві тисячі років і яка внесена до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО. До прогнозованої зони затоплення також потрапляють залишки грецьких античних городищ Калос-Лімен (Чорноморський район, АР Крим), Мірмекій (м. Керч, АР Крим), найдавнішого у Північному Причорномор’ї давньогрецького поселення Борисфеніда на острові Березань (Миколаївська обл.) тощо.

 

Херсонес

 

У зони затоплень потраплять і небезпечні об’єкти порти, сміттєзвалища, очисні споруди, кладовища, полігони та військові бази. З найбільш небезпечних об’єктів до зони затоплення потрапляють Металургійний комбінат «Азовсталь», що входить у топ-100 забруднювачів довкілля в Україні, кислотовідстійники заводу «Кримський Титан», який наприкінці минулого року вже став причиною екологічної катастрофи на півночі Криму, нафтобази портів тощо.

 

Потреба пристосовуватись

 

«У нас мають бути детальні дослідження по кожному регіону, по кожній сфері. Усі міста повинні розуміти, що їм загрожує через кліматичні зміни, і повинні мати стратегії з адаптації. Підняття води це лише одна з проблем. Є міста, які матимуть проблеми з питною водою або серйозні виклики для сільського господарства та промисловості. Ми дуже сподіваємося донести цю інформацію і до міст», пояснює Софія Садогурська.

 

Про виклики, які збільшуватимуться з кожним роком через зміни клімату, міста повинні думати вже сьогодні. Йдеться також про такі зміни, як аномальні температури, збільшення кількості гроз тощо.

 

Однак діяти на регіональному рівні недостатньо. Україні потрібна серйозна державна програма з адаптації до змін клімату.

 

«Наразі її немає, – каже експертка. – Над нею лише починають роботу в Мінприроди. Наше дослідження ще раз наголошує на необхідності вирішення проблем. Зміна клімату – це не перспектива лише 2100 року, ми вже це відчуваємо і повинні бути готові. Тому дуже важливо, щоб були спільно зусилля і держави і міст».

 

Водночас основні надії – на міжнародну співпрацю. Основною причиною глобального потепління останніх десятиліть є зростання концентрації парникових газів. Вони утворюються від викидів промисловості, транспорту, сільського господарства, спалення викопного палива, а також збільшення лісових рубок і лісових пожеж. Вони утримують сонячне тепло у нижніх шарах атмосфери, не даючи йому повертатися до космосу, підсилюючи, таким чином, природний парниковий ефект.

 

 

2015 року лідери 195 країн ухвалили Паризьку угоду, яка передбачила утримання зростання середньої світової температури на рівні значно нижче +2°C від доіндустріальних рівнів та спрямовувати зусилля на обмеження зростання температури до +1,5°C від доіндустріальних рівнів. Рівень, на який держави готові скоротити свої викиди, кожна країна визначила самостійно і добровільно. Однак визначених державами внесків недостатньо. Якщо вони залишаться на рівні Паризької угоди, до 2100 року температура може підвищитися на 4°C. Дослідження вчених останнього року засвідчили, що уникнути такого сценарію ще можна, однак для цього всі країни повинні відмовитися від використання викопного палива та перейти на 100% відновлюваної енергетики до 2050 року. У такому випадку зростання глобальної температури Землі вдасться втримати у рамках +1,5–2°C.

 

«За оптимістичного сценарію, якщо країнам вдасться втримати потепління на рівні 1,5–2°C, підняття рівня моря може бути втричі нижчим», – пояснює Софія Садогурська.

 

Горішня знимка Затока на Одещині. До 2100 року вона може повністю опинитися під водою

 

24.01.2019