(В 60-ліття народин і 35-ліття педагогічної діяльности).
Діяльність проф. Чопівського різноманітна й велика, та широко відома на рідних землях і на еміґрації. На цьому місці згадаю лише про малий етап Його діяльности і праці підчас перебування в Кракові. В 1922 року стає Він професором Гірничої Академії, керманичем інституту "металографії і термічної обробки" і працює тут до кінця 1930 року. Опісля аж до вересня 1939 р. перебував на Шлеську, працюючи в металюргічному промислі, але одночасно залишає собі виклади і вправи з "термічної обрібки і спеціяльних сталей".
З приїздом проф. Чопівського до Кракова повстає "де факто" інститут "метальографії і термічної обрібки". Гірнича Академія, яку засновано 1. травня 1919 року, була щойно в стадії організації і творилися нові катедри та будувалася лябораторія. Проф. Чопівський занявся інтенсивно організацією свого інституту, в короткому часі стає він одною з найкращих науково-технічних лябораторій в Польщі і поза її межами. Проф. Чопівський, як знаменитий вчитель, науковець і фахівець в ділянці метальознавства та металюргії вповні вив'язується зі свого завдання. Технічні виклади, які з природи речі є сухі, важко їх довго слухати; та проф. Чопівський уміє їх зробити такими цікавими, що студенти залюбки ходили на них. Заходили і не фахівці, щоб послухати блискучих викладів проф. Чопівського. І не диво, що проф. Чопівський протягом своєї короткої професорської діяльности потрапив створити власну наукову школу. Від студентів вимагав він доволі багато, але завсіди був сердечний і прихильний; коли треба було добути інформацію про якенебудь неясне наукове питання, або коли хтонебудь шукав якоїсь книжки, або іншої наукової посади, охоче давав допомогу, не жалуючи ні часу ні труду. Тому всюди зустрічався проф. Чопівський з надзвичайною симпатіємо і прихильністю, всюди мав щирих приятелів. Поза педагогічною працею, пише реферати і статті до різних технічних часописів: українських, німецьких, польських, французьких і видає книжки; також бере участь в різних наукових з'їздах і виголошує реферати. Його наукові праці завсіди змістовні і з оригінальним підходом до справи; реферати проф. Чопівського є завсіди цінними вкладами в технічну науку. При всіх поїздках закордон (до Берліна, Парижа, Лондону і т. п.) познайомлюється з новими методами наукової праці і технічним поступом, з чим ділиться по повороті безінтересовно з іншими. Нераз ми його працівники, подивляли звідкіля професор на не все має час і енергію. За час його професорської діяльности в Кракові (1923 до 1938), виконало 44 студентів свої дипломові праці, з чого 5 було українцями (а загальне число українських металюргів було в тому ж самому часі 9); отже більше як половина наших студентів виконувало дипломові праці у проф. Чопівського, хоч це було трудніше ніж в інших професорів. Позатим проф. Чопівський промував одного інженера на доктора технічних наук.
Проф. Чопівський все цікавився українськими студентами, що студіювали в Кракові, не лише в Академії, але університету і інших вищих та середніх шкіл). Нераз приїздили молоді хлопці по натурі до Кракова на студії, не маючи нікого зі знайомих і зверталися до нього, чи то за допомогою, чи то за порадою. Часто траплялись і такі, що не мали ніякої матеріяльної підтримки від родини чи то на життя, ні на заплачення вписового і іспитового, просто жили в нужді і працювали. Ніхто з них, хто тільки звернувся до нього з якимсь проханням ніколи не зустрінувся з відмовою. Позатим проф. Чопівський дуже часто запрошував додому чи то на обід, чи на вечерю, чи на нічліг, хоч у його самого було скромно (одна кімната, малі діти). А зокрема опікувався проф. Чопівський нашими студентами, що студіювали в Гірничій Академії, поза матеріяльною допомогою, старався допомогти морально. Якщо хтось мав якісь труднощі, чи то при вступі, чи в часі студій, чи потребував референцій на посаду, чи навіть особистої інтервенції, то проф. Чопівський все старався допомогти. Скільки разів проф. Чопівський заохочував до дальшої праці! Позатим він перший започаткував стипендійний фонд, до якого щойно по кількох літах втягнено деяких інших наших інженерів, що працювали в промислі. З того фонду признавані одноразові або цілорічні стипендії для незасібних студентів; завдяки цьому стипендійному фондові уможливлено більшості студентам покінчити цілі студія. Також старався він гуртувати наших студентів без різниці, з яких би українських земель не походили; це найперше робив у себе — в своєму помешканні. Опісля, коли число студентів побільшилося в Академії, улаштовувано в "Просвіті" імпрези т. зв. "Вирварку", розуміється на тих сходинах ніколи не бракувало панства Чопівських, як і на інших імпрезах (концертах, виставах, забавах). Після виїзду проф. Чопівського з Кракова число студентів в Гірничій Академії змаліло.
Треба відмітити і те, що проф. Чопівський все робив з власних почувань і доброго серця, не бажаючи ніяких подяк. Як людина праці і науки не терпів нещирости, хитрости, самохвальства і тому доводилося йому зазнати різних прикростей. Але невсипущою працею, своїм надзвичайними особистими прикметами, фаховими здібностями, усував усі перешкоди, з'єднуючи собі не лише у своїх, але й чужих пошану та авторитет. Доказом його незвичайного прив'язання до наукової праці є і те, що після виїзду на Шлезьк, без огляду на тяжку і відповідальну працю в металюргічному промислі, приїжджав що два тижні до Кракова на виклади, щоб безкорисно виховувати молодих металюргів.
Хоч більше ніж десять років проминуло від виїзду з Кракова і хоч багато подій перекотилося від того часу, а проте найживішими і найкращими спогадами живуть у моїй свідомості літа перебування проф. Чопівського у Кракові та заєдно повертається думка в ті часи, коли добував я перші основи фахового знання у мого дорогого вчителя. Також вся українська колонія в Кракові цінить проф. Чопівського, як заслуженого українського і наукового, діяча, педагога, фахівця металевого промислу і т. д.
З нагоди ювілею цього заслуженого діяча бажаю Шановному Ювілятові, щоб його працьовитість і продуктивність не покидали й надалі, та щоб у дальшому житті він осягнув свої бажання, а саме, щоб мав змогу працювати для рідного шкільництва та розвитку техніки на Рідній Землі.
Краківські вісті
19.01.1944