В зрусифікованім українськім Державнім Сенатї порушувалось питаннє про признаннє російської мови поруч української державною мовою України. Проти сього повстала вся українська преса, всї українські громадські орґанїзації, а Український Національний Союз видав з сього приводу таку відозву-протест:
"Тою силою, що виявляє індівідуальність народу, забезпечує не тільки інтелєктуальний, але й державний його розвиток, обєднує в один державний союз народні маси, безумовно являєть ся мова народня, ся, по словам нашого історика М.І. Костомарова, "душа народа". Поки живе мова народня — живе і сам народ, живе й ідея його суверенности. І се добре розуміли всї народи, які бороли ся за свою волю, за свою самостійність.
Вважаючи на се вороги українського народу і його державних прав здавна вели свій наступ на українську мову, вживаючи всїх заходів, щоби спішити її розвиток, її зріст. Такі заходи ворогів українства завше хвилювали українське громадянство.
Зараз, коли Україна повстала як держава, здавалось би, що українська мова повинна придбати в державі нашій те місце, яке вона, як мова значнїйшої більшости всього населення країни, по праву мусить займати, себто бути мовою державною.
Але, не вважаючи на се, вороги української державности, користаючи з тої атмосфери, яка зараз запанувала в урядових колах, разом з одночасною байдужністю деяких представників вищої урядової влади до сього надзвичайно важливого питання, а по части і при явній декого з них допомозї, вживають всїх заходів, щоби відняти у мови української ті права, які їй належать ся на Українї по праву, яко мови державної; вони силкують ся надати на Українї права державної мови — мові руській, або принаймні завести такий порядок, щоби за державну мову вважались в Українській Державі дві мови — українська і руська.
Маючи на увазї, що в незалежній і самостійній Українській Державі суверенного українського народу на власній його території по праву повинна бути державною мовою лише мова українська, Український Національний Союз висловлює своє надзвичайне обуреннє і рішучий протест з приводу заходів ворожих українству елєментів, які в своїй злосливости і ненависти до українства зважають ся зараз в робити замах на саму основу українського національного життя і державних прав українського народу — українську мову. Національний Союз нагадує, що Українцї нї в якім разї, нї при яких обставинах не відступлять від принціпа, на підставі котрого в Українській Державі державною мовою повинна бути лише мова значнїйшої більшости населення всієї країни — мова українська.
Звертаючи на сї замахи ворогів українства саму пильну увагу українського громадянства і всього українського народу, Національний Союз певен у тім, що український народ в сїй найважливійшій з справ — в оборонї прав свого слова, своєї мови, зумів дати належний опір ворогам українства і виявить ту єдність, силу і духову місць, якої вимагає важливість справи.
Одночасно з сим Національний Союз зазначує, що справу про державну мову повинно розвязати таким cпocoбом: 1) необхідно, щоби негайно був виданий законодавчий акт, на підставі котрого в Українській Державі ясно і точно раз на завше за державну мову вважалась би мова українська; 2) щоби в сьому актї був ясно зазначений термін, до котрого всї урядовцї і служащі в громадських установах України, які ще не знають української мови, повинні її вивчити і потім, після сього терміну, обовязково вживати сю мову на службі; 3) на державну і громадську службу приймати тільки тих нових служащих, котрі знають українську мову. Всї ті з урядовцїв і служащих, котрі до сього терміну не будуть знати української мови, повинні негайно покинути свої посади, які-б посади вони не займали, бо нехтування з боку урядовцїв і служащих сею справою дасть певну підставу для висновку, що вони, займаючи свої посади на Українї і користуючись правами громадян Української Держави й її захистом, не поважають самої ідеї української державности і прав народу, серед котрого вони живуть і котрому по щирости повинні служити.
За такий термін Національний Союз бажає призначити один рік від дня проголошення самостійности України, себто один рік від 9-го сїчня 1918 року."
Вістник полїтики, лїтератури й життя
22.09.1918