Екзархат православних російських церков в Західній Європі відкладає щонайменше до 15 грудня виконання рішення Священного синоду Вселенського патріархату від 27 листопада 2018 року про скасування Патріаршого Томосу 1999 року, яким він дарував архієпископу-екзарху пастирську опіку і управління православними парафіями Російської традиції в Західній Європі.
«Будучи вкоріненою в західноєвропейському суспільстві, Архієпископія сприйняла деякі елементи західної культури. В першу чергу це є прихильність демократичним цінностям, базовим правам людини, а також загальному обговоренню перед прийняттям будь-якого рішення.» Тому «Владика Іоанн, як правлячий Архієпископ, зможе дати відповідь на синодальне рішення — поважаючи соборність Церкви і статути Архієпископії — лише після такої процедури: 15 грудня 2018 р. Архієпископ Іоанн запрошує духовенство Архієпископії на пастирську нараду, щоб порадитися з тими, хто разом з ним несе духовну відповідальність за парафії та віруючих Архієпископії. В процесі пастирської наради рада Архієпископії офіційно оголосить про скликання генеральної асамблеї Архієпископії, в якій візьме участь духовенство і делегати з мирян, обрані від парафій і громад, що належать до Архієпископії»
Про це повідомляють в Комюніке Ради Архиєпархії (Архієпископії) від 30 листопада 2018 року:
«Архієпископія православних російських церков в Західній Європі є однією з найстаріших православних громад в цьому регіоні. Актом святителя Тихона, Патріарха Московського від 8 квітня 1921 р. вона була ввірена пастирській опіці митрополита Євлогія (Ґеорґієвського).
Російські емігранти, які опинилися у вигнанні після більшовицької революції, з вірою і мужністю утвердили тут церковну присутність, засновану на головних принципах незавершеного Московського Собору 1917-1918 рр. Кафедра архієпископа спочатку була установлена в Берліні, а потім перенесена в Париж, собор Алєксандра Нєвського. Архієпископія отримала статус "асоціації французького права", що складається з парафій і громад, заснованих у Франції і по цілій Західній Європі, такою і залишається донині. Статути цієї асоціації — Основні єпархіальні положення православних російських асоціацій в Західній Європі — були подані в префектуру 26 лютого 1924 року і зберігають свою чинність і нині.
В 1931 р., щоб гарантувати незалежність і спадкоємство, Архієпископія попросила Вселенського Константинопольського патріарха про заступництво. 17 лютого 1931 року Томос надав Архієпископії статус тимчасового Екзархату Вселенського Патріархату.
22 листопада 1965 р. Вселенський патріархат несподівано оголосив Архієпископії про ліквідацію статусу тимчасового Екзархату, даного в 1931 р. З цього часу Архієпископія виявилася незалежною від будь-якого патріархату і перебувала під управлінням архієпископа Ґеорґія (Тарасова), правлячого архиєрея в 1960—1981 роках.
Патріаршим і синодальним посланням від 22 січня 1971 р., Вселенський патріархат знову прийняв Архієпископію, при цьому не даючи їй певного канонічного статусу в складі Патріархату.
З моменту свого обрання, архієпископ Серґєй (Коновалов) вів переговори з Вселенським патріархом про перегляд канонічного статусу Архієпископії в складі Патріархату. Багаторічні дебати всередині Архієпископії і переговори з Синодом Вселенського патріархату були завершені даруванням патріаршого і синодального Томосу від 19 червня 1999 р. Він був наданий на прохання Архієпископії і надавав їй статус Екзархату (не тимчасового).
Саме цей статус, без всяких попередніх консультацій з яким би то не було офіційним органом Архієпископії, був відкликаний Синодом 27 листопада 2018 р. Несподіваний характер синодального рішення Константинопольського патріархату про відкликання Томосу 19 червня 1999 р. не може не викликати серйозної заклопотаності всередині Архієпископії. Проте, дуже важливо не поспішати з поспішною відповіддю.
Дійсно, як свідчить православна еклезіологія в особі своїх великих богословів сучасності, таких як митр. Пергамський Іоанн (Зізіулас) або о. Ніколай Афанасьєв, саме навколо своїх єпископів громади вірних складають Церкву соборності:
"Безліч православних синодів укладали енцикліки та директиви, що стосуються внутрішнього життя єпархій, немов вони є вищим авторитетом у Церкві. Деякі православні богослови навіть вважали, що синоди є вищою владою, і утверджували таку ієрархію, в основі якої лежать єпархії, над ними — місцеві синоди, і на вищому рівні — вселенські собори. Чи є синод або собор тією структурою, яка перебуває вище єпископа? З точки зору еклезіології, відповідь на це питання може бути тільки негативною, оскільки для православної еклезіології нема нічого вище єпископа" ("Єпископ в Православ'ї" Митрополит Петрамский Іоанн (Зізіулас), в "Церква та її інституції". Париж, 2011, сс. 386-387).
Тому, щоб явити справжній голос Архієпископії, нам треба залишатися єдиними навколо свого правлячого архієпископа, Преосвященнішого Іоанна Харіупольського.
Залишаючись вірними ідентичності Архієпископії, ми будемо зібрані навколо правлячого Архієпископа і у тих інституціях, які визначені нашими статутами і визнані Синодом. В першу чергу всередині кожного приходу чи громади, але також і на асамблеях духовенства і мирян, які мають право виносити рішення.
Всяке церковне рішення, щоб бути дієвим, має бути офіційно прийнято тією спільнотою, до якої воно відноситься. Особливо якщо воно не було затребуване тими, хто повинен його виконувати. Владика Іоанн, як правлячий Архієпископ, зможе дати відповідь на синодальне рішення — поважаючи соборність Церкви і статути Архієпископії — лише після такої процедури: 15 грудня 2018 р. Архієпископ Іоанн запрошує духовенство Архієпископії на пастирську нараду, щоб порадитися з тими, хто разом з ним несе духовну відповідальність за парафії та віруючих Архієпископії. В процесі пастирської наради рада Архієпископії офіційно оголосить про скликання генеральної асамблеї Архієпископії, в якій візьме участь духовенство і делегати з мирян, обрані від парафій і громад, що належать до Архієпископії.
Будучи вкоріненою в західноєвропейському суспільстві, Архієпископія сприйняла деякі елементи західної культури. В першу чергу це є прихильність демократичним цінностям, базовим правам людини, а також загальному обговоренню перед прийняттям будь-якого рішення.
Ті клірики та громади, які захочуть покинути Архієпископію і приєднатися до будь-якої іншої єпископської юрисдикції, будуть мусіти канонічним шляхом просити відпускну грамоту у правлячого архієрея — Архієпископа Іоанна Харіупольского.
Наша преференція, однак, в тому, щоб продовжувати взаємодію і діалог любові на спільній зустрічі нашої єпархії.
Тут треба зазначити, що в канонічному аспекті — Архієпископ Іоанн, як правлячий архієрей, не просив про скасування статусу екзархату, ні про власний відхід на спокій. Отож, він зберігає за собою повноту пастирської відповідальності про православні російські церкви в Західній Європі.
Чекаючи відповіді, яку Архієпископ Іван Харіупольский зможе дати Його Святості Патріарху Вселенському Константинопольському Варфоломію та Їх Високопреосвященствам, членам Синоду, як результат описаної вище прозорої процедури, духовенство Архієпископії запрошує використовувати таке літургійне поминання: "Про Святійшого Патріарха Вселенського Варфоломія Константинопольського і про Високопреосвященнійшого Іоанна, Архієпископа Харіупольском, правлячого Архієпископа православних російських церков у Західній Європі".
З довірою до дії Царя Небесного, Духа Істини, Утішителя, ми закликаємо всіх віруючих до молитви про добрий стан святих Божих церков.»
Нагадаємо, що 27 листопада 2018 року синод Константинопольської Церкви прийняв рішення про скасування Екзархату російських церков у Західній Європі та інтеграції її парафій «в різні святі митрополії Патріархату». Дане рішення, згідно з комюніке Вселенського патріархату, було направлено на подальше зміцнення зв'язку парафій руської традиції з материнською церквою Константинопольського патріархату:
«Комюніке Священного Синоду Вселенського Патріархату
Священний Синод Вселенського Патріархату на засіданні 27 листопада 2018 року прийняв рішення про скасування Патріаршого Томосу 1999 року, яким він дарував архієпископу-екзарха пастирське опіку і управління православними парафіями Російської традиції в Західній Європі.
Це рішення відповідає пастирським і духовним потребам нашого часу, з великою повагою до канонічного права і нашої духовної відповідальності.
Справді, історичні обставини, що призвели до створення такої структури після Жовтневої революції 1917 року, всього сто років тому, докорінно змінилися. Ми дякуємо Богові за невтомну мужність, яку ваші громади проявили згодом у збереженні багатої духовної традиції, що прийшла з Росії після кривавих гонінь з боку нового атеїстичного режиму. Ми особливо раді тому, що Церква-Мати Вселенського Патріархату взяла на себе відповідальність запропонувати цим громадам свій канонічний захист і тим самим дозволити їм користуватися, щодо церковного порядку, свободою відповідно до життя в Дусі Святому.
Метою сьогоднішнього рішення є подальше зміцнення зв'язку парафій руської традиції з материнською церквою Константинопольського Патріархату. Кожна з цих громад має духовну спадщину, що склалася після драматичної історії гонінь і вигнання і пророчо брали участь в богословському відродженні Православ'я в ХХ столітті. Саме завдяки видатним особистостям, богословам, філософам, художникам російської імміграції православна віра поширилася по всій Західній Європі і за її межами.
Ми хочемо заспокоїти благочестивих віруючих парафій російської традиції в Західній Європі та їх громадах. Саме завдяки пастирській турботі Вселенський Патріархат вирішив об'єднати і приєднати парафії до різних святих митрополій Вселенського Патріархату в країнах, де вони знаходяться. Наша Церква-Мати буде і надалі забезпечувати і гарантувати збереження їх літургійної і духовної традиції. Родинні узи будуть ще тіснішими з Константинопольським престолом, оскільки він бажає продовжувати проявляти пастирську опіку і Апостольську турботу про народ Божий, за який він несе відповідальність.
Готуючись зустріти Божественне Різдво Христове, ми ревно молимося Господу, щоб ви залишалися вірними Вселенському патріархату, так само, як віддана Вам Константинопольська Церква-Мати. Ми щиро сподіваємося, що ви продовжите бути свідками православної віри в Західній Європі через практику чеснот і виконання засад Євангелії.
Ми хотіли б подякувати Його Ексцеленції архієпископу Іоанн Харіупольского за те, що вивів своїх громади з любов'ю і вірністю у цю нову фазу своєї історії, уповаючи на милість Бога, Який закликає нас: " відновитись духом вашого ума й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди. "(Еф 4 : 23-24)
Нехай благодать Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця, і спілкування Святого Духа завжди буде з вами, в молитвах Пресвятої Богородиці і всіх святих.
Фанар, 27 листопада 2018 року»
Тобто після рішення синоду всі парафії екзархату мають напряму підпорядковуватися місцевим єпископам Вселенського патріархату.
В неофіційному коментарі для ВВС у Вселенському патріархаті вказали, що скасування екзархату є внутрішньою структурною зміною, яку давно готували. Такі зміни викликані дублюванням юрисдикцій всередині Вселенського патріархату.
Майже в кожній країні Західної Європи вже є єпископ Константинополя, і в цих країнах є громади, які належали до екзархату. Через це виникало багато різночитань, до кого священикам звертатися в разі необхідності — до місцевого єпископа чи екзарха.
Наприклад, священик в Італії, який належить до екзархату, не міг звертатися до місцевого єпископа, а мав йти до екзарха у Франції. На такі проблеми вже скаржилася громада в Римі.
В 1931 році, коли створювали екзархат, в ньому була потреба — в Європі було всього кілька православних єпископів. Нині ж потреба в екзархаті відпала.
Свято-Сєргєєвський інститут вже 28 листопада заявив про визнання цього рішення і перехід в Галльську митрополію.
Натомість архієпископ Іоанн повідомив пресі, що з архієпископією цього питання не обговорювали, зазначивши, що він не отримав жодної інформації про це рішення перед його прийняттям. Він прибув до Фанарської резиденції Константинопольського патріарха разом із секретарем архієпископії Миколою Лопухіним. Про прийняте рішення владика Іоанн був проінформований в ході зустрічі з Патріархом Варфоломієм.
