До великого моменту.

Кождому українському громадянинови нашої землі глибоко западе в душу замогильний голос найбільшого поета Галицької України — до великого моменту, перед яким стоїмо. Саме тепер даємо передрук виривків могучих строф Івана Франка; написані вони до ювилею українського відродження 1908 року, а проте вони проймаючо актуальні в наших днях.

...Предивне диво!

Тайна поміж тайн страшних!

Сеж Енеєві потомки!

Та що стало нині з них?

Ті, що перед столітями,

Як згорів наш рідний дім,

Накивать йому пятами

Не задумались зовсім, —

Ті під материні крила

Знов згорнулися в любві,

І бажають в рідній хаті

Рай зготовити собі.

І дивіть, горять їх очи

Тим самим огнем святим,

Як горіли тої ночи,

Коли друг мій, побратим,

Коли славний безталанний,

Щирий батько наш Богдан,

У важкій годині скликав

Запорожців на майдан.

Тямлю ніч сю як сьогодні!

В коло нас реве Дніпро

І клекоче Ненаситець,

Камяне гризе ребро.

А в степу напроти Січи

Се не хижая сова,

А кодацька ляцька кріпость

Свої кіхті виcyвa.

У Богдана сльози в оці,

Та огонь в душі, в словах.

"Згинем, братя, або в гору

Піднесем свободи стяг!

Згинуть, нам одна дорога,

Чи з кайданах, чи в війні;

Хто ненавидить кайдани,

Тому війни не страшні!

Чи послабли ваші сили?

Потупилася шаблі?

Чи в серцях ви пoгacили

Дух лицарській взагалі?"

І гучнійше хвиль Дніпрових

Крик козацтва заревів:

"Або ляжем головами,

Або вибєм ворогів!"

В жовтім світлі смолоскипів,

Що горіли серед нас,

У очах козацьких блисло

Десять тисяч іскор враз.

Гей, тих десять тисяч іскор,

То був, браття, той підпал,

Що підняв страшну пожежу

Аж по Буга й Сяну вал.

Гей, тих десять тисяч іскор,

То був, бpатя, тoй розмах,

Що історію Вкраїни

Повернув на инший шлях.

Бачу, бачу тії іскри!...

Мовиш: мало їх? Невжеж?

Що? На трийцять міліонів

Десять тисяч не знайдеш?

Мовиш: де нам взять Богдана?

Тільки ти придатний будь

На святе, велике діло!

Загартуй думки і грудь!

До високого літання

Ненастанно пробуй крил,

А Богдан прийде як сума

Ваших змагань, ваших сил.

До великого моментy

Будь готовий кождий з вас —

Кождий може стать Богданом

Як настане слушний чай.

Mовиш: нині иншi війни...

Ну, то иншу зброю куй,

Ум остри, насталюй волю.

Лиш воюй, а не тоскуй!

Лиш борися, не мирися,

Радше впадь, а сил не трать,

Гордо стій і не корися,

Хоч пропадь, але не зрадь!

Кождий думай, що на тобі

Міліонів стан стоїть.

Що за долю міліонів

Мусиш дати ти одвіт.

Кождий думай: тут, в тім місці,

Де стою я у огни,

Важиться тепер вся доля

Величезної війни.

Як попамся, не достою,

Захитаюся, мов тінь, —

Пропаде кровава праця

Многих, многих поколінь.

У таких думках держися

І дітей своїх ховай!

Коб лиш чистая пшениця, —

Буде паска й коровай.

Чи побіди довго ждати?

Ждати — довго! То й не жди-ж!

Нині вчися побіджати,

Завтра певно побідиш...

[Діло]