I.
Знов один рік посунув у море минувшини — годить ся ж нам нинї, ставши на поріг нового року, оглянути ся в тім роцї минувшім: що він чи добра чи лиха принїс нам, Русинам, а до того витягнути для себе і якусь науку на будуще.
При такім розглядї треба очевидно відрізнити два моменти: один політичний, нинї майже зовсїм независимий від нашого співдїланя в краю і державі, — а другій культурний, завислий від нас самих, від нашої енерґій та рук, від нашої свідомости народної і від нашого патріотизму.
З огляду політичного минувшій рік 1893-ий належить до таких років, котрі минають, не приносячи Руси майже нїяких нових здобутків, а натомість вписуючи де-що навіть в minus-и. Справдї, не можна навести aнї одної річи, котра би — чи то дорогою законодавства краєвого або державного, чи дорогою адміністративною — вийшла минувшого року на користь народу руского, на єго піддвигненє національно культурне, політичне або економічне.
Політична урядова система в краю не змінила ся в тім роцї на лучше супротив Русинів, лишило ся все "як бувало". Власти політичні по краю і торік не мали в тім дїлї нїякої директиви, тож взaгaлї проявляв ся великій хаос в урядованю — що в однім повітї було вільно, те в другім було заборонено, — зависїло се від widzimisię функціонарів. В "Дѣлї" було виказано богато того рода випадків дотично руского письма, а пригадуємо і факт, що деякі старости та окружні инспектори шкільні виступали в циркулярах [як в Яворові] або в устних поученях против руского товариства обезпечень "Днїстер". Як давнїйше, так і в минувшім роцї бували випадки переношеня урядників Русинів на Мазурщину "ze wzglеdów służbowych ".
При тім зазначила ся минувшого року більше, як коли-небудь, польска аґітація супротив Русинів як в прасї польскій, так і серед деяких верств суспільности польскої на Руси. Поет Корнель Уєйскій проголосив поклик до польонізації Русинів лат. обряду — а зі всїх сторін галицкої Руси посипались ненавистні а розумієсь і на-скрізь ложні дописи до польских дневників про "ucisk Polaków przez Rusinów". Аґітація ся дійшла вкінци до того степеня, що оден з видатних дневників польских [Przegląd] пером якогось польского ксьондза кинув небувалу доси клевету на загал руского духовеньства.
Сойм торічний не принїс для Русинів нїчого користного. Внесенє руских послів в справі реформи виборчої відкинула більшість польска a limine, не допустивши єго навіть до розгляду в комісії — хоч в дотичнім внесеню посла Телишевского ишло лиш о усуненє посередних виборів в курії сїльскій а о заведенє безпосередних. Натомість польска сторона в соймі виступила з проєктом реформи закона громадского в спосіб дуже некористний для громад. Тенденцією обох внесень, які в тій справі поставили посли Рутовскій і Шлят, єсть — зруйнувати автономію громадску на користь впливу шляхотско-польского елєменту. Нема сумнїву, що соймова більшість польска буде всїми силами перти до осущеня того свого пляну, а коли-б їй се удало ся, то оно було би найбільшим лихом для селяньства взагалї а для руского ще спеціяльно. Супротив такого лиха нїчо не значучими були би для нас такі здобутки, як якась нова паралєльна ґімназіяльна або утраквістична семинарія з характером руским. Тому й не диво, що всї віча, які відбували ся в різних сторонах нашого краю, протест против того замаху на автономію громад клали на перше місце.
В радї державній, за остатних часів правлїня кабінету ґр. Таффого, именно від пори, як в кабінетї виробив собі вплив бистроумний міністер фінансів д-р Штайнбах, заносило ся на деякі важні реформи на поли економічнім і політичнім. Були в плянї именно дві реформи: реформа системи податкової в напрямі заведеня податку проґресивно-доходового і реформа виборча, навіть досить широка, хоч, правда, не у всїх напрямах однаково. Та — на шкоду загальну — як раз в ту пору, коли кабінет ґр. Таффого по довгих лїтах задумав дїла користні для народів держави — повалила єго звістна спілка сторонництв і видвигнула нове міністерство коаліційне зложене з нїмецких лібералів та нїмецких і польских консерватистів. Ся змінa мусїла спровадити за собою і виразнїйше уґрупованє сторонництв парляментарних, а тим чином не могла остати ся без впливу і на клюб рускій.
Клюб рускій поставив для себе покищо за засаду: політику вільної руки, узнавши за річ пoтpібнy — остаточне своє pішенє що-до приступленя або неприступленя до коаліції славяньскої відложити на пізнїйше, по сесії соймовій. Політика вільної руки для руского клюбу була зовсїм відповідна на дану хвилю — та, на жаль, несолідарність членів клюбу при кількох дуже важних справах показала, що в клюбі з вільною рукою ще й поодинокі члени ведуть супроти себе, політику вільної руки. Отсе то й найбільше лихо, яке принїс нам рік минувшій. Нездоровий стан в клюбі переносить ся й до краю і ще більше замотує і так дoвoлї вже замотані відносини наші. Справа ся мусить бути полагоджена в краю перед почином нової сесії ради державної — і не тратимо нaдїї, що удасть ся полагодити єї так, як того вимагає добро і повага руского народу.
[Дѣло, 15.01.1894]
ІІ.
Як що до здобутків та зміни на лучше на поли політичнім не могли ми навести нїчого за рік минувшій — так знов на поли культурної — просвітної і економічної нашої роботи минувшій рік не проминув нам марно, а навпаки, лишив по собі немало plus-ів. Се мусить щиро радувати кождого щирого Русина і піддержувати та підносити духа, бо поступ наш культурний — то річ головна, то запорука красшої будучности, лучшої долї народу в кождім напрямі.
Перейдемо коротко ті plus-и наші на поли культурної роботи в роцї минувшім насамперед в столици краю а потім на провінції.
З львівских товариств народних звернемо увагу поперед всего на товариство "Днїстер" — а то длятого, що минувшій рік був першим роком дїяльности сего товариства і за той рік мало ви казати ся, чи оправдані були ті сумнїви деяких пессімістів, що при основаню руского товариства взаїмних обезпечень похитували головами — мовляв: де нам Русинам дати тому раду й лад! І от показало ся, що як тілько люде з охотою і енерґією взяли дїло в руки і не поскупили працї — то й осягнули зараз в початках такі результати, що товариство виказало нормальний розвій і здобуло собі підставу до дальшого розвитку.
В першім роцї своєї дїяльности приняв "Днїстер" 15.105 обезпечень на 10,142.307 зр., а шкід мав на 18%. Надїятись, що по тім першім роцї розвій товариства пійде скоршим темпом — що всї Русини солідарно возьмуть ся до підпори того преважного товариства, при помочи котрого зможуть з часом витворюватись другі фінансові институції рускі. З радістью нотуємо такі факти з остатних часів, як голос самих селян на зборах "Рускої Ради" в Жовкви і ухвала руского духовеньства деканата самбірского на недавнім соборчику в Самборі. Бажати би, щоби селяньство і духовеньство наше скрізь по краю переняло ся такою свідомостію ваги і значіня нашого "Днїстра".
Товариство "Просвіта" в минувшім роцї розвивало дуже живу дїяльність і то не лише що до головної своєї задачі — видаваня книжок просвітних, котрі певно задоволили членів товариства — але і в многих инших напрямах. Ювілейний 25-тий рік свого истнованя заманіфестувала "Просвіта" величавим торжеством в честь Маркіяна — перевезенєм мощей того першого соловія, розбудители галицкої Руси.
Важна реформа статута товариства, переведена в роцї 1891-ім, почала вже і в практицї виказувати результати. За два роки зорґанізувалось около 120 читалень "Просвіти", а деякі в значній части використали великі добродїйства нового статута "Просвіти", котрий дає читальням єї дуже широке поле орґанізації просвітної і економічної. Звертаємо і при сїй нагодї бачну увагу патріотів на сю преважну справу і горячо кладемо єї им на серце. Тілько троха щирої волї і заходу провідників народу, а на основі нового статута "Просвіти" можна би перевести прекрасну просвітно-економічну орґанізацію селяньства і маломіщаньства нашого скрізь по краю. [Пригадуємо недавно друковане в "Дѣлї" справозданє про красні початки економічної самопомочи селяньскої в Косівщинї, де за дїло взяв ся нотар п. Вол. Лушпиньскій з кількома священиками.]
Та й взагалї для "Просвіти" минувшій рік виставив гарне свідоцтво жизнености і що-раз красшого розвою єї. В двох остатних роках [після нового статута видїл урядує два роки] з вкладок членьских прийшло до каси "Просвіти" 6.457 зр. [в 1891 р. 3.177 а в 1892-ім 3.280], з розпродажи книжок 5.825 зр., з відсотків від власних капіталів прийшло понадь 1.700 зр., а взагалї приходу мала Просвіта за ті два роки 17.666 зр. [Навіть відчисливши від того 3.000 зр. субвенції від сойму, лишаєсь поважна сума доходу з власних жерел 14.666 зр.] З суми 17.666 зр. приходів видала "Просвіта" — відтягнувши 4.695 зр., котрі пожерла за той час адміністрація — 12.971 зр. на цїли продуктивні, зазначені в своїм статутї. Вкінци треба піднести й се, що в тім часї вступило до товариства 1.133 нових членів. Так уже з тих наведених дат стає ясно перед очи гарний розвиток і поступ "Просвіти" — товариства так важного і хосенного в нашій праци орґанічній. Єсть се велике plus наше з року минувшого.
Товариство имени Шевченка, почавши під проводом посла проф. Ол. Барвіньского нову фазу в исторії свого розвою, переорґанізувавшись на товариство наукове, розвивало в минувшім роцї живу дїяльність. Секції наукові відбували свої засїданя, підготовляючи матеріяли до книг "Записок" [доси товариство видало дві книги]. Часопись "Зоря" видавана товариством під редакцією В. Лукича розвинулась так гарно, що від сего року товариство почало видавати в збільшенім обємі без підвисшеня передплати, а кромі того товариство взяло на себе кошти видаваня "Часописи Правничої" під редакцією д-ра Костя Левицкого. Товариство своїм накладом видало в минувшім роцї кілька праць из "Зорі", белєтристичних і наукових, окремими книжками. По краснім виданю "Кобзаря" Шевченкового в двох томах товариство почало друкувати при "Зорі" россійско-україньскій словарь в двох томах [першій том скінчив ся з кінцем минувшого року а тепер почав ся другій] і переняло на себе наклад виданого д-ром К. Левицким нїмецко-руского словаря висловів правничих і адміністраційних. Вкінци піднести належить і се, що друкарня товариства підносить ся з кождим роком і нинї належить до перших друкарень у Львові.
[Дѣло, 19.01.1894]
III.
Театр рускій — під управою львівскої "Рускої Бесїди" і у власнім зарядї "Бесїди" — за остатні два роки знаходить ся в станї переходовім, як се звичайно буває при всяких важнїйших реформах. В 1893-ім роцї відносини театру — в порівнаню з роком 1892-им — уложили ся значно лучше і трупа наша могла сміло загостити до Львова та й виступити з цїлим рядом нових штук оріґінальних руских, з котрих деякі становлять безперечно цїнний набуток нашої сцени і літератури драматичної. Се треба вписати між наші plus-и з року минувшого.
Сего року наш театр має продукуватись у Львові в часї вистави краєвої. Ся нагода мусить спонукати видїл "Рускої Бесїди" доповнити нинїшний персонал театральний відповідними добрими силами. Треба надїятись, що се видїлови "Бесїди" щасливо поведе ся, а тогдї нагоду сю видїл певно використає й на будуще, постаравши ся — всї що найлучші нові сили удержати при рускій сценї.
З театром вяже ся справа збираня фондів на будову театру у Львові. Комітет, що займає ся тою справою, потрудив ся в минувшім роцї дуже ревно, щоби дозвіл ц. к. намістництва на збиранє складок використати як найщедрійше. Розіслав купони скрізь по краю, віднїс ся до поодиноких заможнїйших людей в краю і до урядів громадских та рад повітових, вкінци відозвами в часописях загрівав земляків уряджувати складки при всяких товариских сходинах та устроювати концерти, забави і т. п. на дохід фонду. Однакож, сказавши правду, результат заходів комітету не був такій, якого би треба вимагати. З виказів зложених датків виходить, що в торічнім роцї не зложено навіть 10-ох тисяч зр.
Не можна сказати, щоб интеліґенція руска, духовна і світска, не складала по змозї своїх жертв [що-до орґанізації складок від интеліґенції рускої найкрасше списали ся патріоти і патріотки з міста Перемишля], а також треба сказати, що і з між польскої суспільности чимало одиниць прихильнїйших Русинам докинуло свою лепту. Та всего того показалось за мало — а очевидячки не з иншої причини, як з тої, що у Русинів [як і у Поляків в Галичинї] до жертв на цїли всенародні не втягає ся міліонів люду, не апелює ся до люду а обмежуєсь на тисячі одиниць верстви интеліґентної.
Люд наш жертволюбивий — бачимо се з єго похвали гідного дбаня і нераз дуже великих жертв на доми Божі, але поза той круг, по-за круг церковний, доси він не вийшов. Навіть на бурси, де виховують ся дїти люду, люд — коли й складає які жертви, то дуже маленькі. Розумієсь, се не єго вина, а вина наша, верстви интеліґентної, що не звертаємо ся до люду, не втягаємо єго в круг всенародних потреб руского народу — на взорець Чехів, котрі свій нарід в той круг втягнули. А се річ зовсїм не трудна. Громада — великій чоловік, громада скинеть ся по нитцї та й єсть для бідного сорочка — кажуть наші приповідки народні, каже сам нарід. Отже интеліґенції рускій треба після того й поступати: до жертв на цїли всенародні втягати люд — як найбільше одиниць а хоч би з найменшими лептами, хоч-би по "ниточцї", по грошику, а сума множества дрібних лепт дасть певно показнїйшу цифру, нїж сума більших жертв від розмірно невеликого круга одиниць. Втягненє народу до жертв, на цїли всенародні мало би велике значінє і з огляду на розбудженє у люду національної свідомости і почутя достоїнства свого, бо дїло довершене жертвами всїх верств рускої суспільности люд уважав би зарівно і за свій патріотичний подвиг, а не лише рускої інтеліґентної верстви, гордивсь би тим яко Русин і набирав би свідомости сили народу руского. Отже коли комітет для будови руского театру у Львові постарав ся у ц. к. намістництва о продовженє дозволу на збиранє жертв в краю ще і в роцї 1894-ім — нехай Русини интеліґентні не занедбають звернути ся до міліонів люду, нехай втягнуть люд до жертв, а результат складок випаде певно инакше, нїж в роцї минувшім...
"Народна Торговля" скінчила в минувшім роцї десятий рік свого истнованя і свого розвою. [Комітет, що зложив ся був для заснованя "Народної Торговлї", ухвалив виготовлений п. В. Нагірним статут дня 5 липня 1883.] Важна институція ся розвивала ся з кождим роком що раз більше, а нинї стала першою, найсильнїйшою того рода институцією в краю — як се сконстатував д-р Каро в остатній книзї видавництва статистичного бюра краєвого.
В десятім роцї свого истнованя товариство мало 12 складів [у Львові, Станиславові, Перемишли, Тернополи, Дрогобичи, Коломиї, Стрию, Снятинї, Самборі, Рогатинї, Бродах і Сяноцї], оборот касовий в тім роцї виносив звиж міліон [1,116.322 зр.], з торгу вплинуло 331.125 зр., доходу мала 49.370 зр., а чистого зиску 3.736 зр. — За цїлий же період 10-лїтний "Народна Торговля" уторгувала 2,280.668 зр., доходу мала 389.524 зр., а чистого зиску 35.503 зр. Дальше належить піднести, що "Народна Торговля" давала в минулім роцї удержанє 65 особам [очевидно рускої народности] занятим веденєм дїл єї [всї они побрали титулом плати 19.762 зр.], а відтак, що з "Народною Торговлею" стояло торік в зносинах 448 крамниць і взяли у неї товару на 55.359 зр. при опустї з цїни на 8.072 зр. і при кредитї на суму 8.014 зр.
Наведені повисше цифри свідчать з одної сторони о добрім станї "Народної Торговлї", о єї силї фінансовій, а з другої сторони і о єї значіню для народної справи рускої. Десятилїтний розвій "Народної Торговлї" може кождого Русина переняти нинї гордостію і пересвідчити, що й наш брат, коли тілько щиро й охочо возьме ся до дїла і провадить єго совістно, потрафить доказати богато навіть в справах торговельних і фінансових.
Товариство руских ремісників львівских "Зоря" — під проводом неоцїненого свого голови п. Василя Нагірного — розвивало минувшого року дальше свою дїяльність в обох напрямах: в напрямі піддержуваня руского житя товариского і розбуджуваня народної самосвідомости в кругах руских ремісничих родин у Львові — і в напрямі скріпленя товариства у взглядї матеріяльнім. До першої цїли служили товарискі сходини, забави, вечерки, відчити, аматорскі представленя театральні, а до другої збиранє складок на будову дому "Зорі", де би заложено і бурсу для молодежи ремісничої. Складок на фонд будови дому "Зорі" зложено доси на звиж 2.000 зр. Не сумнїваємо ся, що жертви для того симпатичного а дуже важного для Руси товариства не перервуть ся, а плисти будуть і дальше — бажати би тілько, що би плили щедрійше... Доказ свого патріотизму заявила львівска "Зоря" минувшого року і тим, що як тілько завязало ся в Стрию товариство міщаньско-ремісниче, члени "Зорі" немов на привіт і на заохоту та піддержанє духа в тім новім товаристві виїхали до Стрия, щоб там своїми силами устроїти аматорске представленє драматичне.
І розвій львівскої ремісничої "Зорі" не повинен уже довше оставатись без наслїдків у нас Русинів. Наша орґанічна робота народна храмає на деякі односторонности а на всякій спосіб не заточує такого широкого круга, як би повинна. Се виходить може і з натури галицко-рускої интеліґенції, що хопившись за одно, на друге призабуває. Так у нас бувало, так єсть і нинї. Ми взяли ся до похвального і спасенного труду для національного освідомленя та піднесеня і зорґанізованя селяньства. Роботу сю ведемо вже що-найменче двацять і пять лїт [від часу основаня "Просвіти"] і осягнули вже якісь позитивні результати. За той же весь час ми про національне освідомленє, піднесенє і зорґанізованє ремісничого і взагалї робучого елєменту руского по містах більших зовсїм не подбали. Знеґованє того елєменту стало у нас таке загальне, мов би оно розумілось само собою. Навіть соціялісти рускі махнули рукою на рускій елємент робучій по містах, а кинулись виключно до "хлїборобів" по селах — хотяй у всїх инших народів соціялісти оперують передовсїм по містах...
Отже пора би нам Русинам бодай уже нинї, коли ми для селяньства вже де-що зробили, взяти в свою проґраму також дїланє для руского елєменту по містах в краю, освідомлюванє та орґанізованє того елєменту — як сему початок дав торік у Стрию взірцево у всїх напрямах дїяльний і запобігливий видїл "Підгірскої Ради" під проводом д-ра Е. Олесницкого. Пора вже, щоби ми на наших вічах побіч резолюцій в интересах руского хлїбороба здобулись поставити також резолюції в интересах руского ремісника і робітника. Коли-б ми того елєменту по містах навіть не мали, обовязком нашим було би в интересї політично-національнім витворити єго, — але-ж ми все-таки маємо той елємент і мали би були єго й більше а може й не зле зорґанізований, як би орґанічна робота наша за десятки лїт була обняла й міста. А то ми полишили міста жидові й Полякам, нехай собі господарять, бо ми нїби-то не мaємо по містах нїякого дїла — наше дїло по селах. Тимчасом жидова й Поляки по містах не дармували, порали ся на наш кошт добре, а тепер — ба! звертають ся уже й до наших сел і жадають від нас, щоби ми поволи капітулювали і з того вибраного собі поля працї. Прецїнь же Корнель Уєйскій кидає оклик а Поляки в краю живо підхапують: "польонізувати Русинів лат. обряду" — а "сіоністи" чи "не-сіоністи" жидівскі протестують против того, що Русини починають орґанізувати крамниць по селах, бо крамарство нїби привілей жидів. Тая безпардонність, з якою другі поступають супротив нас на цїлій лінії — повинна тим більше спонукати нас до розширеня круга своєї роботи орґанічної також на ті поля, на котрі ми доси не ставили свого робітника... Вага і значінє елєменту міского всїм добре знані — за-для условій свого житя бутя перевисшає він сїльскій елємент рільничій рухливостію, спосібностію до поступу і проявом енерґії. Такій елємент мусять бути цїнний для кождого народу, тим більше для нас, що мусимо так тяжко боротись о своє національне истнованє на кождій пяди нашої землї.
[Дѣло, 22.01.1894]
IV.
Велике значінє шкільницгва — загалом знане і признане, тож тїшити ся треба кождим поступом, кождим кроком на перед на тім поли. А рік 1893-ий принїс Русинам де-що замітного.
Поперед всего треба піднести уложенє і виданє — по переведеній реформі правописній — якоїсь части нових книжок для шкіл, почавши від Букваря а скінчивши на Читанках проф. Олександра Барвіньского для висших кляс ґімназіяльних.
Відтак треба сконстатувати приріст по одній новій що-раз висшій клясї в паралельних руских клясах ґімназій в Перемишли і Коломиї та в тих кількох взірцевих школах руских при семинаріях учительских, котрі увійшли в житє минувшого року шкільного, а з між котрих безперечно найбільше значінє для Русинів має чотироклясова жіноча школа у Львові — перша того рода школа руска і єдина на цїлий край.
Вкінци треба піднести заходи Русинів, як у Львові так і на провінції, щоби через бурси та институти піддержати фреквенцію рускої молодежи в школах і дбати о моральне й національне вихованє молодежи. Институт св. О. Николая у Львові під зарядом нашого Товариства педаґоґічного підносив ся що-до числа своїх вихованків в остатних роках так гарно, що з цифри 17 вихованків в першім роцї, 26 в другім, 47 в третім — дійшов в четвертім роцї до цифри 64 і та [більше-менше] цифра удержуєсь і в сїм роцї. Минувшій рік зазначив ся під тим взглядом і остане памятним для міста Тернополя, де Русини [дякуючи особливо щедрій жертві одного патріота-священика з Поділя] здвигли величавий будинок на бурсу на 80 вихованків. Так само в Стрию Русини придбали на бурсу гарний будинок. В Перемишли минувшого року заложено вже угольний камінь під будову института дївочого — того від давна идеалу патріотів міста Перемишля. Буде се третій рускій институт дївочій побіч истнуючих уже двох институтів під зарядом Василіянок — в Яворові і у Львові, котрих розвій нинї вже обезпечений. Побіч бурс розвивають живу дїяльність також Шкільні Помочи [у Львові, Коломиї, Бродах.]
В минувшім роцї прибули як у Львові так і на провінції нові різнородні товариства, а в котрім містї лише знайдуть ся бодай трохи живійші та рухливійші наші люде, зараз се проявляє ся якоюсь новою товарискою орґанізацією. У Львові прибуло нове товариство жіноче "Клюб Русинок" і, дякуючи патріотичній ревности провідницї панї Г. Шухевичової, розвиває ся гарно. Треба сказати, що взагалї Русинки по цїлім краю почали остатними роками що-раз більше орґанізуватись і брати участь в справах руских. Прекрасною внїшною маніфестацією того був виступ жіноцтва руского [в першій лінії з Стрийщини] в часї торічного торжества Маркіянового у Львові. Друге нове товариство жіноче заложили патріотки рускі в Коломиї. В Самборі тамошні Русини оснували товариство для виробу риз церковних, щоби убогим вдовам та сиротам Русинкам дати можність удержаня з честної працї рук. Русини з Рогатинщини, оснувавши в Рогатинї філію "Просвіти", переняли ся ще гадкою здвигнути в тім містї Дім Народний. Міщане комарняньскі довершили торік будови гарного дому для рускої читальнї. В Бережанах завязано "Бояна" а в Коломиї воскрешено завмерле товариство драматичне, зреформувавши єго в рівній мірі й на співоче. [Поминаємо вже нові орґанізації з політичним характером, як ново-основане товариство політичне в Городенцї та заходи коло основаня таких товариств в Сокальщинї і Борщівщинї.]
Так розглянувши ся лиш зовсїм побіжно на поли нашої власної роботи орґанічної і єї поступу в роцї минувшім результат вийде що найменче не злий. А оно може йти з кождим роком що-раз красше, треба би тілько прийти нам до пересвідченя, що власна наша робота орґанічна — то головна основа, грунт нашої народної сили нинї і в будущинї; треба нам тілько роботу тую орґанічну вирізнювати з заколотів політичних і нї на хвилю не тратити єї з ока, бо заколоти політичні — річ хвилева і змінлива, а народна робота орґанічна — річ тревала, що робить ся не для хвилї, не на роки, а на десятилїтя та столїтя...
[Дѣло, 25.01.1894]
22.01.1894