Соло одного актора в операх сучасних композиторок України, Болгарії та Японії: на XVII Міжнародному фестивалі оперного мистецтва імені Соломії Крушельницької слухачів познайомили із незвичним на наших теренах жанром моноопери.
У програмі концерту прозвучали чотири моноопери сучасних українських та зарубіжних композиторок: Юлії Гомельської, Кармели Цепколенко (Україна), Ріки Нарімото (Японія) та Цвєти Дімітрової (Болгарія) у вражаючому виконанні соліста – австрійського бас-баритона Руперта Бергмана та ансамблю із Одеси «Senza Sforzando».
Ансамбль із Одеси «Senza Sforzando»
Зацікавлених слухачів захопили як різні настрої творів, так і сценічні образи, що їх створив Руперт Бергман, тому кожну монооперу вони сприймали мов на одному диханні. Бо від першого й до останнього звуку співак полонив їхню увагу не лише майстерним вокалом, а й (особливо!) акторською грою.
Відкрила концерт моноопера Юлії Гомельської «Відблиски втомленого поп-стару» (чотири новели) на вірші австрійського поета та співака Карла Марії Кінські у виконанні соліста та інструментального тріо (фортепіано, скрипка, ударні). Цей твір Юлія Гомельська написала 2010 року саме для Руперта Бергмана на його особисте прохання, і вперше співак виконав його на 18-му фестивалі «Два дні і дві ночі нової музики» в Одесі.
Моноопера Юлії Гомельської «Відблиски втомленого поп-стару» для Руперта Бергмана
Моноопера Гомельської – це розповідь історії поп-зірки, колись відомого співака, а тепер самотнього і усіма забутого. Особистість героя роздвоюється: з одного боку – втома від сцени, внутрішня самотність, а з іншого – жага публічності. Два стани головного героя знайшли відображення у музичній мові моноопери: вокальна партія поєднала спів й говірку (вокальна техніка Sprechstimme), а інструментальна – лірично-медитативні елементи з експресивними.
Як зауважила музикознавиця Анна Стоянова, чотири новели моноопери контрастні за образним змістом, характером та темпом. Вербальна складова першої, другої і четвертої викладена англійською. Артист розповідає про мрії, спогади, відчуває страх перед невідомим майбутнім. У третій новелі композиторка звертається до німецької мови (рідної для поета і виконавця), у якій співак висловлює думки, спрямовані у середину власного «Я», поринає спогадами в минуле, у ті часи, коли він не досягнув піку популярності.
Зв’язковим елементом моноопери стала ідея повторності як відображення безперервного кола почуттів, з якого неможливо вирватися.
Моноопера Кармелли Цепколенко «Цього вечора Борис Годунов»
Широкої палітри настроїв композиторка досягає цікавими технічними засобами, зокрема, клацанням пальців на початку кожної новели. Вокаліст відтворює образ зневіреного артиста, намагається якось привернути увагу до своєї особистості, нагадати присутнім, що його час іще не вичерпаний. Варто зауважити неабияку акторську майстерність соліста. Навіть у моменти пауз чи довгих звуків у вокальній партії мімікою та поглядом Руперт Бергман розкривав емоційний підтекст твору.
Моноопера японської композиторки Ріки Нарімото «Гомін води» – сучасне музичне «прочитання» хоку одного з найвідоміших японських поетів Мацуо Басьо. Кожен новий розділ (нове хоку) містить тематичний та емоційний контраст. На початку епізодів декламувалась теза, яка надалі варіантно розгорталася. Серед різноманітних вокальних прийомів композиторка використовувала гіперболізоване вібрато, глісандо, нехарактерно високий регістр, шумові ефекти, шепіт тощо. Відчувався досконалий баланс між вокальною та інструментальними партіями. Ансамбль то підводив до кульмінації, в момент якої вступав соліст, то навпаки «договорював» думку вслід за солістом.
Ріка Нарімото створила «Гомін води» 2012 року, і приємно, що українці були в числі перших виконавців моноопери. Відомо, що твір уже звучав на фестивалі сучасної музики «Два дні і дві ночі нової музики» 2012 року та Першому форумі сучасної музики «Donbas Modern Musiс Аrt» 2013 року.
Напружено, з особливим емоційним надривом прозвучала моноопера болгарської композиторки Цвєти Дімітрової «Морська примара» на вірші Генріха Гейне. Поет оспівує піднесені почуття, емоційний стан героя при спогляданні морського дна, де він бачить місто, людей та прекрасну дівчину. Однак, у кульмінаційний момент, коли поет готовий кинутися назустріч коханій, його зупиняють і «спускають на землю» зі світу марень.
У цьому творі декламація є основою партії співака. Розгорнута мелодична лінія з’являється лише в епізоді, пов'язаному з образом коханої. Музична драматургія твору становить єдину динамічну та емоційну лінію зі смисловою кульмінацією на слові «сумасшедший», яке прозвучало з вуст учасників ансамблю до соліста.
Феєричним завершенням концерту стала моноопера Кармелли Цепколенко «Цього вечора Борис Годунов», вирішена як яскравий перформенс. Прем’єрне виконання опери відбулося ще 2009 року на фестивалі «Два і дві ночі нової музики», а також на сцені Віденського камерного оперного театру 2011 року.
Моноопера Кармелли Цепколенко «Цього вечора Борис Годунов»
Соліст є водночас актором, що готується грати партію Бориса Годунова. Згодом він перевтілюється на Шуйського, і навіть постає в образі Юродивого. Три епізоди, супроводжуються динамічною сценічною дією з переодяганням, надяганням шкарпеток, взуття, смітника на голову. Такі дії спрямовані на досягнення пародійного ефекту. У фіналі твору співак пройшов між рядами, роздаючи власні фотокартки. Кульмінацією такого оригінального перформансу стало проголошення фрази: «Немає Юродивого, немає Шуйського, немає Царя. Цього вечора немає Бориса Годунова», після чого артист просто вибіг із зали. Кілька хвилин напруженої тиші і … бурхливі оплески захоплених глядачів.
Співпраця Руперта Бергмана з ансамблем «Sensa Sforzando» та українськими композиторами триває уже не один рік. Виконавець є частим гостем фестивалів сучасної музики в Одесі та Києві. У Львові він теж не вперше: торік виступав на «Ночі контрастів».
Після цієї вдалої презентації у Львові такого незвичного, але цікавого музичного жанру, як моноопера, залишається сподіватися, що влаштування подібних вечорів стане доброю традицією як на фестивалях сучасної музики, так і під час камерних імпрез у Дзеркальній залі Львівського національного академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької.
Фото: Руслан Литвин
02.12.2018