Оповістка копенгазкого бюра сіоністичних орґанізацій. — Маніфестація жидівських націоналістів у Львові. — Протест посла Штравхера.
Львів, 28. Жовтня 1918.
Бюро сіоністичних орґанізацій у Копенгазі розіслало 26. жовтня таку оповістку до всіх жидівських стоваришень: В мировім акті треба признати жидівському народови: 1) установлення Палестини в межах, які визначують історичні традиції та політичні й економічні вимоги, яко національної вітчини жидівського народу як і створення передумов, щоб її будова відбувалася без перешкоди; 2) повне й фактичне урівноправнення Жидів у всіх країнах, і 3) національна автономія на культурнім, економічнім і національнім полях в усіх краях, жидівська людність яких піднесе до цього претенсії.
Того самого дня відбулися у Львові чотири дуже численні жидівські зібрання, скликані сіоністичною партією. По зборах уладили десятки тисяч велиню маніфестацію. На зборах промовляли сіоністичні й жидівсько соціялістичні бесідники. На трьох зборах зявилися представники українських орґанізацій і привітали Жидів з їх енерґічним виступом в справі їх національних домагань.
На зборах ухвалено резолюції такого змісту: Вільна незалежна Палестина для вільної жидівської нації; для жидіеської нації права яко повновартний член узяти участь в союзі народів і домагання власного заступництва жидівської нації на міжнароднім мировім конґресі; на основі права самоозначення націй признання жидівської національности права національної меншости в краях, де Жиди живуть в масах.
Збори виступили з обуренням проти тих жидівських ренеґатів, що в теперішню рішаючу хвилю фальшують вислів волі жидівського населєння, виСЛовИЛИ їм погорду Й відмовили їм права бути представниками жидівського народу.
Вкінці збори повитали молоду волю української нації й висловили надію, що польська нація піде за прикладем української та признасть в повноті права меншости жидівської нації.
Проти одного в найбільших зрадників жидівської справи посла Лєвєнштайна, що на авдієнціі у цісаря Карла виступав як представник жидівського населення і жидівських інтересів, запротестував сіоністичний посол Штравхер на руки президента міністрів і директора кабінетової канцелярї. В протесті зазначив пос. Штравхер, що др. Лєвенштайн є польським представником і тому не має права говорити іменем усього жидівства в Галичині, а навіть іменем жидівства взагалі. Широкі маси австрійських Жидів у своїй більшости є жидівськими націоналиітами. Тільки велике поневолення Жидів на національнім полі в Галичині є причиню, що справа видається дещо инакше непознайомленому зо справою.
Жидівські погроми у Варшаві.
Дня 23. жовтня повторилися у Варшаві напади на Жидів. Прийшло до бійки між жидівськими й христіянськими зарібниками на ґроєцькім малім зелізничім двірци передмістя Мокотова. З цього повстали більші ексцеси, в яких взяло участь коло 2000 осіб. Зруйновано одну жидівську реставрацію, а господарів і гостей зневажено й ограблено. Жидівські крамниці Й мешкання трушено й нищено, при чім приходило до пробивань ножем. Жидівське населення Мокотова живе у великій трівозі, жаден Жид не важиться вийти сумерком на вулицю. З цього приводу пише одна газета: коли й не прийшло до погрому у великім стилю, все — таки без сумніву є погромовий настрій у Варшаві, до якого довело довголітнє підюджування инших верств польського населення проти Жидів. Жидівські часописи обурюються, що навмисне зволікають нараду над жидівським проханням охорони перед погромом.
[Діло, 29 жовтня 1918]
29.10.1918