Напередодні одного з найбільших економічних потрясінь ХХ століття — нафтової кризи 1973 року — впливова група дослідників опублікувала знаменитий звіт під заголовком “Обмеження зростання”. Ця праця звернула до себе увагу передусім через свої похмурі прогнози про майбутнє людства. Якщо росту населення і виробництва не стримувати, планета може залишитися без ресурсів і увійти в безпрецедентну кризу ще до 2070 року.
Турбіни гідроелектростанції. Щоб уникнути економічного колапсу, світ повинен негайно різко збільшити використання ощадливих енергоресурсів.
Через чотири десятиліття група незалежних науковців, які оновили дослідження, використовуючи сучасніші методи, дійшла тих самих висновків. Як і звіт 1972 року, замовником цієї роботи став Римський клуб — група ліберальних вчених, економістів та політиків, які цьогоріч святкують 50-ту річницю заснування.
Новий звіт, опублікований 17 жовтня в Римі, читати нелегко. Хоча його висновки менш драматичні, порівняно з 1972 роком, людство, за його словами, потрапило в щось, що нагадує пастку-22.
За теперішньої динаміки економічного росту це означає, що світ не зможе досягнути Цілей сталого розвитку ООН — низки соціальних, економічних та екологічних завдань до 2030 року. Навіть якщо уряди суттєво постараються, щоб наблизитися до соціальних та економічних цілей, зокрема боротьби із бідністю, голодом і забезпечення доступу до якісної освіти для всіх, вони ризикують пропустити екологічні.
“Існує високий ризик того, що системи, які підтримують життя людства на Землі, перетнуть точки неповернення, які вивільнять незворотні деструктивні процеси ще до 2050 року”, — йдеться у звіті.
“Досить непросто спостерігати ту саму дилему, яку Римський клуб описав ще 50 років тому, — каже Джулія Штайнберґер, економіст-еколог з Університету Лідса (Сполучене Королівство). — Звіт 1972 р. був кількісним аналізом, який ґрунтувався на комп’ютерній моделі, що розраховувала вірогідні майбутні наслідки розвитку світової економіки. Його критика була спрямована насамперед на твердження авторів щодо очікуваного часу вичерпання природних ресурсів”. Деякі економісти назвали цей звіт “безвідповідальним нонсенсом”, а чимало інших розкритикували комп’ютерну модель, яку автори використали для розрахунку споживання енергії, забруднення довкілля та росту населення.
Теперішній звіт поєднує соціально-економічні та біофізичні параметри з історичними моделями, причому всі ці змінні взаємодіють з часом, — розповідає Штайнберґер. Дослідники виявили, що, рухаючись своєю теперішньою траєкторією, світ може досягнути лише 10 з 17 ЦСР до 2030 року. Спроби досягнути соціальних цілей спричиняють марнотратне використання природних ресурсів і, як наслідок, роблять неможливим досягнення екологічних, зокрема стабілізацію клімату, зменшення забруднення довкілля та підтримання біорізноманітності.
Врятувати людство від катастрофи і досягнути всіх 17 ЦСР можуть лише радикальні економічні та поведінкові зміни, які включають, зокрема, негайну трансформацію енергетичних систем, заохочення планування сім’ї, що має стабілізувати чисельність населення, а також активний перерозподіл доходів, завдяки якому найбагатших 10% населення повинні отримували не більш як 40% глобальних доходів.
“Більшість оригінальних висновків "Обмеження зростання" досі залишаються в силі, — каже його співавтор, економіст зі Стокгольма Йоган Рокстрьом. — З наукової точки зору, звіт цілком задовільний, але аж ніяк не з погляду суспільства”.
Quirin Schiermeier
Gloomy 1970s predictions about Earth’s fate still hold true
Nature, 18/10/2018
Зреферував Є. Л.
22.10.2018